Корінні жителі мальовничих куточків світу вимагають захистити їх від натовпів іноземних туристів
Однак ні на листівках, ні в буклетах з путівниками ніколи не побачиш демонстрацій місцевих жителів, які вимагають захистити їх від натовпів надокучливих туристів, які в буквальному сенсі не дають їм життя.
У перших числах вересня перший заступник міністра внутрішніх справ Чилі Патрісіо Росенде полетів за три з лишком тисячі кілометрів на острів Пасхи. У далеку подорож він вирушив не милуватися кам'яними статуями. Високопоставлений чиновник два дні безрезультатно вмовляв місцевих жителів змінити гнів на милість.
На Пасхи завжди багатолюдно. Острову не пощастило, тому що він є перевалочною базою на шляху з Чилі на Таїті. 5 тисяч остров'ян впевнені, що натовпи туристів скоро приведуть їхній вулканічний острів до екологічної катастрофи. У серпні вони заблокували єдиний аеропорт Матавері, розбивши на злітно-посадковій смузі намети та перегородивши її вантажівками. «Ми просимо уряд лише краще контролювати тих, хто приїжджає на острів, – каже мер Пасхи Луз Зассо. – Ми, наприклад, хочемо, щоб вони мали картки, з яких можна було б дізнатися мету приїзду і те, чим вони будуть займатися на Пасхи. На Галапагоських островах, до речі, така система вже діє».
На Галапагоських островах дійсно вже введені обмеження на туристів. Їхня кількість менш ніж за 20 років зросла більш ніж у 4 рази – з 40 тис. у 1990 році до понад 170 тис. у минулому. У 2007 році на Галапагоси було здійснено 2173 авіарейси, не кажучи про тисячі кораблів. Найгучніше за обмеження туризму виступають екологи. Всього кілька тижнів тому вчені знайшли малярійного комара, який загрожує унікальній екосистемі островів. Його завезли на Галапагоси туристи. Ситуація непроста. Два роки тому Галапагоські острови були включені до списку ЮНЕСКО з 31 об'єкта всесвітньої спадщини, яким загрожує небезпека знищення.
Невдоволені туристами жителі не лише екзотичних тихоокеанських островів. Навіть у Венеції все гучніше лунають голоси, які закликають уряд Італії обмежити кількість гостей з-за кордону. Енріко Мінгарді, глава департаменту громадського транспорту Венеції, нещодавно запропонував приймати лише тих туристів, які заздалегідь повідомлять про свій приїзд. Причому переносити терміни візиту не можна. Противники таких радикальних заходів, які вони, до речі, називають недемократичними, пропонують умовляти приїжджих відвідувати менш відомі, але не менш красиві пам'ятки міста, а не штовхатися тільки на площі св. Марка, де в будь-який час доби яблуку ніде впасти.
А ось президент Мальдів Мохаммед Нашид збирається обкласти туристів «зеленим» податком. З іноземців, які приїжджають до цієї острівної держави в Індійському океані, збираються стягувати по три долари за день, які підуть у тому числі на усунення наслідків їхнього перебування.
Левова частка доходів від туризму, про які так люблять говорити самі туристи, йде з країни і дістається великим туристичним компаніям і туроператорам. Що ж стосується місцевих жителів, яким туристи в буквальному сенсі слова нерідко отруюють життя, то їм перепадають лише жалюгідні крихти, за які доводиться розплачуватися зіпсованою екологією, втратою спокою та іншими неприємностями. Обмін явно нерівноцінний, тому все більше жителів туристичних пам'яток починають замислюватися: а чи потрібен їм взагалі цей туризм?
Сергій ЛАВІНОВ.
Новые Известия