Хто задоволений, а хто - ні
Згідно з останніми опитуваннями «Євробарометра», 81% громадян країн ЄС задоволені своїм життям, 4% невдоволені, а 15% не дуже задоволені. Найбільш оптимістичні настрої зафіксовано серед жителів Данії та Люксембурга. Найпесимістичніше налаштовані угорці (13% зовсім невдоволені життям, 36% - не дуже задоволені). Варто відзначити і Латвію, Литву та Словаччину, в яких невдоволена майже половина населення.
Порівняно з даними п'ятирічної давності, 44% громадян держав, які нещодавно приєдналися до ЄС, відзначають погіршення становища (насамперед у Польщі та Словаччині), а 30% впевнені, що їхнє життя не зазнало змін. У ЄС (з урахуванням 15 старих країн-учасниць) 30% вважають, що їхнє життя стало гіршим, причому 44% - у Німеччині. З іншого боку, 36% не бачать жодних змін, а 33% вважають, що жити стало краще (53% в Ірландії, 48% у Данії, 47% у Фінляндії).
На наступні п'ять років в обох групах країн прогнозується обережний оптимізм, особливо серед наймолодших громадян. Поліпшення становища очікують 39% жителів 15 старих країн ЄС і 33% жителів нових членів Євросоюзу (50% у Греції, Іспанії та Ірландії, 45% на Мальті, 39% в Угорщині). Зменшується кількість тих, хто вважає, що його життя в майбутньому погіршиться (16% у 15 старих країнах і 23% у нових). Цей показник залишається високим у Німеччині (31%), а також серед літніх громадян.
Незважаючи на обережний оптимізм щодо власного життя, існують серйозні побоювання втрати соціальних, суспільних і сімейних цінностей. Не спостерігається впевненості в майбутньому економічному розвитку власної країни через стрімку еволюцію як самої економіки, так і технологій. У країнах, які нещодавно вступили до ЄС, зміни в галузі економіки, що сталися за останні 10 років, спричинили погіршення економічного добробуту громадян і розпад системи надання соціальних послуг і соціального захисту. Таким чином, розширюється розрив між багатими і бідними, що викликає зростаюче невдоволення, особливо не у найзабезпеченіших.
Довіра до національних інституцій
Невпевненість у майбутньому впливає і на ступінь довіри європейців до власних національних інституцій. Лише 7% поляків висловлюють довіру власному уряду. Аналогічно налаштовані 19% британців, 23% німців. Серед лідерів - громадяни Кіпру (75%), Мальти (49%), Фінляндії (59%) та Греції (55%).
Національні парламенти користуються довірою 8% поляків, 25% британців. Найбільш оптимістичні кіпріоти (74%), датчани та греки (по 63%).
Політичним партіям довіряють лише 3% громадян Польщі, 10% британців, 11% німців, 33% жителів Мальти, 32% датчан, 31% кіпріотів і люксембуржців.
Найбільшу довіру викликають збройні сили, про діяльність яких позитивно відгукнулися 63% жителів 15 старих країн ЄС і 58% нових. У ряді випадків число задоволених перевищує 80% - у Фінляндії, Греції, на Кіпрі. Лише в Угорщині армія не входить до числа найбільш високо оцінених державних інституцій.
Благодійні та волонтерські організації посідають друге місце за популярністю в державах, які нещодавно вступили до ЄС (58% опитаних позитивно ставляться до їхньої діяльності). У ЄС із 15 країн позитивні відгуки дали 61% опитаних.
Поліція посідає перше місце у списку найбільш популярних інституцій у 15 старих членах ЄС, де до її роботи позитивно ставляться 65% громадян (максимальний показник у Фінляндії - 88%, а найменший - у Бельгії з 52%). Зате поліція не так високо котирується серед нових членів ЄС: вона посідає п'яте місце з 42%.
Судові інстанції та профспілки викликали кардинально різні оцінки: у 15 старих (48% і 36% відповідно позитивно оцінили їхню діяльність), а в нових країнах ЄС такої думки дотримуються лише 27% і 22% відповідно.
Почуття належності до Європи
Європейський Союз сприймається насамперед як спільнота, що має спільні історію та культуру, чітко визначені гуманістичні цінності. Водночас таке почуття належності не простежується однаковою мірою в усіх країнах. У громадян південних, центральних і східних країн ЄС це почуття сильніше, ніж у громадян із західної та північно-західної частини. Перші відчувають, що їх із сусідніми державами справді ріднять спільна історія та культура. Вони використовують це спільне коріння, щоб підкреслити свою відмінність від інших спільнот, особливо від США. Латини, бельгійці, люксембуржці та жителі Центральної Європи відчувають потяг один до одного.
Британці, шведи, датчани, голландці не так активно використовують історичні та культурні зв'язки як об'єднавчий чинник у рамках ЄС. Вони радше звертають увагу на відмінні риси їхнього власного суспільства, яке вважають досконалішим порівняно з іншими країнами ЄС. Нерідко й деякі естонці та чехи, хоч і мають ті самі культурні цінності, що й інші європейські народи, відчувають справжню близькість лише з найбільш організованими та ефективними країнами.
Почуття належності до власної нації не лише продовжує домінувати, але, більше того, стає дедалі поширенішим, насамперед серед нових членів ЄС. Цей процес спостерігається і в Швеції, і в Австрії. Таке почуття властиве понад 60% фінів, угорців, британців, тоді як найбільш палкі прихильники єдиної Європи - громадяни Люксембурга, Італії, Іспанії, Мальти.
Крім того, дві третини європейців стверджують, що відчувають прив'язаність до Європи. А в усіх країнах ЄС членство в цьому об'єднанні сприймається радше як щось позитивне, ніж негативне, принаймні з економічної та стратегічної точок зору. Однак варто також констатувати, що в Чехії, Латвії, Польщі, Словаччині та Словенії чверть населення не може визначитися з цього питання. У таких країнах, як Велика Британія, Австрія чи Швеція, вигода від членства в Євросоюзі стає для мешканців дедалі менш очевидною.
Значення Євросоюзу
Для більшої частини громадян 25 країн Європейського Союзу - символ свободи пересування під час подорожей, навчання та роботи в будь-якій країні-учасниці. Крім того, ЄС асоціюється з євро. Для Данії, Німеччини, Греції, Італії, Люксембургу, Кіпру, Угорщини, Литви та Польщі ЄС - синонім миру. Для Латвії, Словаччини, Іспанії, Ірландії ЄС - мотор економічного добробуту. Французи та словенці виокремлюють культурні відмінності, тоді як для британців ЄС означає втрату культурної ідентичності.
Головні проблеми
Безробіття - головний біль для громадян Євросоюзу. У Німеччині, Польщі та Греції про цю проблему згадують під час опитування семеро з 10 осіб. А в усіх країнах, які нещодавно вступили до ЄС, саме цю проблему вважають найважливішою (єдиний виняток - Кіпр, де безробіття ставлять на п'яте місце у списку найактуальніших проблем).
Економічне становище - основна проблема, на думку громадян Італії, Нідерландів та Мальти.
Злочинність фігурує серед п'яти найважливіших проблем в усіх країнах. Австрія та Бельгія вважають її одним із негативних наслідків розширення ЄС. У Литві, Естонії, Польщі та на Кіпрі вважається, що злочинність - найбільш значуща проблема.
Побоювання погіршення системи охорони здоров'я особливо часто зустрічається серед нових членів. З іншого боку, це питання вважається найважливішим в Ірландії, його ставлять на друге місце фіни та шведи.
Імміграція та тероризм, які є головними небезпеками з точки зору іспанців та британців, але фігурують у самому кінці списку в країнах, нещодавно прийнятих до ЄС, де більше переживають через розміри пенсій та надмірно високі податки (в середньому 10%). Питання про пенсії актуальне також для голландців, австрійців та британців (більше 20%).
Європейці оцінюють самих себе
Хоча в об'єднаній Європі й існують спільні цінності та особливості, жителі кожної країни чи області пишаються власними традиціями, історією, культурою і тяжіють до того, щоб відчувати себе більш або менш близькими до інших, залежно від цих цінностей. Саме вони визначають і ставлення інших народів до населення.
Нідерландці, датчани та шведи частіше відчувають себе на вищому щаблі соціального розвитку порівняно з населенням інших країн ЄС; вважається, що саме у жителів перелічених держав найбільш відкритий менталітет.
Британці та ірландці вважають, що англосаксонська модель краща за будь-яку іншу. Велика Британія визнана громадянами решти країн ЄС державою, яка зробила найбільший внесок у світову історію. Далі йдуть Німеччина, Франція, Італія та Росія (вона увійшла до цієї частини дослідження, хоч і не є учасницею ЄС). Німці вважаються найбільш ефективною нацією (в п'ять разів ефективніші за британців). Водночас жителі Німеччини визнані і найбільш антипатичними, і погано вихованими. За цими показниками за ними йдуть росіяни та французи.
Громадяни середземноморських країн мають високу думку про себе в тому, що стосується вміння отримувати задоволення від життя, за що їм заздрять решта європейців. Італія та Іспанія - дві країни, в яких європейці воліли б жити, і саме громадяни цих країн користуються найбільшою симпатією в інших європейців. Італійська кухня з величезним відривом визнана найсмачнішою. За нею розташувалися французька, грецька та іспанська. І саме в цих країнах найбільше значення надається ритуалу прийому їжі. Португальці та іспанці частіше за інших ведуть нічний спосіб життя, тоді як німці, австрійці та фіни - радше «жайворонки».
Якщо дивитися зовні, жителі ЄС можуть видатися досить однорідним колективом, і не можна сперечатися з тим, що через належність до спільної наднаціональної структури вони мають безліч спільних інтересів і цінностей. Незважаючи на це, народи, що становлять європейську «мозаїку», сильно відрізняються один від одного, і ці відмінності якраз і є фундаментом європейської ідентичності.