Продуктовий ринок: все акуратно, без бруду, але за смаком овочі-фрукти все ж поступаються українським
Закінчення. Початок матеріалу: ЖИТИ ПО-ЄВРОПЕЙСЬКИ: Естонія (частина 1)
«Не варто зневажливо бурчати, почувши слова «державна лікарня», – застерігає 41-річна Надія Степанюк, яка переїхала до чоловіка в Таллінн з Одеси шість років тому. – Обслуговування там на найвищому рівні. Іноді трапляються дивовижні ситуації. Одного разу я вирушила на УЗД без направлення від свого лікаря (просто не знала, що воно потрібне). Так лікарка сама порадила мені передзвонити в районну поліклініку, до якої я належу, і попросити звідти надіслати направлення факсом. Усе було зроблено за три хвилини. Це було дуже зручно, тому що моя поліклініка знаходиться далеко від центру УЗД і бігати туди-сюди за папірцями мені було важко, а платити 90 євро за дослідження без направлення не хотілося».
ПЕНСІЯ
Пенсія естонців залежить не лише від відпрацьованого часу, а й від кількості дітей. «Моя 65-річна мама, яка офіційно пропрацювала в Естонії 10 років і має одну дитину, отримує 92 євро, а 90-річна бабуся, яка працювала в країні з 17 років і народила 5 дітей – 800 євро», – каже Валентина Каскемаа з Пярну.
СВОЯ СПРАВА
Усім охочим стати бізнесменами, але поки що стоять на біржі та не мають повної суми для початку своєї справи, слід скласти бізнес-план і віддати його адміністратору на біржі. Він передасть його до так званої каси з безробіття, фахівці якої вирішать, чи вартий проект уваги. Якщо справа їм здасться вигідною, майбутній бізнесмен отримає від держави рівно 4474 євро. Повертати їх не треба, але звітувати за кожен цент доведеться. Якщо виявиться, що гроші витрачені на вітер, горе-бізнесмена обкладуть штрафами та змусять повернути все до скарбниці.
Якщо ж для відкриття своєї справи є гроші, то потрібно зайти на спеціальний сайт Бізнесреєстру за допомогою своєї ID-картки та заповнити анкету. Протягом кількох днів Бізнесреєстр розгляне заяву, перевірить, чи немає у заявника якихось проблем (боргів, судимостей) і електронною поштою надішле дозвіл на відкриття бізнесу. Після цього потрібно сходити в банк, сплатити податок у 146 євро, відкрити фірмовий рахунок і покласти на нього близько 2500 євро статутного капіталу. І можна працювати, не забуваючи платити податки. З прибутку, наприклад, він становить 24%.
Сьогодні в Естонії популярно відновлювати занедбані замки. Якщо вам припав до вподоби такий об'єкт, його треба викупити та повідомити про це в EAS – Фонд сприяння розвитку підприємництва. Якщо фонд вважатиме бізнес перспективним, то виділить гроші на його розвиток (суму визначає сам фонд). При цьому доведеться старанно контролювати витрати та обов'язково зберегти історичну цінність пам'ятки.
СПРАВИ МАГАЗИННІ
Основні місця, де закуповуються естонці, – магазини та ринки. У магазинах, як і в Україні, можна купити все, але місцеві люблять сходити за м'ясом, молочними продуктами та сезонними овочами-фруктами й на ринки. Вони, до речі, дуже гарні: без облитих невідомо чим прилавків, з акуратними рядами та крихітними тематичними крамничками. Стихійних ринків біля метро з їжею та китайськими джинсами в Естонії не знайдеш.
«СОВОК» У МОЗКАХ
Хоча Естонія досить давно носить статус «закордону», є ще сфери життя, з яких «совок» поки не викорінився. Так, естонські батьки скаржаться на заскорузлість учителів загальноосвітніх шкіл. Зовні в школі все цивілізовано: діти з 1 вересня до літніх іспитів ходять у змінному взутті, немає звичних журналів, щоденників і папірців з розкладом уроків на стінах – все в електронному вигляді. Підручники та навчання безкоштовні – хіба що на робочі зошити доводиться витратити близько 20 євро на рік.
Шкільний психолог працює і з дорослими, і з дітьми, наболілих для українців поборів немає, спілкування з батьками електронною поштою – здавалося б, ось він, XXI вік. Але мами й тата нарікають: технологічна просунутість зовсім не означає, що прогрес торкнувся і переконань учителів. «Як і в радянські часи, вчительки хочуть, щоб їх поважали всупереч здоровому глузду. Вони не люблять веселих учнів, змушують школярів приходити до школи на півгодини раніше дзвінка, щоб вишикувати їх у шеренгу перед класною кімнатою. Причому половину своїх вимог вони обґрунтувати не можуть – просто хочуть влади», – розповідає мешканка Таллінна Еда Тююр, мама 15-річного Стаса.
ЩО ДАЛО ЧЛЕНСТВО В ЄС
Андрес Кріїва, бізнесмен, Піріта: «Відкрилися кордони і з'явилася можливість подорожувати – і за новими враженнями, і за вищою зарплатою, наприклад, до Швеції, Англії та навіть Австралії».
Вера Тієсто, менеджер з туризму, Таллінн: «Туристів дуже багато, особливо фінів, які приїжджають до Естонії за недорогим алкоголем. Приваблюють їх замки, а ще затишні кафешки повсюди. Щоправда, насолода коштує недешево: так, за дві гарячі страви, два десерти, чай, каву та кілька келихів вина доведеться віддати близько €50».
Рейн Рауд, менеджер дорожньо-будівельної компанії, Таллінн: «З'явилися програми, які розвивають Естонію. Наприклад, за допомогою грошей ЄС відновили дуже багато маленьких портів, а також розвивають будівельний бізнес».
Пірет Риймус, вчителька математики, острів Сааремаа: «Для мене ЄС – це гарантія того, що ми не повернемося до СРСР. Якщо, не дай Боже, це станеться, ми одразу поїдемо».
Айво Хопп, власник мережі міні-готелів, Таллінн: «Я постійно намагаюся розвивати бізнес, але в ЄС не вважаю це перспективним: профспіски тиснуть вимогами високих зарплат представникам будь-якої професії».
Яніка КАЛЬЮВЕЕ.
За матеріалами Сьогодні.ua