Тут починаєш відчувати широту германської натури: як можна назвати дріб'язковими людей, що п'ють алкоголь із кухлів ємністю в один літр. Хоча й алкоголь невідомо який. Не зубодробильні віскі, ром чи горілка, не вишукане вино... Так, пиво - напій пролетаріату. При згадці про «Октоберфест» німецькі інтелігенти спочатку гидливо морщать свої носи, але все ж зазирають на це найбільше пияцтво року і вже після другого кухля носи розпрямляються, і їхні власники веселяться на повну програму разом із простим народом.
Щоб зрозуміти, що таке «Октоберфест», цілком достатньо відвідати його лише один раз: з року в рік там нічого принципово не змінюється. Ну, можливо, атракціони ставлять інші, ціни зростають, але суть залишається колишньою. Величезний простір - Терезин луг - поділений приблизно на дві частини. На одній із них буяє алкоголь і обжерливість, а на іншій - різноманітні гойдалки-каруселі намагаються витрусити все випите і з'їдене з тебе назад.
Ось така німецька діалектика - єдність і боротьба протилежностей. У самих пивних наметах атмосфера наближається до екстремальної. Майже завжди вони наповнені до межі, усі курять, а амбре там таке, що кинута сокира буквально каменіє в повітрі. Спостерігаєш за бідолашними завсідниками і дивуєшся їхній мужності, довготерпінню і вмінню насолоджуватися життям у цих нестерпних умовах.
Мій особистий рекорд перебування в наметі склав не більше півгодини, після чого я ганебно втік, усвідомлюючи свою невідповідність сталевим характерам баварських любителів пива. Враження погіршує неймовірно гучна музика як усередині намету, так і зовні. Музика ця, за рідкісним винятком, того сорту, який називають у Німеччині Volksmusik, тобто завзяті співи німецьких селян, гранично опопсовані найогиднішими німецькими попсовиками. Нічого огиднішого в своєму житті я не чув. Ну хіба що продукція дивовижної російської естради може їх перевершити.
Тепер перейдемо до практичних порад. Хочеться сказати кілька слів про те, як правильно пити пиво з вищезгаданого пивного кухля, який називають у Баварії «мас». Звичайно, люди, які не обізнані в тонкощах баварської естетики, хапають цей кухоль за ручку і починають жадібно поглинати напій. За цією ознакою завжди можна відрізнити «лоха» від «бувалого». Досвідчений октоберфестівець ніколи за ручку не візьметься. Він просунеть у неї чотири пальці й долоню, а великим прихопить ручку зверху, ласкаво обійме «мас» за відсутню талію і тільки тоді почне священнодіяти.
Якщо вже ви заїхали до Баварії, хай навіть лише на «Октоберфест», то вам необхідно скуштувати місцевих кулінарно-алкогольних вишукувань. Головними з них вважаються нефільтроване пиво Weizen, яке випускається тільки в Баварії, та особливі білі сосиски Weisswurst, які їдять також тільки на півдні. Для пива Weizen існує особлива ємність. Оскільки воно надзвичайно пінисте, його наливають у спеціальний півлітровий келих, широкий угорі та звужений донизу. Пити з такого келиха звичайний пільзнер може лише повний профан або людина, якій усе в житті байдуже.
Те, що «Октоберфест» для баварців не просто пиятика, а патріотичний захід, опосередковано підтверджує велика кількість людей у національних костюмах на святі. Весь рік ця екзотична амуніція терпляче чекає своєї черги, сиротливо пилячись у старих комодах. Але вже на «Октоберфесті» вона сяє як ніколи! Неймовірні жіночі вбрання, які тут називають жахливим словом «дірндл» (Dirndl), з величезними декольте, що гордовито виставляють напоказ неабиякі принади місцевих красунь, замшеві шорти та піджаки без комірця у чоловіків - зворушлива данина традиції та давно минулим часам. На все це варто подивитися неодмінно. Якщо ви зустрінете в ці дні в Мюнхені або десь у Баварії людину в такому вбранні, можете не сумніватися - вона їде на «Октоберфест».
Також вражає абсолютна відсутність агресії у такої кількості абсолютно п'яних людей. Але не треба думати, що, випивши пивця, німці стають млявими та задумливими. Зовсім навпаки: бешкетують вони так, що небесам спекотно стає. Одного разу я спостерігав, як на столі відплясовувала вельми тепленька дамочка, щосили трусячи нижніми спідницями горезвісного дірндла. А виявилося, що вона вчителька гімназії, шанувальниця Моцарта і Шиллера, і поза «Октоберфестом» уявити її на столі, яка задирає спідниці, було рішуче неможливо.
Здається мені, що справа тут у певних особливостях тутешнього повітря чи геомагнітної обстановки, і веселі напої тут справляють істинно веселу дію. Усі регочуть і базікають як божевільні. Цілком п'яний двометровий здоровань з чималим пивним животиком, вийшовши з намету, падає, не в змозі пройти більше жодного кроку. Це викликає приступ шаленого веселощів у оточуючих, які всією юрбою кидаються піднімати бідолаху всупереч порадам старого Ніцше. Він падає знову, і веселощі розростаються просто до гомеричних розмірів. Поліцейські, що фланують Терезиним лугом, спостерігають за цим поблажливо і майже ласкаво, - мовляв, усі там будемо. Братання і миролюбність - просто вражаючі!
А вінчає все це неподобство, вірніше, парить над ним, величезна статуя Баварії. Мати-Баварія стоїть на пагорбі і з любов'ю спостерігає за тим, як розважаються її дітки.
Але найцікавіше настає після свята. За кілька днів усі гігантські намети, колосальні атракціони та колеса огляду прибирають дочиста. Здавалося б, усе це збудовано на віки. А за тиждень залишається абсолютно рівний, порожній майданчик, і уявити, що тут зовсім нещодавно біснувалися майже п'ять мільйонів людей з усіх кінців земної кулі, абсолютно неможливо.
Петро СИТЕНКОВ.
Газета.Ru