Через коронавірус сотні мандрівників застрягли в морі без води, їжі та пального
Як зазначає Бі-бі-сі, часто в цю довгу путь люди вирушають, будучи вже виснаженими багатоденним плаванням, без належних запасів води, їжі та пального.
«Треба було ризикувати й іти»
«Шторм застав нас о другій годині ночі. П'ятиметрові хвилі, суцільна темрява, у нас пошкодження, човен закладає на бік! Ми ледве протрималися добу, з надією прийшли в найближчий порт – а там нікого», – розповів шкіпер Олексій Журіков. Під його керівництвом вітрильна яхта «Слайт» у середині березня вийшла в море за маршрутом Туреччина-Греція-Хорватія. Нескладний навчально-тренувальний перехід перетворився для екіпажу на справжнє випробування та пригоду, яка триває досі.
30-річний Олексій – досвідчений шкіпер, під вітрилом він ходить з 15 років. Будучи студентом, він навіть виступав за збірну Білорусі з вітрильного спорту. Крім нього в команді було ще четверо людей з Росії та один з Казахстану. Для них це був перший серйозний перехід відкритим морем – тобто далеко від берегової лінії.
«Коли ми виходили з порту в Туреччині, у пресі вже щось говорили про коронавірус. Але на морі жодних труднощів не було. Напередодні я спокійно дійшов з іншим екіпажем з Хорватії до Туреччини. Тож ніщо не віщувало такого екстриму, в який ми врешті потрапили», – пояснює Олексій.
На другий день шляху яхта увійшла в територіальні води Греції, і майже одразу після цього Афіни заявили про закриття міжнародного сполучення – в тому числі й на морі.
«Я зрозумів, що наступним кроком може бути закриття внутрішньої навігації. А отже – нас не прийме жоден порт. Єдиний вихід із ситуації – якомога швидше йти в домашню гавань. Для нашої яхти це Хорватія. До нас наближався штормовий фронт, але треба було ризикувати й іти. Інакше ми б зависли в зовсім незрозумілому становищі», – розповідає шкіпер.
Шторм яхту все ж накрив. Команда справлялася з негодою у відкритому морі більше доби. Але яхта отримала кілька пошкоджень, тому Олексій вирішив зайти в найближчий порт.
«Ми приходимо в марину, а вона порожня! Нікого немає. Нас врятували місцеві рибалки. Підказали, де можна взяти воду та електрику, щоб хоч якось поповнити запаси й перевести дух. Потім ми знайшли маленький магазинчик і закупили там усе, що змогли – щоб протриматися наступні дні. Ніхто не розумів, де буде наступна марина, яка зможе нас прийняти».
З 21 березня Греція заборонила навігацію всередині країни, а отже яхти перестали пускати в порти. Команді яхти «Слайт» довелося йти до Хорватії, так і не полагодивши поломки. Перед останнім відрізком шляху Олексію довелося запросити екстрену допомогу у грецького порту – запаси води, їжі та пального на човні вичерпалися.
«На щастя, влада пішла нам назустріч. Нам не дали зійти на берег, але передали дизель і продукти. Зараз згадуєш про це і думаєш – прикольно, такий потужний досвід. А в моменті, звісно, було страшно. Загалом я б не рекомендував нікому виходити в море в такий шторм і в таких умовах», – каже шкіпер.
Коли яхта прийшла в Хорватію, з'ясувалося, що ніхто з членів команди не може полетіти додому. Авіарейсів ні до Росії, ні до Казахстану немає. Весь екіпаж уже більше місяця живе на яхті в порту. Їх підтримує чартерна компанія, якій належить судно.
У схожій ситуації опинилися сотні людей по всьому світу. За даними міжнародного Клубу океанських переходів, у найближчі тижні близько 500 човнів і яхт будуть здійснювати або вже здійснюють небезпечні та раніше незаплановані переходи через Тихий або Атлантичний океан, щоб потрапити додому або знайти притулок.
«Люди на островах панікують»
Капітани яхт, що йдуть уздовж узбережжя Індії та Шрі-Ланки, повідомляють, що при спробі наблизитися до причалів їх зупиняють човни берегової охорони та примушують повертатися назад у відкрите море.
Команди суден, що проходять через Аденську затоку до Африканського Рогу, нарікають на те, що товари першої необхідності їм продають за захмарними цінами.
Найжорсткіші обмеження у зв'язку з епідемією запровадили острівні держави. Найчастіше в таких місцях є проблеми з оснащеністю лікарень та рівнем підготовки лікарів.
«Зрозуміло, що люди на маленьких островах панікують і роблять усе, щоб захистити себе, – пояснює віце-президент Клубу океанських переходів, яхтсмен Дар'я Блеквелл. – Багато хто не розуміє, що яхтсмени здійснюють багатоденні переходи в морі або океані, часто проводять в ізоляції від світу по 10-14 днів. І після двох тижнів такого карантину багатьом відмовляють у пропуску в марину, посилаючись на небезпеку поширення коронавірусу. Але ж люди по суті щойно повернулися з самоізоляції».
У підсумку багато екіпажів знову вирушають у путь на 14 днів, не відпочивши, не усунувши поломки та не маючи можливості запастися пальним і водою. У цих складних умовах яхтсмени намагаються прийти на допомогу один одному. Судячи з повідомлень у групі Клубу океанських переходів, десятки човнів запросили допомогу при перетині Атлантичного океану на шляху до Європи, і понад 80 екіпажів прийшли їм на виручку. При цьому багато яхтсменів – аж ніяк не багатії, зазначає Блеквелл. Багато хто з них постійно живе на своїх човнах і не готовий здійснювати багатоденні переходи у відкритому океані без допомоги досвідчених шкіперів.
Однорукий шкіпер
Гаррі Кротерс – один із таких яхтсменів. Зараз він стоїть на якорі біля острова Сен-Мартен у Карибському морі. Але вже за пару тижнів тут починається сезон ураганів, а отже, Гаррі потрібно йти.
Через епідемію йому доведеться поодинці подолати майже 6000 км, щоб опинитися в рідній Ірландії. Додаткова складність полягає в тому, що кілька років тому Гаррі потрапив в автоаварію і втратив руку. Знайти досвідченого попутника йому не вдалося – багато шкіперів зараз теж сидять у портах без можливості кудись рушити.
Сейчас главное для Гарри, по его словам, не заразиться коронавирусом в последний момент перед выходом в море. «Если посреди океана выяснится, что я заболел – это будет проблемой. Я уже в возрасте, и мое здоровье не идеально. Вирус может оказаться последней каплей для такого однорукого бандита, как я», – шутит Гарри в своем «Инстаграме».
Угроза заразиться в порту – реальна. В начале апреля яхтсмен Робер Лэзер скончался от коронавируса, заразившись на том же острове, на котором сейчас находится Гарри. После смерти Лэзера его семья собрала 30 000 долларов пожертвований и передала их больнице, в которой пытались спасти жизнь яхтсмена.
Экипажи нескольких лодок обещали помочь Гарри с прохождением тех или иных участков Атлантического океана. Но большую часть пути он должен будет преодолеть сам.
Гарри шутит, что уже ждет-не дождется, как ему придется сесть на карантин в Ирландии после 30 дней, проведенных в море.