Як зазначає RFI (Міжнародне французьке радіо), за прийняття бази даних PNR довгий час виступали міністри внутрішніх справ країн Євросоюзу. Особливо гостро це питання постало після паризьких терактів 2015 року. Ще тоді прем'єр-міністр Франції Манюель Вальс неодноразово виступав перед депутатами Європарламенту, закликаючи їх проголосувати за схвалення системи PNR.
Однак у цієї ідеї були свої давні та численні противники як серед лівих євродепутатів, так і серед крайніх правих, які заблокували її прийняття. Багатьом з них не подобається той факт, що єдина база даних зберігатиме особисту інформацію про пасажирів.
До бази даних PNR мають входити не лише імена пасажирів та напрямок їхнього перельоту, але й дані про оплату квитка, адреса, телефон, паспортні дані і навіть замовлене заздалегідь меню (авіакомпанія, наприклад, реєструє інформацію про те, що пасажир вегетаріанець або не їсть свинини). Крім того, єдина європейська база даних авіапасажирів дозволяє зіставляти інформацію зі списком потенційно небезпечних громадян ще до того, як вони потрапляють на територію Євросоюзу.
До теперішнього часу європейські авіакомпанії зберігали та передавали європейським правоохоронним органам деякі дані про свої перевезення пасажирів. Крім того, згідно з укладеними зі США, Канадою та Австралією угодами, ці компанії передають за запитами окрему інформацію до відповідних відомств зазначених країн. Однак єдиної європейської системи обміну інформацією про пасажирів досі не існувало.
Серед противників системи PNR фігурує лідер французької крайньо правої партії «Національний фронт» Марін Ле Пен, яка бачить у цьому «стару американську вимогу». «Під приводом спостереження за терористами нам пропонують стеження за всіма громадянами ЄС», – неодноразово повторювала вона.
Інші депутати Європарламенту гальмували прийняття PNR, посилаючись на те, що спочатку Європарламент має розробити єдине європейське законодавство про захист особистих даних. На їхню думку, європейське право на недоторканність приватного життя ніяк не підкріплювалося законами, що карають за порушення цього права.
А один із депутатів фракції європейських «зелених» Філіп Ламбертс прямо назвав систему PNR початком «поліцейської держави»: «Нам представляють це як систему, метою якої є виявлення підозрюваних. Але ми побачили після десятка останніх терактів у Європі, що ті, хто їх скоював, уже були відомі співробітникам поліції та спецслужб. Однак не всім спецслужбам і поліції, тому що вони дотримувалися ідеї не ділитися отриманими даними між собою. Тому проблема лише в тому, що доступна інформація не була використана за повною програмою. У випадку як із паризькими, так і з брюссельськими терактами, факт того, що ми отримали б повний доступ до пересувань пасажирів, нам не дав би рівним рахунком нічого, тому що вони були відомі й без цього. Тому потрібно перестати обманювати наших громадян і тримати їх за ідіотів. Система PNR просуває не антитерористичну Європу, а поліцейську державу, що веде масове стеження за громадянами».
Таким чином, документ, розроблений ще у 2011 році Єврокомісією та який вводить єдину європейську систему PNR, перебував на розгляді європейських депутатів протягом 5 років. Звичайно, теракти у Брюсселі прискорили її прийняття. 14 квітня за документ, що вводить її, проголосували 463 депутати, проти висловилися 174 представники Європарламенту.
Представник правої фракції Європарламенту, французький депутат Ален Ламассур вважає, що на введенні системи PNR не можна зупинятися. У Європарламенті обговорюють також ідею створення єдиної європейської поліції.
«Я лише можу нагадати деякі прості факти. Тулузький терорист Мохаммед Мера кілька разів літав на Близький Схід, і про це знали американські спецслужби, а наші про це нічого не знали. Один із братів Куаші (які напали на журнал «Шарлі Ебдо» – ред.) також був на Близькому Сході, і деякі з наших партнерів були в курсі, але не ми. Дружина Кулібалі (терориста, який захопив заручників у кошерному супермаркеті в Парижі – ред.) змогла пробратися на Близький Схід, не через Францію, а через Іспанію. І знову ж, не було жодного обміну інформацією між іспанськими та французькими службами. Іншими словами, нам надзвичайно необхідна спільна база даних. І я б навіть додав, що нам потрібне єдине агентство з інформації про пасажирів та єдина європейська поліція, щоб успішно боротися з тероризмом та бандитськими формуваннями, на зразок ФБР. Система PNR є першим кроком для досягнення такого результату», – розповів Ламассур в інтерв'ю RFI.