На спад виїзного туризму вплинули як політичні, так і економічні фактори
Істина, як це часто буває, найімовірніше, десь посередині. Якщо говорити про європейську пресу, то більшість публікацій, присвячених російським туристам, радше емоційна, ніж раціональна. Наприклад, про «засилля росіян» активно пишуть у Чехії. Водночас Карлові Вари – головний «російський» курорт цієї країни, за даними місцевих власників готелів та магазинів, цього року відчув приблизно 15-відсотковий спад турпотоку. Здебільшого за рахунок росіян і, частково, українців. У зв'язку з цим чехи навіть провели помітні скорочення персоналу, а деякі крамнички, орієнтовані виключно на російських туристів, взагалі змушені були закритися.
Водночас не підлягає сумніву, що в Празі росіяни виступають головними покупцями квартир і навіть будинків. Звісно, після самих чехів та громадян сусідньої Словаччини. Місцеві ЗМІ пишуть, що йдеться, насамперед, про інвестиції в нерухомість. Цей ринок у Чехії сьогодні на підйомі – вперше після початку кризи 2008-2010 років зростання продажів склало близько 10%. Однак багато квартир купуються заможними батьками для дітей, які приїхали навчатися до чеських вишів. Студентів із Росії в Чехії минулого року нарахували понад 4 тис., а цього року, за даними самих навчальних закладів, їх ще трохи додалося. Крім того, частину квартир купують для постійного проживання росіяни, які останні півтора року ухвалили рішення покинути країну.
Раніше ці громадяни враховувалися як туристи, хоча жили «на два будинки». За даними, які на початку президентського терміну Дмитра Медведєва представив Інститут сучасного розвитку (ІНСОР), у Східній та Центральній Європі в країнах, що входять до ЄС, проживало більш-менш постійно не менше 400 тис. росіян. При цьому багато хто з них не отримував ні довгострокових віз, ні виду на проживання, живучи півроку в Росії, а другі півроку в одній з країн Євросоюзу.
Тепер, незважаючи на ризик бути обмеженим у правах на батьківщині через набрання чинності законом про подвійне громадянство, який вимагає реєстрації в ФМС також і для власників короткострокових дозволів на проживання в тій чи іншій країні, багато росіян надали перевагу обзавестися повноцінним видом на проживання. Отже, перестали отримувати короткострокові візи в ЄС, а в Росії – враховуватися як туристи.
Це і є однією з основних причин того, що ті інструменти підрахунку, які використовують Російський союз туріндустрії або Ростуризм, показали різке зменшення потоку «виїжджаючих на відпочинок» росіян.
Друга, не менш, а, можливо, навіть більш важлива причина, називається в Москві цілком відкрито. Росіяни бояться їхати кудись окрім Туреччини, Таїланду або Єгипту. Найобережніші побоюються вирушати навіть до цих «перевірених і безпечних» країн.
Однак більшість тих, хто відмовляються від поїздок з міркувань безпеки або ідеологічних причин (а є й такі), уникають саме ЄС і США.
Така поведінка лише незначною мірою стосується великих міст, на кшталт Москви чи Санкт-Петербурга, де населення активно користується джерелами інформації, альтернативними телебаченню, зате в провінції тенденція проявляється набагато сильніше, оскільки у людей створюється відчуття неясної загрози з боку європейців та американців.
Підрахувати точно, яким є вплив цього фактора, неможливо. Але можна впевнено сказати, що він існує, тому що багато туристів, які їздили цього літа та на початку осені відпочивати за кордон, розповідають, як їх відраджували від цього їхні «консервативні» рідні та знайомі.
Є ще один істотний аспект зниження виїзного туризму – формальні та неформальні заборони. За приблизними даними, до 4,5 млн росіян у 2014 році виявилися фактично «невиїзними». Це не тільки люди, які значаться в базах даних боржників, але й значною мірою «силовики» і навіть частина «звичайних» держслужбовців. Співробітники уряду, МНС, ФСБ, МВС, Міноборони, судді, прокурори (а отже, в більшості випадків, і члени їхніх сімей, оскільки відпочинок за кордоном в Росії традиційно саме сімейний) тепер у чужі краї не їздять.
Варто зазначити, що саме вони були власниками приблизно половини закордонних паспортів у країні. Так само як і значної частини грошей, що витрачалися на туризм. До речі, ці ж люди частіше користувалися послугами турагенцій, які сьогодні одна за одною закриваються. Отже, ці «патріоти мимоволі» не могли не зіграти серйозної ролі в спаді виїзного туризму.
Втім, є і третя, зовсім не ідейна причина цього явища. Це обвал курсу рубля по відношенню до євро та долара. У туристичній галузі Європи, навіть у тих країнах, де має ходіння власна валюта, на кшталт чеської крони, польського злотого чи болгарського лева, ціни все одно орієнтуються на загальноєвропейську валюту. Тому закордонний відпочинок просто став важкодосяжним задоволенням для росіян, які отримують доходи в рублях (а таких сьогодні абсолютна більшість, оскільки дедоларизація російської економіки значною мірою вдалася).
Виходить, що спад дійсно відбувся. Сперечатися з цим безглуздо. Але оцінити, яку роль відіграли в цьому економічні причини, а яку політичні, повною мірою не виходить.
Втім, спад не такий великий, як про нього говорять. По-перше, як говорилося вище, тому, що частина росіян просто перестала вважатися туристами. По-друге, тому, що налякані банкрутствами туркомпаній росіяни масово відмовилися від їхніх послуг і тепер не піддаються обліку галузевими інстанціями.
Тепер хіба що прикордонна служба може дати відповідь на питання, скільки ж насправді у нас туристів. Можливо, вона це й зробить, але не раніше, ніж настане час штрафувати та кримінально карати власників подвійного громадянства.
Іван ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ.
ІА «Росбалт»