ЗЕЛЕНИЙ СОУС Затримаймося ненадовго у Франкфурті, де є ще один цікавий регіональний продукт із європейського списку – традиційний зелений соус (Frankfurter Grüne Soße). Готують його з семи трав. Насіння цих трав можна привезти в подарунок разом із рецептом. На фотографії – огірочник. Також до складу соусу входять кервель, крес-салат, петрушка, мала кровохлібка, кислий щавель і шніт-лук.
САДИ ТА ГОРОДИ Якщо вже зайшла мова про дари садів і городів, зазначимо, що знак відповідності ЄС у Німеччині має майже два десятки овочів і фруктів, точніше – регіонів їх вирощування. Серед них – ця цибуля зі звучною назвою хьорі бюлле (Höri Bülle) з Боденського озера, кілька районів вирощування спаржі – Абенсберг, Борнхайм і Шробенхаузен, а також картопля з Люнебурзької пустоші (Lüneburger Heidekartoffeln).
ЛЛЯНЕ МАСЛО Лляне масло вважається дуже важливим продуктом для здоров'я завдяки великій кількості цінних поліненасичених жирних кислот омега-3 та омега-6. Один із традиційних регіонів його виробництва в Німеччині – Лаузіц (Lausitz), він же Лужиця. Лужицьке лляне масло (Lausitzer Leinöl) входить не лише до списку делікатесів Саксонії, а й отримало знак регіональної відповідності ЄС.
МАРЦИПАН З ЛЮБЕКА Наприкінці добірки – солодке на десерт. Почнемо з ласощів із марципану, які в Німеччині традиційно виробляють у Любеку (Lübecker Marzipan). Такий солодкий ключ тут підготували до відкриття музею Ганзи, в якому брала участь Ангела Меркель. До Європи рецепт марципану потрапив зі Сходу. Ним захоплювалися ще Фома Аквінський і Боккаччо. До Любека секрети приготування привезли, звісно ж, ганзейські купці.
АХЕНСЬКІ ПРЯНИКИ Говоримо «Ахен», маємо на увазі «пряники» (Aachener Printen). Вважається, що в цьому стародавньому німецькому місті вони з'явилися у XV столітті, а секрет їх приготування привезли сюди мідяки з сусідніх регіонів, розташованих на території сучасної Бельгії. Ці пряники вважаються традиційними ласощами на Різдво, але випускають і продають їх тут цілий рік.
НЮРНБЕРЗЬКІ ІМБИРНІ ПРЯНИКИ Пряників у Німеччині роблять багато різних, але окрім ахенських у Євросоюзі зареєстровано географічну назву ще лише одного виду – імбирних пряників з Нюрнберга (Nürnberger Lebkuchen). Вперше вони згадуються в кінці XIV століття. У 1487 році перед святом Вознесіння Господнього імператор Фрідріх III роздавав тут такі пряники зі своїм профілем дітям, що теж знайшло відображення в хроніках.
ДРЕЗДЕНСЬКИЙ ШТОЛЕН Різдвяний кекс з Дрездена (Dresdner Christstollen) також є зареєстрованою в Євросоюзі географічною маркою. Виробляють ці кекси вручну на місцевих підприємствах, що входять до спеціального об'єднання. Перша письмова згадка датована 1474 роком, але в ній йшлося про пісну випічку. Використовувати масло для його приготування папа римський дозволив саксонцям у 1491 році.
БРЕМЕНСЬКИЙ КЕКС Це німецьке місто відоме не лише музикантами, а й своїми бременськими кексами (Bremer Klaben) – місцевим варіантом штоленів. Готують їх з важкого дріжджового тіста, додаючи рясно родзинки та сухофрукти у співвідношенні один до одного. Обов'язковими інгредієнтами є також кардамон, цедра лимона, ваніль і мигдаль. Штолени качають вручну, а для бременських кексів використовують спеціальні форми.
БАУМКУХЕН З ЗАЛЬЦВЕДЕЛЯ Такі пироги випікають у багатьох місцях Німеччини – шар за шаром на валику, що обертається. Розріз нагадує річні кільця дерев, звідси назва баумкухен (Baumkuchen), тобто буквально – «дерево-пиріг». Перший німецький рецепт був записаний у 1450 році. У Середні віки подавали на весіллях патриціїв. До списку ЄС включений пиріг, який випікають у місті Зальцведель (Salzwedeler Baumkuchen).