Усе почалося з Нижньої Саксонії, яка запропонувала дещо полегшити процедуру прийому пізніх переселенців. Профільна федеральна парламентська комісія обговорила клопотання, і результат набагато перевершив усі очікування. Закон є закон, виконання названих у законі передумов дає право на статус пізнього переселенця. Тепер здобувачі, які раніше не змогли отримати цей статус, або нащадки пізнього переселенця зможуть оновити свою заяву.
Зупинимося детальніше на нових правилах. Отже, закон дозволяє подавати заяви про відновлення закритого діловодства про прийом до Німеччини за статусом пізнього переселенця. За правилами адміністративного діловодства, закрите розслідування відновлюється лише у виняткових випадках. Так було протягом усього періоду прийому російських німців – аж з 1955 року. Через 58 років німецький парламент вважав за потрібне зробити виняток для російських німців. Тепер повторні заяви зможуть подавати здобувачі, чиї заяви були відхилені багато років тому.
Умови прийому ускладнилися, хоча вони і на користь заявників. Раніше знання німецької мови, отримані поза сім'єю, або недоведеність постійного запису про німецьку національну приналежність за рідкісними винятками вели до відмови. Зараз умов, що дають право на статус пізнього переселенця, набагато більше. Невиконання однієї вимоги можна компенсувати виконанням іншої (або інших).
З 13 вересня 2013 року статус пізнього переселенця присвоюється особам німецького походження або нащадкам німецького громадянина. Походження враховується і на рівні третього-четвертого покоління, навіть якщо реальний зв'язок заявника з німецьким народом не настільки відчутний. Труднощі можуть виникнути в процесі доведення приналежності предка до німецького народу, якщо цей предок помер ще в 1939 році.
Цікаво положення про походження від громадянина Німеччини. У 1918-1945 роках громадянами Німеччини за різних обставин могли стати іноземці, які потрапили в зону дії німецьких законодавчих приписів. Більшість натуралізованих іноземців належали до німецького народу, але натуралізацію пройшла й ненімецька меншість. Так нащадки російської жінки, яка отримала німецьке громадянство в 1944 році (такі випадки відомі), можуть претендувати на статус пізнього переселенця. І хоча на практиці така ситуація трапляється не часто, це все ж прецедент.
Здобувач статусу повинен позиціонувати свою приналежність до німецької національної групи. З нового закону викреслено слово «тільки», отже допускаються попередні записи про ненімецьку національну приналежність. Звісно, ці зміни декларуючого запису повинні бути достовірними і збігатися з внутрішнім відчуттям заявника. Інакше відомство прийому може дорікнути заявнику у фіктивності декларації заради практичної мети переселення до Німеччини.
Громадяни країн СНД без запису про національну приналежність у внутрішньому паспорті (РФ, Україна) можуть доводити приналежність до німецького народу іншим чином. Закон не специфікує це поняття, тож тут повний простір для суперечок з відомством. Зокрема молоді, неодружені, невійськовозобов'язані та бездітні особи не зможуть документально довести декларативну приналежність до німецького народу. Тут закон дає можливість компенсувати відсутність документальної декларації пред'явленням мовного сертифіката В1. Нагадаю, В1 – це необхідний для натуралізації рівень володіння німецькою мовою. Рівень досить високий, але для молодих, добре освічених жителів мегаполісів цілком досяжний.
Знання німецької мови не обов'язково повинно бути передане у спадок. З іншого боку, такі знання (тобто прищеплені в сім'ї) дозволять компенсувати запис про ненімецьку національну приналежність або відсутність такої без мовного сертифіката В1. Сімейні знання німецької мови можуть «переважити» документальну декларацію приналежності до німецького народу. Наведу приклад. 53-річний Володимир Іванов не дуже добре, але впевнено говорить на перейнятому від матері швабському діалекті. У документах у нього, як і в його батька, є запис про те, що він росіянин. Тут знання мови зіграють на його користь.
У законі нічого не сказано про ступінь володіння німецькою мовою як рідною. Тож залежно від обставин достатньо і досить невисокого рівня розмовної німецької. Важливо набуття цих знань саме в дитячі та юнацькі роки в колі сім'ї. З нового закону випливає, що цілком достатньо простого розуміння німецької мови, навіть без здатності вести активний діалог. Деякі мої клієнти розповідають, що в дитинстві вони розуміли німецьку мову своїх батьків, але відповідали їм уже російською. Тож тепер такий рівень можна вважати достатнім для визнання знань німецької як рідної мови. Безсумнівно, що остаточне рішення приймає суд.
Залишається вимога, яка говорить, що на момент переселення до Німеччини кожна доросла людина повинна вміти вести розмову простою німецькою мовою. Залежно від ситуації та статусу переселення це може бути німецька мова рівня рідної мови або вивчена рівня A1, Start Deutsch 1 або B1. Можливі винятки для хворих, інвалідів або за індивідуальними обставинами.
Отже, можна узагальнити:
* Особи німецького походження із записом про німецьку національну приналежність повинні показати знання німецької мови. Цим вони виконують критерії видачі рішення про прийом зі статусом пізнього переселенця за §4 BVFG.
* Відсутність постійного запису про німецьку національну приналежність можна компенсувати, надавши докази того, що знання німецької мови (навіть невисокого рівня) набуті в колі сім'ї або вивчені до рівня В1.
* Спрощено включення нащадків у рішення про прийом пізнього переселенця заднім числом. Це включення тепер не обумовлене доведенням складного випадку. Залишилася вимога до нащадка пізнього переселенця пред'явити мовний сертифікат рівня А1 або довести неможливість набуття необхідних знань німецької мови.
* Відхилені заявники на включення заднім числом за статусом нащадка (§7 BVFG) можуть подавати повторні заяви про включення. Я рекомендую одночасно (в обґрунтованих випадках) подавати і заяви про присвоєння статусу за §4 BVFG. Має сенс переселитися до Німеччини за статусом нащадка і на місці вести розгляд про підвищення статусу.
* Статус за §4 BVFG означає визнання іноземного трудового стажу в німецькій пенсійній касі, виплату компенсації за проживання в умовах несвободи для осіб, народжених до 1 квітня 1955 року, та надання іноземному подружжю німецького громадянства одразу після переселення до Німеччини без втрати початкового громадянства. В іншому випадку не німецькому подружжю доведеться багато років жити в країні зі статусом іноземця, і лише виконавши передумови (одна з них вихід з початкового громадянства) та сплативши всі збори та мита, проходити натуралізацію на загальних підставах.
* Переселення за статусом нащадка (§7 BVFG) зі збереженням опції на підвищення статусу до §4 BVFG технічно непросто і вимагає професійної підтримки. Без такої підтримки надто велика ймовірність непоправних помилок. До речі, дітей до 18 років включають у рішення про прийом предків без доведення знань німецької мови.
Т. ПУЕ, німецький адвокат.