Історія Шенгенської угоди сягає своїм корінням 1985 року – тоді в містечку Шенген (Люксембург) п'ять країн (ФРН, Франція, Бельгія, Нідерланди та Люксембург) підписали угоду про поетапне скасування контролю на спільних кордонах. Наразі єдиний Шенгенський простір охоплює території Австрії, Бельгії, Німеччини, Греції, Іспанії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Франції. Як ми повідомляли вище, з березня до них приєднуються ще п'ять країн.
Мета Шенгенської угоди – забезпечити вільне переміщення громадян у межах Шенгенської зони. Таким чином, шенгенська віза, видана однією з країн-учасниць угоди, є дійсною на території всіх країн-учасниць. Крім того, всі іноземці, які легально проживають на території однієї з країн Шенгенської зони, мають право на короткострокові безвізові візити до будь-якої іншої держави зони – за умови, що вони подорожують з паспортом, визнаним усіма країнами-учасницями угоди, та дозволом на проживання, виданим владою країни проживання.
Типи шенгенських віз
Шенгенська транзитна віза. Видається у випадку, якщо особа прямує транзитом через територію однієї або кількох держав Шенгенської зони. Термін дії: 1-5 днів. Дозволена кількість в'їздів на територію Шенгенської зони – 1 або 2.
Шенгенська короткострокова віза. Видається у випадку, якщо особа їде до країн Шенгенської зони для відпочинку, покупок, у справах, для відвідування родичів тощо на строк не більше 90 днів. Може бути одноразовою (дозволений один в'їзд) або багаторазовою (кілька в'їздів).
Національна довгострокова віза. Видається посольством відповідної країни у випадку, якщо з різних причин (робота, навчання, наявність чоловіка/дружини-громадянина країни тощо) громадянин має намір жити в країні понад 90 днів. Передбачає можливість багаторазового в'їзду.
Аеропортова транзитна віза. Видається таким, що прямують транзитом, громадянам ряду африканських та азійських країн (Афганістан, Заїр та ін.) як дозвіл на перебування лише на території міжнародної транзитної зони аеропорту країни-учасниці Шенгенської зони. Не надає права доступу на територію країн Шенгенської зони. До громадян України та інших країн колишнього СРСР не належить.
Умови отримання візи
В'їжджаючий повинен:
– мати дійсний закордонний паспорт, термін дії якого як мінімум на 3 місяці повинен перекривати терміни запланованої поїздки;
– мати документи, що підтверджують мету та характер поїздки – ділове запрошення, оригінал запрошення від приватної особи, туристичний ваучер тощо, завірені (легалізовані) в тому районі країни, де проживає або діє запрошуюча сторона;
– мати достатні фінансові кошти на час перебування (зазвичай – з розрахунку $100 на кожен день, але, наприклад, для поїздки до Фінляндії, достатньо $45) та для повернення до країни громадянства або до третьої держави, куди гарантований його в'їзд (квитки або підтвердження про їх бронювання) або бути в змозі придбати ці кошти легальним чином;
– мати міжнародне медичне страхове свідоцтво (страховий поліс повинен бути дійсним для всіх країн Шенгенського простору);
– не значитися у списку осіб, в'їзд яким до країн Шенгенської зони заборонено;
– не становити небезпеки для громадського порядку та національної безпеки або міжнародних відносин країн-учасниць;
– заповнити анкету, єдину для всіх країн Шенгенської групи.
Невиконання однієї з цих вимог веде до автоматичного відхилення клопотання про видачу дозволу на в'їзд. У разі відвідування під час однієї поїздки кількох країн Шенгенської групи, компетентною у видачі візи є консульська установа країни першого в'їзду. Практика свідчить про бажаність в'їзду за шенгенською візою через країну, яка видала візу. Зміна мети поїздки після отримання шенгенської візи також може стати причиною відмови у допуску до країни.