Тут варто нагадати, що до 31.07.1999 року переселенці ставали громадянами Німеччини після особливої процедури натуралізації (§6 Staatsangehorigkeitkeitsregelungsgesetz). Надійною ознакою присвоєння німецького громадянства було вручення переселенцям свідоцтва про натуралізацію (Einburgerungsurkunde). Після 31.07.1999 р. громадянство пізніх переселенців німецької національності регулюють інші правові акти. Тепер вручення свідоцтва пізнього переселенця за §§4 і 7 BVFG одночасно означає присвоєння німецького громадянства. Свідоцтво про натуралізацію після 31.07.1999 р. пізнім переселенцям більше не видають.
До 2005 року процедура прийому пізніх переселенців була покладена на два відомства. Федеральне адміністративне відомство працювало в країні проживання заявника і видавало рішення про прийом. Місцеве німецьке відомство у справах вигнанців, вже в Німеччині, ще раз перевіряло переселенську історію. Часом два німецькі відомства приймали неузгоджені рішення щодо статусу переселенця, що часто вело до людських трагедій.
З 2005 року всю процедуру прийому переселенців, як у країні походження, так і всередині Німеччини, одноосібно здійснює Федеральне адміністративне відомство. Тому неузгодженість дій різних відомств, на щастя, стала надбанням минулого. Після 2005 року процедура документального оформлення німецького громадянства кардинально скоротилася і спростилася, оскільки відпала трудомістка повторна перевірка переселенця в Німеччині.
У 2000 році Амалія та Володимир свідоцтва пізнього переселенця не отримали. За браком часу вони не відвідували курси німецької мови. Амалія й без них добре розмовляла своїм швабським діалектом, а от Володимир виїхав з Німеччини, так і не навчившись зв'язати трьох слів по-німецьки.
У Казахстані Володимир закінчив вищу школу менеджменту, влаштувався на роботу в адміністрацію великого підприємства в Караганді. Термін дії його німецького паспорта давно минув, але Володимир нікуди не звертався з проханням продовжити документ. У 2003 році він одружився, у 2005 році в сім'ї з'явилася дитина. Старші Колесникови вже пенсіонери, продовжують жити у своєму будинку в Казахстані.
У 2012 році, через 12 років після повернення до Казахстану, Володимир Колесников знову задумався про переїзд до Німеччини разом зі своєю сім'єю. Чи може він реалізувати свій намір, чи повинна переселятися разом з ним його мати Амалія Колесникова, чи має його син Костянтин, 2005 року народження, якісь права в Німеччині, як виглядає переселення його дружини Лариси?
Двічі переселенці
Раніше вручення свідоцтва про натуралізацію доводилося чекати кілька років. З моменту в'їзду на територію Німеччини і до вручення свідоцтва пізнього переселенця (до 31.07.1999 свідоцтва про натуралізацію) німецький переселенець вважався статусним німцем. Після переселення (до 2005 року) німецький переселенець отримував німецькі документи, міг працювати, їздити за кордон як справжній громадянин Німеччини, хоча він таким не був.
Права статусного німця майже прирівняні до громадянина Німеччини, але є й деякі особливості. Тільки натуралізація або свідоцтво пізнього переселенця робили німецького переселенця повноправним громадянином ФРН. Відмінності в порядку натуралізації до та після 31.07.1999 зазначені мною вище.
До 01.08.1999 року добровільне повернення статусного німця (не громадянина Німеччини) до країни походження позбавляло його прав німецького переселенця. Це означало, що він не міг повторно переселитися до Німеччини (є винятки, на яких я не зупинятимусь). Безперешкодно до країни походження міг повернутися лише вже натуралізований громадянин Німеччини. Це громадянство він взяв із собою і, можливо, зберігає його на сьогоднішній день. Громадянство Німеччини дає можливість у будь-який момент повернутися до Німеччини.
Для сім'ї Володимира Колесникова ситуація виглядає сприятливо. Він зберіг правоположення статусного німця, хоча й не натуралізований в Німеччині. Він незалежно від матері може вимагати в німецькому дипломатичному представництві в Казахстані відновлення прав німецького переселенця та видачі німецьких документів. Не відіграє ролі, що він не говорить жодного слова по-німецьки, а в першому паспорті був зареєстрований як росіянин за національністю. З німецькими документами В. Колесников може в'їхати до ФРН і отримати тут соціальну підтримку.
Потрібно зазначити, що далеко не всі чиновники німецьких посольств добре розбираються у складній переселенській тематиці. Мені доводилося працювати з відмовами, де лише професійне ознайомлення чиновників посольства з вимогами закону допомогло заявникам отримати німецькі документи.
Син Володимира, Костянтин Колесников успадкував від батька переселенські права. Це означає, що вони обоє на правах німців можуть переселитися до ФРН. Дружина Володимира Лариса Колесникова може переселитися до ФРН без складання мовного тесту як іноземна мати німецької дитини. Всі члени його сім'ї мають право на отримання суспільної допомоги та допомогу агентства праці для трудової інтеграції, підвищення кваліфікації та перепідготовки за затребуваними на німецькому ринку спеціальностями.
Томас ПУЕ,
німецький адвокат.