Французькі депутати порадили рідше депортувати мігрантів, якими переповнені центри тимчасового утримання
Депортація однієї особи з неврегульованим статусом обходиться державі приблизно в 14 000 євро, підрахували депутати. Водночас, як зазначає RFI, середня вартість допомоги для повернення в країну походження становить 2500-4000 євро, а загалом такий захід обійшовся державному бюджету у 2018 році в 26 мільйонів євро. Однак, зазначається у звіті, у 2018 році кількість депортацій зросла порівняно з 2011 роком, а кількість добровільних повернень при наданні допомоги, навпаки, знизилася.
У 2018 році кількість іноземців з неврегульованим статусом, які покинули французьку територію тим чи іншим чином, перевищила 30 000 осіб. Депортації найчастіше піддавалися громадяни Албанії (2112 осіб), Румунії (1909) та Алжиру (1525). Також 24 530 осіб чекали на висилання в спеціальних центрах адміністративного затримання, але лише 40% з них дійсно покинули територію.
У доповіді підкреслюється, що 96% іноземців, які отримали допомогу на повернення, вирушають до країн походження. Ця допомога становить від 300 до 650 євро одноразової допомоги. Чверть з них отримують від 2000 до 7500 євро на реадаптацію в рідній країні у вигляді проекту розвитку. Ця допомога видається в міру розвитку проекту.
Звіт рекомендує рідше вдаватися до депортацій, які, як показують наведені в ньому дані, обходяться державі дорожче, ніж надання допомоги для повернення.
У центрах тимчасового утримання мігрантів (CRA) у Франції у 2018 році перебували понад 45 тисяч осіб, йдеться у спільній доповіді шести французьких НКО, опублікованій 4 червня. Франція залишається першою серед європейських країн за кількістю рішень про поміщення мігрантів з неврегульованим статусом до таких центрів, умови в яких погіршуються з кожним роком.
До центрів тимчасового утримання потрапляють мігранти, яким загрожує висилка з країни. Якщо у 2017 році в них опинилися 46 800 іноземців з неврегульованим статусом, то у 2018 році їх було 45 851. Однак правозахисники вказують на те, що поміщення мігрантів до центрів CRA стає звичайною справою, і підкреслюють «серйозне погіршення дотримання прав» людей, які перебувають у цих центрах.
Як зазначає AFP, у Франції близько 40% мігрантів, які опинилися в таких центрах, були звільнені за рішенням суду у зв'язку з недотриманням владою їхніх прав. «Префектури майже систематично вдаються до затримання мігрантів, але при цьому недостатньо серйозно вивчають їхні справи», – йдеться у доповіді шести правозахисних організацій, які мають доступ до центрів тимчасового утримання (Cimade, l’Ordre de Malte, France Terre d’Asile, Assfam-Groupe SOS, Forum Réfugiés-Cosi та Solidarité Mayotte).
Як заявив на прес-конференції представник організації на захист прав біженців Cimade Давід Рої, ситуація з поміщенням мігрантів до центрів тимчасового утримання «суттєво погіршилася з приходом до влади Еммануеля Макрона». Його слова наводить AFP. Ще минулого року представники НКО порівнювали французькі центри тимчасового утримання мігрантів з в'язницями. «Тісне сусідство між людьми, які перебувають у складній життєвій ситуації, у деяких з яких спостерігаються психологічні розлади, призводить до зростання напруженості», – йдеться у доповіді.
За словами Давіда Рої, «цього року в центрах CRA відбувалися безпрецедентні протести: бунти, підпали, голодування, самокалічення і навіть одне самогубство». Він закликав владу змінити політику затримання нелегальних мігрантів.
У 2018 році в центрах тимчасового утримання мігрантів у Франції було створено 500 додаткових місць. Це безпрецедентний захід за останні десять років, підкреслюють правозахисники. При цьому, якщо кількість поміщених до спеціальних центрів мігрантів за рік не збільшилася, зріс термін перебування в них людей. В середньому, кожен мігрант провів у центрі 15 діб замість 12,8 діб у 2017 році. Крім того, у січні влада підвищила максимально можливий термін утримання в центрах з 45 до 90 днів.
Зросла також кількість сімей з дітьми, які потрапляють до таких центрів. У дітей, які опинилися в тяжких умовах центрів CRA, спостерігається порушення сну, втрата апетиту, сильні напади тривоги, зазначається у доповіді.
Центри тимчасового утримання перебувають у віданні МВС: мігрантів відправляють туди не за рішенням суду, а за рішенням префектури поліції. Усі, хто утримується в таких установах, можуть оскаржити позбавлення волі, мають право на адвоката, на візити, на зв'язок з близькими та консульством своєї країни, а також на допомогу правозахисників.