Через 17 років після об'єднання Німеччини ситуація на сході країни залишає бажати кращого. «Становище на Сході залишається вкрай проблематичним, – заявив Вольфганг Тіфензее під час представлення своєї доповіді. – Досі ми не змогли створити там стабільну, самодостатню економіку». Продуктивність праці на сході країни все ще катастрофічно відстає від показників «старих земель» – у середньому східний робітник виробляє на 30% менше продукції, ніж його західний колега, – втім, і отримує він у середньому лише 77% від аналогічної зарплати на заході країни. Середній рівень безробіття в колишній НДР становить 14,7% – це майже втричі вище, ніж загалом по країні. В окремих депресивних регіонах, наприклад у сільських районах землі Мекленбург-Передня Померанія, рівень безробіття сягає 25%.
На думку Тіфензее, єдиним вирішенням проблеми залишається продовження політики субсидування східних регіонів, податковий потенціал яких досі через слабкий розвиток економіки становить менше 40% від аналогічних показників західних федеральних земель. Дотепер основою фінансової підтримки східних регіонів був так званий «податок солідарності», запроваджений на хвилі ентузіазму західних німців у 1991 році. Сьогодні кожен німець, який проживає на заході країни, обкладається додатковим податком у 5,5% від загальної суми прибуткового податку, що він сплачує державі, – ці гроші йдуть до спеціального федерального фонду, який субсидує розвиток східних регіонів країни. Також 5,5% від суми податку на прибуток сплачують до фонду підтримки східних земель і зареєстровані на заході країни компанії. Загалом за допомогою податку солідарності німецька держава щорічно збирає трохи більше €10 млрд, які витрачають в основному на великі інфраструктурні проекти у Східній Німеччині.
Те, що така практика зберігається майже через 20 років після об'єднання країни, викликає крайнє роздратування у жителів західних регіонів – згідно з соціологічними опитуваннями, 72% з них виступають за скасування податку солідарності. Спілка платників податків Німеччини навіть звернулася з позовом до Федерального конституційного суду з вимогою визнати податок незаконним, оскільки він, хоча й є федеральним, діє не на всій території ФРН. Особливе роздратування платників податків викликає той факт, що значні суми з фонду підтримки східних земель ідуть на реалізацію економічно безглуздих проектів, покликаних задовольнити марнославство східних політиків. Наприклад, майже €1 млрд було витрачено на перетворення колишнього військового аеродрому в крихітному тюринзькому містечку Нобітц на цивільний – і сьогодні аеропорт Альтенбург-Нобітц обслуговує лише один рейс на добу, та й той виконує дисконтний авіаперевізник RyanAir.
Тим не менше, незважаючи на сильну протидію виборців, Тіфензее наполягає на продовженні практики стягнення податку солідарності аж до 2019 року. Також щонайменше на рік має бути продовжена політика надання пільг у 30% від прибуткового податку для компаній, які переводять своє виробництво на схід країни, – згідно з попередніми планами, ця податкова пільга, яка щорічно обходиться німецькому бюджету в €600 млн, мала бути скасована ще в 2007 році.
Найбільшою проблемою Східної Німеччини залишається депопуляція. Відсутність перспектив роботи змушує жителів східних регіонів змінювати місце проживання та переїжджати до Західної Німеччини. За минулі 17 років населення східних земель зменшилося на 11%, або на 1,7 млн осіб, і становить на сьогоднішній день 13,5 млн громадян. За прогнозами експертів, якщо така тенденція збережеться в найближчі десятиліття, то до 2050 року на території колишньої НДР житиме лише 12,2 млн осіб. Щоб зрозуміти, наскільки серйозна ця ситуація, достатньо згадати, що причиною зведення Берлінської стіни в 1961 році стала саме масова міграція німців на захід: з 1949 по 1961 рік з НДР втекли 2,6 млн осіб, або 13% населення. Найнебезпечнішим у депопуляції є той факт, що першими на захід їдуть молоді та висококваліфіковані німці – в результаті східні регіони втрачають інвестиційну привабливість, а податкова база скорочується до мінімуму, що не дозволяє виплачувати соціальні допомоги безробітним і пенсіонерам, які залишилися в східних містах.
Крім того, непропорційно велику частку – понад 60% – серед тих, хто покидає схід країни, становлять молоді жінки. Вже сьогодні населення колишньої НДР складається переважно з чоловіків. У деяких регіонах тут на десять чоловіків припадає менше восьми жінок. Подекуди становище досягло настільки критичної точки, що місцева влада обіцяє виплачувати премії жінкам, які переселяються в їхнє місто. Так, жінка, яка приїжджає в саксонське містечко Фрайталь і укладає договір оренди житла строком на три роки, отримує від влади €2 тис. Тюринзьке місто Єна, яке може похвалитися більш стабільною демографічною ситуацією, виплачує премію в €120 громадянину будь-якої країни, який приїхав у місто навіть на пару місяців, – головне, щоб новий житель був молодший за 30 років. «Відсутність на сході Німеччини жінок – вкрай небезпечна ситуація. Сьогодні там з'являються цілі регіони, переповнені чоловіками. У них може бути тимчасова подружка, але постійної жінки не буде ніколи. Це страшна ситуація, надзвичайно небезпечна. Потенціал агресії, що накопичується в цих регіонах, може зрівнятися з тим, що призвів свого часу до влади нацистів», – ділиться своїми побоюваннями видавець FAZ і автор книги «Мінімум», присвяченої проблемам німецької демографії, Франк Шіррмахер.
Побоювання Франка Ширрмахера мають під собою всі підстави. Хоча частка іноземців, які проживають на території колишньої НДР, суттєво нижча за аналогічні показники в західних регіонах (так, у Мекленбурзі-Передній Померанії кількість іноземців становить не більше 1,5% від населення, тоді як у Франкфурті-на-Майні чи Штутгарті іноземці становлять 30% населення), праворадикальні настрої тут надзвичайно популярні. Праворадикальна Націонал-демократична партія (НДП) навіть входить до парламентів двох із шести східних федеральних земель: Мекленбургу-Передньої Померанії та Саксонії. За даними правоохоронних органів, на території колишньої НДР існують цілі населені пункти, куди не рекомендується вхід особам з неарійською зовнішністю: так звані No-Go-Areas, «зони-сюди-не ходи».
«На сході країни для іноземця з темним кольором шкіри ризик зазнати нападу значно вищий, ніж на заході», – підтверджує у своїй доповіді голова парламентської комісії з питань внутрішніх справ Себастіан Едаті. Наприкінці серпня всю Німеччину сколихнула новина з саксонського містечка Мюгельн: під час народного гуляння близько 50 п'яних німців, які викрикували гасла «Іноземці – геть!», накинулися на вісьмох індусів і жорстоко побили їх. Неонацисти переслідували жертв вулицями міста, поки ті не забаррикадувалися в піцерії, після чого розпалені неонаци розгромили вітрини кількох магазинів і розбили припарковані машини. Хоча подія в Мюгельні не є звичайною подією для Німеччини, вона чудово показує, який потенціал ксенофобії та агресії приховують у собі маленькі депресивні східнонімецькі містечка.
Тим не менше, на думку Вольфганга Тіфензее, у віддаленій перспективі східні регіони країни можуть стати цілком привабливими та досягти рівня заходу країни. Вже сьогодні економічне зростання на Сході становить 3%, що на 0,3% перевищує аналогічні показники західних регіонів. «Я вважаю, ми просто повинні думати в категорії 10, 15, 20 років. Розрив між сходом і заходом скорочується, і це хороша новина. Погана ж новина – скорочується він надто повільно», – заявив Тіфензее.
У будь-якому випадку сьогодні цілком очевидно: об'єднання Німеччини виявилося незрівнянно складнішим і дорожчим проектом, ніж було обіцяно на початку 90-х урядом Гельмута Коля. Східні регіони дійсно інтегровані в німецьку економіку, однак ця інтеграція ще довгі роки потребуватиме постійної підтримки та ретельного догляду – інакше на сході країни в будь-який момент може початися реакція відторгнення.
Сергій СУМЛЕННИЙ.
Експерт