Про Патрика відомо багато і практично нічого. Народився майбутній святий у Баннавем Таберніаї, що в римській Британії. Однак досі місцезнаходження цього міста точно не встановлено, і право називатися батьківщиною Патрика оспорюють кілька британських провінцій. Відомо, що в шістнадцять років юнака викрали, і шість років він пас ірландських овець як раб. До речі, саме в рабських кайданах він став істинно віруючим, а ставши вільним, прийняв чернечий постриг. Патрик вирушив до Галлії, але чийсь голос уві сні благав його нести Слово Боже в Ірландію. Повернення на батьківщину відбулося в 432 році. Цікаво, що роком раніше Папа Римський направив на Ізумрудний острів іншого святителя - єпископа Палладія. Але про нього ірландські хроніки VII століття мовчать, тоді як хрестителем Ірландії називають саме Патрика. Там же можна знайти й іншу нестиковку: у хроніках говориться, що Патрик помер у 461 році, а в іншому місці його смерть датується вже 491 роком. Може, було два Патрики? Або це ім'я міг прийняти єпископ Палладій?
Загадка Ірландії навіть не в наявності двох Патриків, а в тому, що нова релігія поширилася тут стрімко і, що ще важливіше, безкровно. Друїди, які впродовж століть володіли умами й душами ірландців, зникли наче за помахом чарівної палички, залишивши по собі лише сонм прекрасних легенд. Утім, святий Патрик теж став частиною міфу. Адже якщо вірити його життєпису, він вигнав з острова всіх змій. Цей факт можна було б розглядати як міфологему, якби не такий збіг: Цернунн, кельтське божество, зображався зі змією в руках. Ну а символ Святої Трійці Патрик пояснював ірландцям на прикладі трилисника конюшини (популярна емблема Ірландії). Можливо, що прикмета про квітку, яка приносить удачу, саме з чотирма пелюстками, - також повернення до кельтських традицій? Та й ірландський хрест - зі священним для кельтів «колом Сонця» - хіба не нагадування про живучість язичництва? До речі, в Ірландії до «особливого хреста» додавався і «особливий» церковний устав, що дозволяв монахам жити в монастирях разом із сім'ями, а настоятелям - передавати монастирі у спадок.
Але повернімося до Патрика. Опинившись удруге на острові, він оселився на території сучасного графства Даун, і не випадково - неподалік знаходився сакральний центр друїдів. Словом, язичницькі культи стали християнськими. Можливо, не без допомоги Патрика. Хто знає, можливо, саме йому ми завдячуємо тим, що кельтське свято Самайн перетворилося на День Всіх Святих, він же Хелловін? Хоча Ірландія не виняток: наша країна також не була чужа язичництву. Інакше як пояснити, скажімо, збережений розудалий Масляний тиждень або таємничу ніч на Івана Купала?
Та й чи існував святий Патрик взагалі? Дехто з учених стверджує, що його житіє - це узагальнені сказання про перших християнських місіонерів на острові. Залишена ж Патриком «Сповідь», у якій, до слова, немає жодного рядка про його життя та людей, що його оточували, є практично точною копією «Книги Арми» (обидві зберігаються в Триніті-коледжі в Дубліні).
Утім, яке тепер це має значення? Важливо, що є свято, де основні кольори - зелений і оранжевий, де прийнято пройтися з розмальованими обличчями, намалювавши на щоці все той самий трилисник, під задерикувату кельтську мелодію, а завершити гуляння в якомусь пабі-барі з кухлем доброго пива. І добре, що ми знаємо, кого дякувати за це відчуття іскристого життя. Святого Патрика з Ізумрудного острова.