Колишні радянські військовополонені мають намір отримати від Німеччини компенсації за своє перебування в таборах і за рабську працю. Втім, як зазначає Газета.Ru, німецький уряд не вважає військовополонених жертвами націонал-соціалізму, тому з'ясовувати правду сторони будуть у суді.
Кілька сотень колишніх радянських військовополонених мають намір подати колективний позов до Вищого адміністративного суду ФРН з вимогою поширити на них компенсації, що виплачуються за рабську працю іншим колишнім в'язням третього рейху. Як повідомив німецький адвокат Стефан Таш'ян, який представляє інтереси військовополонених, у травні він подасть до суду «колективний позов від імені кількох сотень колишніх радянських військовополонених, які нині проживають в Вірменії».
Як уточнив адвокат, позов буде адресовано Міністерству фінансів ФРН та німецькому фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє», який займається виплатами жертвам нацизму. Фонд засновано 2 серпня 2000 року. Відтоді, згідно зі спеціальним законом, ухваленим Бундестагом ФРН, він виплачує компенсації жертвам націонал-соціалізму, які «були ув'язнені в концентраційні табори... або утримувалися в порівнянних умовах в інших місцях ув'язнення, були депортовані зі своєї батьківщини на територію Німецької імперії... або на окуповану нею територію і притягувалися там до примусових робіт на промислових підприємствах... або зазнали шкоди внаслідок расистських переслідувань». Виплатами на території колишніх радянських республік займається фонд «Взаєморозуміння і примирення», який представляє німецьку сторону.
Як зазначено в пункті 3 параграфа 11 німецького закону, «перебування у військовому полоні не є підставою для отримання виплат». Це положення спирається на норму міжнародного права, яка допускає залучення військовополонених до праці. Крім того, при складанні закону враховувалося також те, що всі фінансові питання, пов'язані з полоненими, були вирішені за допомогою репараційних угод і Лондонської угоди про борги 1953 року, до якої Радянський Союз не приєднався.
Однак, як пояснив адвокат Таш'ян у листі німецькому канцлеру Шредеру та російському президенту Путіну, реальною підставою для виплати компенсацій колишнім радянським військовополоненим є не їхня праця на території Німецької імперії, а жорстоке поводження та геноцид, спрямовані проти радянських солдатів. Як встановлено на Нюрнберзькому процесі та в результаті досліджень російських і німецьких учених, доля червоноармійців була дуже трагічною. З приблизно 5,7 млн солдатів, які потрапили в полон під час Другої світової війни, 3,3 млн були вбиті, що становить 58%. Таким чином, вони стають другою за величиною групою жертв після євреїв.
Адвокат вважає, що радянські військовополонені не просто перебували в полоні, а цілеспрямовано винищувалися в результаті кривавої політики німецької держави. Цей факт дозволяє віднести захоплених радянських солдатів до жертв націонал-соціалізму, яким і надає допомогу фонд «Пам'ять, відповідальність і майбутнє». «Це, однак, не заважає фонду та міністерству фінансів держави розглядати цих полонених не як особливу групу жертв, а як звичайних військовополонених, таких самих, як американські, французькі чи польські, які перебували під захистом Міжнародного Червоного Хреста і смертність яких становила 5% (порівняйте з 58%!)», – написав у своєму листі Таш'ян.
Саме на основі цих історичних даних на початку листопада 2002 року Таш'ян подав до Берлінського адміністративного суду позов від імені двох колишніх радянських військовополонених, нині громадян Вірменії, 82-річного Ішхана Мелконяна та 79-річного Паргева Захаряна. Позивачі вимагали, щоб суд визнав їхнє право на отримання компенсації за час, проведений у німецькому полоні. Однак 28 лютого 2003 року позов було відхилено. За словами судді, «виплата компенсацій фондом „Пам'ять, відповідальність і майбутнє“ – це виконання Німеччиною її морального та історичного обов'язку, але не правового. Не можна змусити її виплачувати щось понад зобов'язання, які вона взяла на себе добровільно».
Наразі Німеччина виплачує компенсації жертвам третього рейху. Гроші отримують ті, хто подав заяви до 31 грудня 2001 року (таких налічується близько 400 тис. осіб). За німецькими законами, отримувачі поділені на кілька категорій, виходячи з яких і виділяються гроші. В'язні концтаборів отримують приблизно по 7,7 тис. євро. А ті, чию працю примусово використовували на німецьких підприємствах, – близько 2,1 тис. євро. Спочатку їм виплачують по 50% компенсації, а примусово працювавші отримують по 35% від суми. Імовірно, перша частина програми закінчиться у 2005 році.
Як розповіли Газеті.Ru представники фонду, зараз на території СНД проживає близько 50 тис. колишніх радянських військовополонених. І якщо вони вимагатимуть компенсацій, то це коштуватиме німецькому уряду ще додаткові 400 млн євро. А якщо виплат вимагатимуть усі родичі загиблих військовополонених, то сума злетить до небес. Такі гроші промисловість Німеччини (а саме звідти уряд ФРН бере кошти на компенсації) виплатити не зможе, та й не захоче. Тому у фонді вважають, що адвокат Таш'ян ніколи не виграє суд.
Анастасія МАКРЯШИНА.