Фото з архіву «Заграницы»
Ситуації, коли туристу доводиться самостійно йти в посольство для отримання наклейки в закордонний паспорт, не такі вже й рідкісні. Варіанти можуть бути різні. Хтось не довіряє турагентству і «розписує» відпочинок самостійно, комусь потрібна мультивіза, щоб через тиждень після повернення з курорту Іспанії вирушити на узбережжя Франції. Та мало в кого які плани.
Існує одне обов'язкове правило: самостійне отримання візи напевно завдасть людині більше клопоту, ніж якщо ставити її в пакеті через турфірму. Цьому є просте пояснення: майже в усіх посольствах для туристичних компаній створено спеціальну спрощену схему візового паперообігу. Звідси випливає, здавалося б, логічний висновок: хочеш оформити візу - звертайся в турагентство. Але насправді це не так.
Серйозне агентство зв'язуватися з «візовим бізнесом» не буде: занадто велика ймовірність втратити акредитацію в консульства, оскільки такий бізнес не без підстав вважається каналом притоку нелегальних іммігрантів. Ті ж контори, які пропонують за плату від $50 «терміново отримати шенген-візу», у кращому для вас випадку (якщо працюють чесно) за ці гроші нададуть кур'єрські послуги і віднесуть ваші документи в загальну консульську чергу. Коли ж вам «пощастить» натрапити на компанію, що працює по-чорному (у таких контор часто є своя людина в потрібному консульстві), знайте: якщо корумпованого дипломата спіймають з вашими документами, візу в цю країну (а іноді й в інші) вам більше не отримати.
Не варто довіряти й численним «жучкам»-консультантам, які працюють біля візових відділів консульств. «За певну плату вони запропонують допомогу у заповненні анкети, сприятимуть у просуванні в черзі і навіть самі здадуть документи до візової служби, - кажуть представники турфірм. - Але у людини, яка їм довірилася, можуть виникнути проблеми: діючий закордонний паспорт - хороший товар, і справжнім умільцям нічого не варто віртуозно замінити фотографію, щоб під вашим ім'ям за кордон виїхала зовсім інша людина. Зрозуміло, що нічого хорошого чесному мандрівнику це не принесе».
Тож якщо ви хочете отримати візу за кордон, але водночас не бажаєте вплутуватися в неприємні історії, до консульства доведеться звертатися самому.
Паперова тяганина
Перше питання, яке доведеться вирішити: до консульства якої саме держави вам слід звертатися? Зрозуміло, що якщо ви збираєтеся провести всю відпустку в одній країні, ця проблема вас не стосується. Але плануючи під час відпочинку поїздити по всій Європі, варто знати кілька простих правил.
Якщо під час поїздки в Шенгенську зону ви плануєте відвідати кілька країн, звертатися за візою потрібно до посольства тієї держави, де намічено пробути найбільшу кількість днів. Якщо ж передбачається розділити час порівну, слід запитувати візу тієї країни, через яку ви будете в'їжджати в Європу.
Визначившись із місцем подання прохання, пора приступати до збору документів. Загалом, жодних надприродних паперів від вас не вимагатимуть. У більшості консульств набір необхідних документів стандартний. Для отримання візи треба представити закордонний паспорт із чіткою ксерокопією першої сторінки. У ньому обов'язково має стояти особистий підпис власника, а термін дії паспорта не повинен закінчуватися раніше трьох (для деяких країн - шести) місяців від дати закінчення дії візи. Зі старих закордонних паспортів непогано зняти копії та додати їх до досьє. Знадобиться в посольстві й ксерокопія внутрішнього паспорта. Причому копіювати необхідно все, включно з порожніми сторінками: в іншому разі, за логікою співробітників посольств, ви можете приховати, наприклад, інформацію про судимість. Ще один потрібний в усіх посольствах документ - анкета туриста з доданими до неї фотографіями (дві-чотири штуки, залежно від країни). Анкету, як правило, можна завантажити з сайту посольства, але оскільки форми анкет періодично змінюються, краще під'їхати за бланком особисто.
Крім того, до консульства необхідно подати документи, що свідчать про те, що в країні перебування вам буде де жити. Таким документом може бути або запрошення від приватної особи, або підтвердження про бронювання готелю.
Отримуючи візу за приватним запрошенням, варто пам'ятати, що цей документ в обов'язковому порядку має бути завірений у муніципальній установі за місцем проживання запрошуючої сторони та представлений в оригіналі (найзручніший варіант - пересилання поштою). У запрошенні зазначаються особисті дані запрошуючого, адреса перебування запрошеного в країні поїздки, строки та мета поїздки. До запрошення додається документ, що доводить фінансову спроможність запрошуючого. Для австрійського та німецького посольств потрібно також надіслати письмове зобов'язання взяти на себе всі витрати під час перебування гостя в країні.
Можна отримати візу і за готельною бронею. Щоб отримати такий документ, достатньо надіслати до вибраного готелю факс-запит із зазначенням своїх даних: строки перебування, кількість та імена гостей, тип і вартість номера та дані кредитної картки. У відповідь готель надішле факс-підтвердження - його й треба буде представити в консульстві.
Забронювати готель можна і через Інтернет. У спеціальну форму на сайті готелю ви вводите всі необхідні дані, після чого телефоном зв'язуєтеся з ним і просите надіслати підтвердження факсом. При цьому, як радять фахівці, під час спілкування зі співробітниками заброньованого готелю попросіть надіслати бронь на фірмовому бланку з логотипами та контактною інформацією. Стандартне підтвердження - невиразного вигляду факсимільний папірець - може викликати недовіру в співробітників посольств.
Остання частина візового досьє - документи, що підтверджують фінансову та соціальну благонадійність туриста. Зазвичай у списку паперів, які запитує консульство, вони йдуть десь у кінці, між фотографіями та ксерокопіями. Але насправді саме від їх наявності зрештою залежатиме, чи дадуть вам візу.
Варто пам'ятати, що співробітники посольств де-факто керуються «презумпцією винуватості». Іншими словами, консул спочатку вважає, що візу вам давати не слід, а ви, природно, зацікавлені в тому, щоб його переконати. До речі, найчесніше про це говорять американці. На сайті посольства США написано: «Стаття 214 (b) закону «Про імміграцію та громадянство» зобов'язує консула виходити з того, що кожен заявник має намір іммігрувати до США».
Загальна порада тут така: чим більше документів ви надасте, тим краще. Свідоцтва про шлюб, народження дітей, володіння, хвороби літніх родичів, студентський квиток або пенсійне посвідчення дадуть зрозуміти візовому офіцеру, що вас з батьківщиною пов'язують міцні узи і залишатися в країні призначення ви не збираєтеся, - тим самим процес отримання візи спроститься.
Втім, досить часто (особливо якщо йдеться про поїздки на короткий термін) консульські чиновники бувають цілком задоволені довідкою з місця роботи. Правда, лише в тому випадку, якщо зафіксований у цій довідці дохід відповідає їхнім власним уявленням про фінансове благополуччя. Чітких стандартів тут немає, але, за досвідом, запитувати візу, наприклад, до країн Шенгену з доходом менше $300 на місяць - справа невдячна.
У разі якщо ви не працюєте або маєте занадто маленький офіційний дохід, не варто намагатися обманути посольство - буде тільки гірше. «Обманювати консульство не можна навіть у дрібницях, - кажуть у Національному представництві з туризму Італії. - Типовий випадок: забезпечена сім'я, чоловік працює, дружина домогосподарка. Їй «організовують» довідку про те, що вона десь працює. З консульства телефонують, довідуються про співробітницю таку-то і дізнаються, що це неправда. У результаті - відмова». У подібних випадках, як стверджують представники туристичних агентств, набагато краще принести візовому офіцеру заяву із зазначенням джерела, яке спонсорує поїздку. Це, наприклад, може бути гарантійний лист у довільній формі від чоловіка, який відправляє на відпочинок дружину.
Зал очікування
Після того як усі документи зібрано, необхідно віднести їх до посольства. В ідеалі з моменту подання всіх паперів до отримання візи має проходити не більше тижня. Насправді все трохи складніше. У деяких посольствах (зокрема, Франції, Іспанії, Італії, Німеччини, Португалії) документи на візу приймають за попереднім записом. Придумано це нововведення для того, щоб уникнути черг біля посольств і заощадити людям час. Витрачати час на фізичне стояння в черзі тепер справді не потрібно. Але почекати все ж доведеться: мінімум - два-три тижні, максимум - місяць-півтора. Найбільший наплив охочих зараз у німецькому, іспанському, італійському та французькому посольствах. Тому записуватися має сенс якомога раніше.
У відмові
У переважній більшості випадків, за словами опитаних фахівців, здобувачам візи, якщо вони правильно оформили всі документи, у консульстві дають добро. Але варто пам'ятати, що у візі можуть і відмовити. Дізнатися справжню причину, через яку вам заборонили в'їзд до країни, вдається далеко не завжди. Наприклад, англійці, швейцарці та італійці в обов'язковому порядку додають до відмови його письмове обґрунтування, а німці та французи - ні. З країною коридою трохи прояснити питання допоможе апеляція до посольства Іспанії. При цьому жодне посольство (за винятком Швейцарії) не поверне «відмовнику» консульський збір.
Досить часто причина відмови завуальована. У посольствах традиційно не люблять потенційних наречених (молодих незаміжніх дівчат). Якщо вам відмовили з цієї причини, не варто впадати у відчай і у поспіху укладати фіктивний шлюб. Цілком імовірно, що під час наступного візиту до консульства візу вам видадуть без проблем - там же теж працюють люди і, можливо, вам просто не пощастило з настроєм чиновника.
У будь-якому разі варто пам'ятати, що якщо вам не дали візу, необхідно після закінчення певного часу (від місяця до півроку, залежно від країни) анулювати відмову. Формально цього можна і не робити, але за існуючими правилами, неанульованим «відмовникам» однієї шенгенської країни замовлено шлях до іншої. Не надто зрадіють непогашеній відмові й представники країн, що не входять до Шенгенської угоди.
Для анулювання відмови слід подати спеціальне прохання на ім'я консула. Найкращий варіант - особисто передати його до посольства та записатися на прийом. Під час зустрічі слід чітко та обґрунтовано розповісти, як ви розумієте причину відмови і чому вважаєте, що вам усе ж варто видати візу. При цьому анулювання відмови не гарантує вам отримання візи в тому ж посольстві, навіть якщо ви подасте документи наступного дня.
З проханням про анулювання варто звернутися і в тому випадку, якщо ви отримали візу до країни, але з якихось причин не змогли туди поїхати. І хоча зараз, за словами експертів, правила посольств (особливо країн Шенгену) стосовно «тих, хто не поїхав» дещо пом'якшали (раніше непогашена віза фактично гарантувала відмову в наступній), для більшої впевненості невикористані візи краще гасити.
Щоб це зробити, необхідно приїхати до консульства з паспортом і подати заяву про анулювання візи. Найкраще, якщо у вас будуть якісь документи, що підтверджують неможливість поїздки: наприклад, лікарняний лист або лист з роботи з переконливою розповіддю про несподівані завали.