Згідно з опублікованими оцінками, кількість експатріантів перевищує кількість репатріантів на 5 тис. осіб. Досі в історії Ізраїлю було зафіксовано два періоди негативної міграції – у 1974 році, одразу після війни Судного дня, та у 1983-1984 роках, у період економічної кризи та гіперінфляції. «Нехай останній, хто їде з цієї країни, вимкне в аеропорту світло». Цей цинічний жарт краще, ніж будь-яке з досліджень, свідчив про настрій ізраїльтян, які залишали країну у 1975-1985 роках, щоб оселитися в Європі чи США. У той час Ізраїль переживав катастрофічну економічну ситуацію, а перспективи мирного врегулювання здавалися ще більш ілюзорними, ніж сьогодні.
Майже 30 років потому опубліковано нові дані, що свідчать про аналогічне явище. Так, в Ізраїлі на цей момент налічується 7 млн 150 тис. жителів, і його населення за минулий рік збільшилося на 124 тис. осіб (1,8%). Але феномен «алії» (повернення євреїв на Святу землю) переживає стан вільного падіння. У 2006 році в Ізраїлі було зареєстровано 19.267 «олім» (новоприбулих). Після 2005 року, коли ця цифра склала 21.168 осіб – рік назвали «катастрофічним».
Водночас міністерство внутрішніх справ фіксує посилення «еріди» (виїздів за кордон). За даними Центрального статистичного бюро, кількість виїздів до кінця цього року досягне 20 тис. Натомість число нових репатріантів застигне на позначці 14 тис. Такий негативний баланс турбує міністра абсорбції Зеева Бойма та президента Єврейського агентства Зеева Бельскі. Що стосується прем'єр-міністра Ехуда Ольмерта, він вбачає в такій ситуації «стратегічну загрозу існуванню Ізраїлю». «Ці цифри тим більш тривожні для майбутнього Ізраїлю, що ми вже не можемо розраховувати на великі хвилі, подібні до тієї, що нахлинула з колишнього СРСР після 1990 року, а рівень народжуваності в сусідніх арабських країнах і палестинське населення на територіях набагато більше нашого, – зазначає оглядач Моті Кірхенбаум. – Ми, таким чином, стикаємося з величезною проблемою. Нам доведеться винаходити щось, щоб привабити людей».
Феномен «еріди» набирає обертів після початку другої інтифади (у вересні 2000 року). Головним чином він стосується вихідців з колишнього Союзу. У грудні 2003 року економічний додаток до газети «Маарів» повідомляв, що 2-3 тис. з них щороку повертаються до своїх республік. Якщо вірити цій інформації, підприємства, що знаходяться в Росії, прискорили цей процес, публікуючи оголошення про набір персоналу в російськомовних газетах Ізраїлю.
Однак бажання покинути Ізраїль охоплює і все більшу кількість сабрів, корінних ізраїльтян, особливо після приходу до влади уряду Ольмерта та другої війни з Ліваном влітку минулого року. Результати опитування, опубліковані газетою «Єдіот Ахаронот», показують, що 25% сабрів подумували про від'їзд у 2006 році. Скільки з них перейшли від слів до діла, поки неясно. У будь-якому випадку, ті ж дані свідчать, що 50% молодих людей (від 18 до 29 років) хотіли б почати життя з чистого аркуша в США, Канаді, Австралії та, меншою мірою, в Європі. Респонденти висловлювали невдоволення умовами життя, методами управління країною, рівнем безпеки, якістю освіти та комунальними послугами. За словами політолога Алізи Шенхар, ці цифри – «сигнал тривоги» для керівництва країни.
Все більше ізраїльтян навідуються до консульств європейських країн, дізнаючись про можливість оселитися за кордоном і повернути собі громадянство своїх дідів та прадідів, які загинули під час Голокосту. У Тель-Авіві багато адвокатських контор спеціалізуються на поданні заяв до консульств Польщі та Румунії. Деякі рішуче відмовляються від свого громадянства, стаючи громадянами тієї країни, до якої їдуть. У 2005 році таких людей було 808, в основному вихідці з колишніх радянських республік. У 2006 – лише 775, однак у Міністерстві внутрішніх справ Ізраїлю визнали, що ці «йордім» – в основному молоді та «більш освічені», ніж більшість жителів.
За матеріалами
InoPressa.ru