Вираз «пора валити з цієї країни» протягом 20 років був формулою життя для мільйонів українців. Немає роботи на батьківщині? Не подобається корупція, бардак і погані дороги? Перед тобою відкритий цілий світ: їдь куди хочеш і працюй де завгодно. Благо час для «нових гастарбайтерів» був підходящий – з початку 1990-х, коли розпався Союз і Україна впала в прірву кризи, західний (та й не тільки) світ купався в розкоші економічного благополуччя та зростання.
Робочі руки, дешеві й готові на будь-яку працю, були потрібні всюди. Проте у 2008 році глобальна казка закінчилася. Робочі місця стали дефіцитом, і за них розгорнулася нещадна боротьба, в якій перемога закономірно опиниться в руках місцевого населення, а не прийшлих трудових мігрантів. В Україні поки що мало хто вловив цей тренд. За даними соцопитування Research & Branding Group, думки про переїзд за кордон відвідують кожного другого українця.
Людей можна зрозуміти – з роботою і в нас після 2008 року погано, і просвітку поки не видно. Але й за кордоном наших заробітчан не чекають, якщо вони, звісно, не унікальні спеціалісти: вчені, геніальні лікарі та інженери, спортсмени – такі потрібні завжди й скрізь, але це окрема розмова. Водночас впадати в депресію не слід. Паралельно з економічною кризою у світі наростає глобалізація світового ринку праці. Виникають цілі сектори економіки, де не важливо, в якому місті знаходиться робоче місце людини і який у неї паспорт. За цю тенденцію українці й можуть встигнути зачепитися.
Велика Європа, а працювати ніде
За різними даними, за кордоном працюють 5-7 млн українських заробітчан, більшість нелегально, на непрестижних роботах. Більшу частину заробленого вони висилають своїм сім'ям. Минулого року їхні грошові перекази навіть перевищили обсяг іноземних інвестицій і склали $7,5 млрд. Чимало наших уже отримали вид на проживання в країнах Євросоюзу. Європейська комісія з питань міграції та біженців визнала українців лідерами серед мігрантів (у 2011 році, за даними комісії, дозвіл на проживання отримали понад 200 тисяч наших співвітчизників).
Втім, часи, коли українці масово їхали на заробітки, здається, минули. Через затяжну кризу та посилення міграційної політики в країнах ЄС «валити» особливо нікуди. Угода про асоціацію ситуацію не виправить: у документі немає норм, які полегшать трудову міграцію. Про що нам уже не забули нагадати представники Єврокомісії.
Тим часом в облюбованій нашими людьми Південній Європі й своїм не вистачає роботи, місцеві беруться за те, від чого раніше носом крутили. Європейці все частіше йдуть в офіціанти та будівельники. Українці з обслуги перетворюються на конкурентів для них. Нещодавно інтернет облетіла історія молодого іспанця Бехаміна Серра Бош, який з трьома дипломами про вищу освіту миє туалети в лондонському кафе, оскільки на батьківщині роботи немає взагалі (більше половини його ровесників сидять без діла).
Поки відносно стерпна ситуація в Польщі, де роботодавцям потрібно кимось замінювати поляків, які масово поїхали на заробітки в Західну Європу. Правда, українців в основному беруть на сезонну роботу зі збору врожаю (близько 500–700 євро на місяць). З позасезонною роботою в Речі Посполитій туго. Та й з візами часто виникають проблеми. Хоча офіційно Польща не посилювала правил їх видачі, але негласно українцям ставлять палки в колеса. У черзі на подання заяви в консульство доводиться чекати до трьох місяців. «Через штучні черги сезонним робітникам з України важче приїхати до Польщі», – говорить голова Асоціації польських садівників Мірослав Малішевський, який нарікає на нестачу робочих рук під час збирання врожаю.
Досить стабільна ситуація на ринку праці в Німеччині та країнах Північної Європи. Але саме туди зараз спрямовуються потоки трудової міграції з усього ЄС, а конкурувати з громадянами Євросоюзу за робочі місця українцям важко.
Новачкам місць немає
Ті з наших, хто давно зачепився в країнах ЄС, якось викручуються і намагаються залишитися на заробітках (частина, втім, потроху повертається і на зароблені гроші відкриває в Україні невеликий бізнес – магазини та кафе). Хоч доводиться затягнути пояси: хазяї через кризу знижують зарплату. «Якщо раніше отримувала близько тисячі євро, то тепер мені урізали кількість годин і платню до 800 євро. Рятує те, що живу й харчуюся у хазяїв, а майже все зароблене шлю сім'ї, у мене вдома залишився дев'ятирічний син», – скаржиться уродженка Львівщини Ірина Гладій. За її словами, нових заробітчан в Італію їде все менше, адже шансів знайти роботу дуже мало.
Росія: поворот до своїх
Поки найбільшим ринком праці для наших мігрантів залишається Росія. Тут працює, за різними даними, від 1 до 2 млн українців. При цьому, на відміну від кризових країн ЄС, ринок праці в Росії, принаймні у великих містах і сировинних регіонах, аж ніяк не стагнує, зростають зарплати (які вже з багатьох позицій зрівнялися з європейськими) і відкриваються нові вакансії. Проте в останні роки ситуація з працевлаштуванням у РФ для наших громадян ускладнилася. Причин кілька.
По-перше, позначається потужна конкуренція з боку таджиків, узбеків і киргизів, готових отримувати зарплату, на яку українці не погоджуються.
По-друге, наші могли б працювати на більш кваліфікованих роботах, на які середньоазіатів не беруть, але тут є свої труднощі. В останні років п'ять Росія далеко просунулася в плані легалізації ринку праці. Влаштуватися на більш-менш пристойну роботу без офіційного оформлення і з нелегальною зарплатою стає все важче. А офіційне працевлаштування іноземців – головний біль для роботодавця. Останнім потрібно вибити квоту на іноземну робочу силу (що забирає величезну кількість часу), а потім ще платити 30% прибуткового податку перші 6 місяців (а не 13%, як платять росіяни).
Природно, підприємства будуть цим займатися лише в тому випадку, якщо є велика потреба в залученні саме цього працівника. Але такої потреби зазвичай немає (за винятком, знову ж таки, унікальних спеціалістів). Адже знайти працівника аналогічної кваліфікації на таку ж зарплату серед громадян РФ в останні роки не становить труднощів.
І це третій фактор. Росія розвивається дуже нерівномірно. Поряд із благополучними регіонами є області з повальним безробіттям. І для безробітних росіян з, припустимо, Рязані, тема «чому робочі місця в Москві віддають не нам, а мігрантам» дуже актуальна. Особливо після Бирюлево. Влада на це намагається реагувати, і загалом курс взято на заміну іноземців на громадян Росії, щоб вирішити проблему безробіття в депресивних регіонах. Процес йде повільно, але йде, а отже, умови для роботи мігрантів будуть посилюватися й далі.
Правда, в Росії люблять говорити, що зацікавлені в заміні таджиків і узбеків на українців, однак поки це просто слова – наші співгромадяни як іноземні працівники підпадають під загальну гребінку. Становище могло б виправити хіба що політичне рішення про відкриття російського ринку праці для українців (в обмін, наприклад, на вступ до Митного союзу), але поки мова про це не йде.
Читайте продовження: «Не виходячи з дому заробляю, як в Європі»
Олександра ХАРЧЕНКО, Антоніна ЦИМБАЛЮК,
Дмитро ГОМОН, «Вести – Репортер».