Кількість клопотань про отримання притулку в Швейцарії зростала в період між 2015 та 2016 роками. Це пов'язано з ескалацією збройних конфліктів у Сирії, Іраку та Афганістані. У 2015 році в цілій низці регіонів світу гуманітарна ситуація стала просто нестерпною, зокрема – на Близькому Сході. Значна частина населення з тієї ж Сирії спочатку рушила до Туреччини, потім звідти – на грецькі острови, щоб потім так званим балканським маршрутом дістатися до Європи.
Частина шукачів притулку саме так потрапила до Швейцарії, інші опинилися в цій країні, подолавши Середземномор'я. У 2015-2016 роках кількість біженців, які дісталися до Швейцарії, майже вдвічі перевищила показники попередніх років, не досягнувши, втім, рівня періоду кінця 1990-х років, для якого була характерна дійсно масова імміграція осіб, що втекли від війни в Косово.
Починаючи з 2016 року кількість шукачів притулку в Швейцарії неухильно знижується. У березні 2016 року багато країн Балканського регіону ухвалили рішення повністю закрити свої кордони, тим самим посиливши гуманітарну кризу в Греції, де опинилися «замкненими» десятки тисяч людей. Потім ЄС домовився з урядом Туреччини про повернення до цієї країни нелегальних мігрантів, які прибувають до Греції.
Гуманітарні організації засуджують такий підхід, вважаючи, що Туреччина не є для біженців безпечною державою. На думку міжнародних правозахисних та гуманітарних НУО з моменту укладення цієї угоди тисячі мігрантів уже перебувають у жахливих умовах у тимчасових таборах на грецьких островах, при цьому турецький уряд часто висилає людей назад у зони бойових дій, часто навіть не розглядаючи їхні клопотання про надання притулку.
Скороченню кількості клопотань про надання притулку в Європі взагалі та в Швейцарії зокрема сприяє і жорстка щодо мігрантів політика нового уряду Італії. Воно закриває свої порти для суден з біженцями, в результаті чого ті намагаються потрапити до Європи іншими маршрутами, наприклад, через Іспанію.
Конфлікти та насильство не слабшають, а можливості для біженців повернутися додому або налагодити нове життя в іншій країні постійно зменшуються. Таким чином, люди, які перебувають під загрозою загибелі, будуть і далі підживлювати собою глобальні міграційні потоки. Швейцарська влада не може зараз робити якихось довгострокових прогнозів щодо розвитку ситуації в галузі міграції, оскільки неможливо передбачити, куди і як розвиватиметься ситуація в зонах конфліктів та на маршрутах міграції.
Хто отримує статус біженця? Еритрейці та сирійці, як правило, отримують статус біженця або тимчасовий дозвіл на перебування. Афганців, як правило, приймають на умовах тимчасового перебування.
У багатьох кантонах знову закриті спорожнілі бункери системи цивільної оборони, переобладнані під тимчасовий прийом біженців у 2015 році. Деякі суб'єкти федерації різко скоротили також і кількість регулярних центрів для прийому та розміщення біженців. Такі заходи частково є результатами реформи всієї сфери прийому біженців, яка повністю буде реалізована вже навесні наступного року у форматі запуску, зокрема, прискорених процедур розгляду клопотань шукачів притулку.
Щоб більш ефективно реагувати на міграційні потоки, федеральний центр, кантони та громади мають намір діяти в майбутньому більш гнучко, найкращим чином адаптуючи наявну інфраструктуру до швидкозмінної ситуації.
Бюджет, що виділяється на біженців, може значно варіюватися залежно від кількості нових заяв про надання притулку, від тривалості перебування заявників у федеральних центрах прийому та розміщення біженців, від тривалості та від типу процедури розгляду їхніх справ, а також від необхідності в забезпеченні безпеки осіб, прийнятих як біженці.
Виходячи з цього швейцарський Державний секретаріат у справах міграції (Staatssekretariat für Migration – SEM) зазначає, що середню річну «вартість» перебування в країні одного прохача притулку розрахувати неможливо. Загалом же по лінії бюджету SEM у 2017 році загалом на цілі міграції було витрачено 1,6 млрд. франків, що склало 2,3% від загальних витрат федерального бюджету.
Марі ВЮЙМ'Є.
Переклад Людмили Клот.