За різними оцінками, у Польщі працюють від 900 тисяч до 2 мільйонів українців
Як зазначає у своїй публікації Бі-бі-сі, оцінки урядів та експертів з обох країн різняться від 900 тисяч до двох мільйонів осіб, але в будь-якому разі, як погоджуються в Києві та Варшаві, ця кількість постійно зростає. Українські заробітчани стали одним із найважливіших факторів впливу на польську економіку. Тим часом Україна починає відчувати на собі перші негативні наслідки масового виїзду своїх громадян за західний кордон.
«ШУКАЮ УКРАЇНЦІВ»
«Єдине, що мене не влаштовує в українцях, – це те, що з ними нормально випити не можна», – усміхаючись, каже пан Сильвестр, проходячи повз групу чоловіків у забруднених мазутом робах. Ті голосно сміються і польською, але з явним акцентом запрошують свого роботодавця приїхати якось в Україну: там, мовляв, на цю тему поговоримо.
Сильвестр Лех – засновник і власник підприємства з переробки вторсировини в Жмігроді, шеститисячному містечку на південному заході Польщі. «Утилізація автомобілів, що відслужили своє, сортування побутового сміття, пластик, картон, скло – я займаюся абсолютно всіма відходами вашого домогосподарства», – пояснює він. Відповідно, робота на його підприємстві є різна. І для більш кваліфікованих працівників – зварювальників, кранівників або слюсарів, і для людей без будь-якої освіти та кваліфікації – на сортуванні відходів, на сміттєвих полігонах.
Сьогодні українці становлять приблизно чверть працівників пана Сильвестра. «Але зараз зима, роботи відносно мало. А от улітку роботи в нас буде непочатий край. От тоді мені українці дуже знадобляться», – каже він. І тут же запитує, чи немає в мене знайомих, які бажають приїхати до нього попрацювати: «біла» зарплата, безкоштовне житло, медстраховка. Стать, вік, освіта, знання мови не обов'язкові, продовжує він. Робота знайдеться для всіх, аби було бажання.
ЗАКРИТИ ДІРИ
Маленький Жмігрод можна вважати дзеркалом польської економіки: принаймні причини для масового працевлаштування українців однакові всюди. У Польщі зараз рекордно низький рівень безробіття. Польська економіка зразково пройшла світову фінансову кризу і продовжує зростати.
За оцінками місцевих кадрових агентств, сьогодні на ринку праці понад сто тисяч вакансій. Щоб зберегти нинішні темпи зростання в найближчі десятиліття, Польщі знадобляться три, а то й п'ять мільйонів працівників. А взяти їх буде ніде, уже зараз б'ють на сполох місцеві експерти. Причому не лише через демографічну яму, в яку входить польське суспільство, – це спільна біда європейських країн.
Ключовий фактор утворення дір на місцевому ринку праці – це трудова еміграція до Західної Європи. Статистика свідчить: за межами Польщі – передусім у Великій Британії, Німеччині та Голландії – проживають понад 2,5 млн поляків. При цьому після вступу країни до ЄС емігрували в основному молоді, працездатні люди, які найближчим часом повертатися на батьківщину не планують.
Та й ті, хто залишилися, часто серйозно розглядають можливість еміграції. Згідно з опитуванням, проведеним групою Paylab у лютому 2017 року, 47% поляків були готові виїхати працювати на Захід. А середня польська зарплата досі на третину менша за середню зарплату по ЄС. У цій ситуації чи варто дивуватися, що погляди польських роботодавців звернулися на схід? А на попит з'явилася і пропозиція.
БЕЗВІЗОВИЙ РЕЖИМ
Статистика українського Нацбанку повідомляє, що якщо ще три роки тому на заробітки до Польщі їздили в основному жителі Західної України, то зараз значну частину трудових мігрантів становлять жителі сходу країни. За останні кілька років по всій країні з'явилися десятки кадрових агентств, що спеціалізуються на допомозі українцям у працевлаштуванні в Польщі.
Андрій – директор одного з таких агентств у Хмельницькому, 250-тисячному місті в центральній частині України. Його агентство цілком типове – невелике приміщення в центрі міста, зі співробітників – сам директор, його помічник і дві дівчини-оператори на телефонах.
«На цей ринок ми зайшли на початку 2014-го, коли почав зростати попит на такого типу послуги», – каже Андрій. Саме тоді, після анексії Криму та початку бойових дій на Донбасі, українська економіка зазнала тяжкого удару, курс гривні до долара обвалився, і рівень життя мільйонів українських сімей стрімко впав.
Паралельно українці стали менш охоче їздити на заробітки до Росії – частково з політичних причин, частково через економічні проблеми, що почалися там. Тим більше що виїхати на роботу до Польщі на півроку вже тоді було зовсім нескладно з формальної точки зору. Потенційний заробітчанин – сам або за допомогою такого агентства, як у Андрія, – знаходив згодного прийняти його роботодавця, той висилав йому запрошення, а воно було підставою для відкриття піврічної робочої візи.
Новий сплеск попиту на роботу в Польщі почався влітку минулого року. Призвело до цього скасування візового режиму з ЄС, яке нинішня українська влада називає одним зі своїх найпомітніших досягнень. Польща оперативно ще більше спростила своє трудове законодавство: віднедавна для того, щоб легально влаштуватися на короткострокову роботу, українцям не потрібно отримувати спеціальну робочу візу.
«Будь-яка людина, яка в'їхала до Польщі за біометричним паспортом, отримавши формальне підтвердження від роботодавця, може легально працювати тут протягом трьох місяців – рівно стільки, скільки дозволяє їй перебувати на території Польщі безвізовий режим. Потім три місяці вони повинні провести на території України і знову можуть виїжджати на три місяці на роботу», – пояснює Андрій.
На ділі це призвело до того, що десятки тисяч українців, які раніше й не замислювалися про поїздки на захід, оформили собі безвізові паспорти та перейшли на режим «три місяці роботи – три місяці вдома».
54 ГОДИНИ
Одну з них, Валентину, ми зустрічаємо на хмельницькому автовокзалі. Звідси автобуси до Польщі відходять один за одним: лише за останній рік з'явилося три десятки нових автобусних маршрутів до західних сусідів, що проходять через Хмельницький, розташований за 350 км від кордону. Чи не більше пасажирів, поголосують тут, беруть на себе нелегальні перевізники, що курсують практично з кожного райцентру: набив мікроавтобус людьми та поїхав – дешево та сердито.
Валентина виїжджає до Польщі на легальному автобусі, за такою ж легальною безвізовою схемою. Її історія багато в чому типова: працювала в стоматологічній поліклініці на автоклаві (апарат для нагріву, в якому стерилізують медичні інструменти), заробляла 2700 гривень (приблизно 100 доларів) на місяць. «Ну як на таку зарплату проживеш? А тут ще чоловік повернувся з АТО, і так склалися обставини, що потрібно їхати на заробітки, бо інакше просто не вижити», – скупо розповідає вона свою історію.
Роботу знайшла за «сарафанним радіо». На околиці Варшави прибиральницею офісних приміщень працювала знайома знайомих. Термін її легального перебування в Польщі добігав кінця, і вона шукала когось, хто б попрацював замість неї, поки вона знову не приїде на насиджене місце. Валентина погодилася, і тепер їде на тримісячну вахту вже вдруге.
«Працюю ночами, практично без вихідних. Але виходить приблизно 2500 злотих на місяць. Ось і порахуйте, скільки б мені довелося на ці гроші тут працювати», – каже Валентина.
Низькокваліфіковані роботи в Польщі оплачуються, як правило, погодинно. Тому гастарбайтери, які виїжджають на роботу на кілька місяців, часто зацікавлені в роботі понаднормово, в нічні години, у вихідні та свята. Згідно з офіційною статистикою Національного банку Польщі, робочий тиждень трудового мігранта з України в середньому становить 54 години.
Бувалі гастарбайтери розповідають, що під час таких заїздів сильно обмежують себе в спиртному: після рясних узливань витримати 10-12-годинний робочий день, під час якого відлигати не вдасться, дуже складно. Тому працівників пана Сильвестра з Жмігрода, які відмовляються від спільного застілля зі своїм роботодавцем, можна зрозуміти.
ВІД БУДІВНИЦТВА ДО «МАКДОНАЛЬДСА»
Донедавна абсолютна більшість українців у Польщі працювала на низькокваліфікованих роботах у промисловому та будівельному секторах.
«Більшість вакансій – це пропозиції роботи, що не вимагають жодних особливих навичок. Фасування, пакування, сортування – проста робота, виконувати яку людину можна навчити за два-три дні. Є стабільний попит на будь-які будівельні спеціальності – від заливки фундаменту до оздоблювальних робіт, на зварювальників, дорожників, водіїв-далекобійників», – каже Андрій з хмельницького кадрового агентства.
Ще одна можливість для українських гастарбайтерів – сезонні роботи в сільському господарстві. Деякі фермери відверто зізнаються місцевим ЗМІ: не уявляють, як проходив би збір урожаю без українців.
Однак експерти, та й прості поляки, зауважують: останнім часом українці все частіше проникають у польську сферу послуг. Українці становлять помітну частину водіїв сервісу Uber у польських містах, причому нерідко на одному автомобілі позмінно працюють одразу кілька осіб. Гастарбайтери зі сходу все частіше влаштовуються на роботу в бари та ресторани, супермаркети, салони краси.
Варшавське бюро компанії McDonald's навіть заснувало спеціальний відділ, який займається виключно співробітниками з України – влаштовує для них тренінги, допомагає з продовженням візи, перекладає анкети для здобувачів та контракти співробітників українською мовою.
Більше трьох тисяч українців протягом останніх років відкрили в Польщі власні фірми. Найрізноманітнішого профілю – від кадрових агентств, які допомагають польським роботодавцям знаходити працівників зі сходу, до IT-стартапів, від авторемонтних майстерень до ресторанів і кафе.
Наприклад, у травні 2016 року офіційний сертифікат найменшої кав'ярні в Польщі отримала кав'ярня Dobro&Dobro, відкрита в центрі Варшави вихідцями з Хмельницького Олегом та Іриною Яровими. «Спочатку ми навіть не думали про якісь рекорди: просто знайшли приміщення і вирішили на шести квадратних метрах розгорнути нашу ідею: щоб у світі було більше добра. А вже потім наші клієнти почали жартувати: у вас, мовляв, не кав'ярня, а банкомат», – сміється Олег.
ПРИРЕЧЕНІ НА УКРАЇНЦІВ
Польські ЗМІ та експерти зазначають: роль українців у місцевій економіці стає все більш важливою. Впливове варшавське видання Gazeta Рrawna в лютому цього року помістило збірний образ українців на друге місце у своєму рейтингу 50 найвпливовіших людей польської економіки – одразу після прем'єра Матеуша Моравецького та вище, ніж президента Анджея Дуду.
А депутат польського Сейму, колишній міністр праці та соціальної політики Владислав Косиняк-Камиш оцінює значення українців для своєї країни вкрай високо. «Якби не працівники з України, польський ринок та економіка сьогодні б зупинилися», – заявив він економічному порталу WNP.pl.
Втім, ставлення поляків до масової імміграції українців в одну з наймоноетнічніших країн Європи не можна назвати однозначно позитивним. На інтернет-форумах можна знайти десятки скарг на те, що «наїхали українці забирають у нас, корінних жителів, роботу», і що через наплив дешевої робочої сили зі сходу зарплати в Польщі зростають не так швидко, як хотілося б.
Трапляється, антиукраїнські настрої вихлюпуються за межі інтернету: у травні минулого року в селі Хващино на півночі Польщі група місцевих хлопців вночі напала на будинок, у якому жили легально працюючі там українці. Камінням розбили шибки, двох працівників, а заодно і їхнього роботодавця-поляка побили. При цьому кричали: «Забирайтеся геть в Україну!» і «Ви відбираєте у нас роботу!»
«Наші дослідження показують, що найчастіше негативне ставлення до українців демонструють польські працівники нижчої ланки і з низьким рівнем освіти, – каже представник одного з найбільших кадрових агентств Польщі Personnel Service Моніка Банись. – Насправді працівники з України зараз просто заповнюють діри там, де не вистачає польських працівників. Говорити про те, що вони відбирають роботу у поляків, не доводиться».
«ХТО КОГО РЯТУЄ?»
Польські експерти зараз сперечаються головним чином про те, як залучити в країну більш кваліфіковану робочу силу з України і як утримати українських гастарбайтерів від переїзду в багатші країни Західної Європи, коли вони слідом за Польщею лібералізують своє трудове законодавство. Союз підприємців і роботодавців Польщі підготував звіт, у якому міститься радикальна відповідь на ці питання, а саме: якомога швидше легалізувати всіх перебуваючих на території країни українців.
«Польща терміново потребує охочих працювати, легко асимілюючихся іммігрантів. Як випливає з усіляких передумов, такими іммігрантами є українці. Отже, потрібно зробити все, щоб використати цей унікальний шанс і утримати їх у Польщі назавжди, поки таку можливість не запропонує їм хтось інший», – йдеться у звіті, підготовленому ще до запровадження безвізового режиму у 2016 році.
Тим часом польський уряд використовує фактор напливу українців у країну у своїх переговорах з ЄС: Варшава відмовляється приймати визначену Брюсселем квоту мігрантів з Близького Сходу, аргументуючи це тим, що на берегах Вісли знайшли притулок понад мільйон біженців з України. Київ реагує на такі заяви вкрай жорстко, нагадуючи Варшаві про те, що перебуваючі в Польщі українці є не біженцями, а трудовими мігрантами, які не отримують допомоги від польського уряду, але сплачують податки до бюджету сусідньої держави.
«Тож хто кого рятує? У даному сенсі ми рятуємо польську економіку», – заявив у грудні минулого року після чергового загострення з цього приводу міністр закордонних справ України Павло Клімкін.
«МИ ЇХ ВТРАЧАЄМО»
Останнім часом масштаби трудової міграції українців за західний кордон серйозно стурбували Київ. «Така масова еміграція – це загроза для української держави, для української економіки, – каже Бі-бі-сі віце-прем'єр України Павло Розенко. – Вже сьогодні роботодавці говорять про нестачу кваліфікованих представників робітничих професій. Буває, що саме через нестачу кадрів вони позбавлені можливості розвивати свої підприємства».
Статистика Національного банку України фіксує: за останні два роки міграція призвела до скорочення в країні кількості робочої сили на 5-8%, причому виїжджають насамперед найпродуктивніші громадяни.
«Значна кількість – близько 70% – це чоловіки. У віковому розрізі близько 35% – це мігранти до 30 років, і це стало тенденцією. Ще кілька років тому чисельність молодих мігрантів була значно нижчою», – заявив агентству PAP директор департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ Сергій Ніколайчук.
І якщо в Києві, який у плані рівня життя вигідно відрізняється від української провінції, проблема трудової міграції стоїть не так гостро, то в обласних і районних центрах країни ситуація близька до кризової, говорять на місцях.
«Ми дуже швидкими темпами втрачаємо кваліфіковану робочу силу. Сьогодні знайти молодого кваліфікованого дорожника, сантехніка, будівельника фактично неможливо, тому що люди, закінчивши ПТУ, виш, переважно емігрують. Приватний бізнес в останні півтора року теж скаржиться на відтік робочої сили», – розповідає мер Хмельницького Олександр Симчишин.
Окремий привід для занепокоєння, продовжує градоначальник, – це масовий від'їзд за західний кордон хмельницьких медсестер. «Заходиш у поліклініку, і перше, що бачиш, ще перед розкладом роботи: оголошення про набір медсестер для роботи в Польщі. Ну, куди це годиться?» – кипить він.
Слідом за кваліфікованою робочою силою, каже мер, вимивається і некваліфікована. Один з інвесторів, який бажає відкрити в Хмельницькому швейне виробництво, будучи не в змозі знайти в місті та області 200 швачок, серйозно роздумує про імпорт працівників з В'єтнаму.
Міська влада намагається піднімати зарплати в комунальній сфері, забезпечувати молодих спеціалістів житлом, навіть соціальну рекламу проти еміграції розміщували, але ці зусилля – крапля в морі, і Україна, за словами Симчишина, потребує комплексної загальнонаціональної програми, здатної зупинити масовий виїзд громадян за кордон.
Інша річ, що ключовим елементом цієї програми має стати суттєве підвищення зарплат в Україні. Міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко навіть підрахував: збільшення середньої зарплати до 16 тисяч гривень дасть можливість утримувати людей у країні. Але грошей на це ні в держави, ні в приватного бізнесу, судячи з усього, немає.
«За останні півтора року розмір мінімальної зарплати в Україні зріс більш ніж у два рази і сьогодні становить 3723 гривні», – каже віце-прем'єр Павло Розенко. За мінімальною підтягується і середня зарплата: згідно з даними українського Держстату, її розмір у грудні минулого року становив 8,8 тисяч гривень. Розенко нарікає: непогано було б, якби слідом за державою рішення про підвищення зарплати приймали і приватні компанії, теж нібито зацікавлені в тому, щоб утримати в країні робочу силу.
«Держава робить максимум у межах наявних у її розпорядженні ресурсів. Але, подобається це комусь чи ні, війна в Україні триває, і значну частину державного бюджету, яку в мирний час можна було б спрямувати на інвестиції, на розвиток, ми сьогодні змушені спрямовувати на підвищення обороноздатності, на розвиток Збройних сил», – констатує Павло Розенко.
А поки, прогнозують у Нацбанку України, протягом найближчих двох-трьох років кількість охочих виїхати за кордон на роботу знижуватися не буде. З цими оцінками згодні у Варшаві. У листопаді минулого року заступник директора департаменту економічного аналізу Національного банку Польщі Яцек Котловський заявив, що протягом найближчих років до Польщі щорічно прибуватимуть по 200-300 тисяч українських трудових мігрантів.
А Моніка Банись з кадрового агентства Personnel Service констатує: польський ринок праці без проблем зможе переварити чотири мільйони українців, а до цієї цифри ще далеко.