Виявляється, величезні суми грошей, що вимірюються мільярдами євро, щороку повертаються в рідні країни емігрантів, стимулюючи споживчий попит та зростання економіки. А з майбутнім пов'язуються певні надії і на повернення нинішніх шукачів щастя на історичну батьківщину, пише ІА «Росбалт». Чи виправдають себе ці надії?
На нещодавній презентації видання Інституту громадянського суспільства Литви «Литовська еміграція: проблема та можливі способи вирішення» вперше широко озвучили позитивні аспекти масового «експорту» трудових ресурсів з Литви. Зазначалося, що до Литви повертаються зароблені на Заході кошти, а також є надія на повернення і «професійного, академічного та культурного досвіду». Більше того, про литовців за кордоном говориться як про важливий чинник «захисту інтересів Литви в зарубіжних країнах».
Цей підхід — щось абсолютно нове для Литви, яка досі бачила в еміграції лише зло. Однак, з іншого боку, саме такий погляд на розкиданих у великих кількостях по всьому світу литовців якраз і відповідає нинішнім геополітичним претензіям Литви. Ще вчора Литва, яка звинувачувала Росію у використанні російськомовних як «п'ятої колони», сьогодні, в принципі, готова сама вдатися до чинника зарубіжних литовців для відстоювання власних інтересів.
Очевидно, така зміна в підході Литви до проблеми еміграції пов'язана з можливістю легалізації трудових ресурсів у багатьох країнах ЄС. Зокрема, одразу після вступу до Євросоюзу литовці отримали легальний доступ на ринок праці окремих країн ЄС, таких як Ірландія, Великобританія та Швеція. Нещодавно були легалізовані трудові нелегали в Іспанії. Легалізація ж означає офіційний статус литовських емігрантів з усіма наслідками, що звідси випливають, аж до участі в місцевих виборах.
Згідно з даними, що публікуються в ЗМІ, близько 70% усіх емігрантів з Литви припадає на країни ЄС. 25% литовців, що виїхали, осіло в США, традиційному і найбільшому світовому центрі литовської еміграції. Цікаво, що Росія прийняла 5% від загальної кількості литовських емігрантів. Нарешті, менше відсотка литовців, що виїхали, вирушило в... арабські країни.
Що стосується Євросоюзу, то тут еміграція з Литви розподілилася наступним чином. Близько 50% литовських емігрантів до Європи опинилися у Великобританії та Ірландії, які з самого початку відкрили для них свій ринок. Ще 30% — в Іспанії та Португалії. Решта 20% припадає на Німеччину та Скандинавські країни.
Точні масштаби еміграції з Литви поки що офіційно не зафіксовані, з огляду на все ще переважаючу нелегальну форму виїзду. Тим часом експерти говорять про щорічне вибуття з країни до 50 тис. осіб, а загальну кількість емігрантів нерідко оцінюють у півмільйона осіб. Нещодавно, з посиланням на соціологів, повідомлялося, що чи не 90% молодих людей бажають виїхати з Литви. Щоправда, більшість із них збирається покинути батьківщину на короткі терміни. Однак, як свідчить статистика, ті, хто спочатку збирався виїхати на короткий термін, нерідко застряють у чужій країні надовго.
Цікаве опитування серед литовських емігрантів провів Інститут громадянського суспільства Литви. На запитання, чи збираються вони повернутися до Литви, 31% емігрантів невизначено відповіли, що «може, повернуся, але не знаю коли». 16% більш категорично заявили: «скоріше за все, не повернуся». 11% опитаних повернуться лише тоді, коли «зроблять кар'єру» або «зароблять достатньо грошей для подальшого життя». 3% мають намір повернутися до Литви після того, як «дочекаються пенсії». 1% емігрантів упевнений, що ніколи не повернеться на батьківщину.
Таким чином, приблизно 60% емігрантів з Литви не збираються повертатися додому, принаймні, найближчим часом. При цьому 6% респондентів збираються повернутися лише через 5-10 років, 4% — через 3-4 роки і лише 8% — через рік-два.
Причина того, що зарубіжні литовці не поспішають із поверненням, цілком очевидна. Як показують опитування, ці люди хотіли б отримувати в Литві щонайменше в чотири рази більше за нинішні середні литовські зарплати, щоб їх не спокушала еміграція. При цьому сьогодні в Литві вже ніхто не приховує того факту, що все більше людей у країні утримуються за рахунок родичів, які заробляють гроші на Заході. Діти утримують літніх батьків, батьки утримують малолітніх дітей, залишених у Литві під опіку бабусі. Нерідко згодом, ставши на ноги, вони забирають дітей до себе на Захід.
При цьому слід зазначити, що мало хто з литовських емігрантів вкладає зароблені на Заході кошти в бізнес у самій Європі чи США. Адже для цього потрібно дуже добре знати місцеві закони, мову, психологію, вміти успішно конкурувати на тісному чужому ринку. Натомість емігранти охоче інвестують у литовську нерухомість, купують у Литві дорогі споживчі товари. Наприклад, вони — одні з перших, хто купує тут нові автомобілі, оскільки середньої литовської зарплати зазвичай вистачає лише на покупку машини десятирічної давності.
Як підрахували фахівці, кожен емігрант на місяць витрачає в Литві приблизно середню литовську зарплату, тобто близько тисячі литів. У перерахунку на загальну кількість емігрантів можна говорити вже про мільярди литів (за деякими даними, йдеться про півмільярда євро на рік). Для такої невеликої країни, як Литва, де живе лише 3,5 млн осіб, це величезна сума.
У той час як зростання ВВП у Литві вимірюється сьогодні близько 6% на рік, потік грошей до Литви з боку еміграції становить, за деякими підрахунками, 10% литовського ВВП. У світі, однак, є чимало країн, де цей показник сягає і 20%. Гроші йдуть до Литви офіційно, через банки, але ще більшу їх кількість, побоюючись оподаткування, емігранти везуть із собою, передають через родичів і знайомих, а то й ховають у звичайні посилки. Тим часом еміграція з Литви зростає...
Чи слід пострадянським країнам перестати сумувати з приводу виїзду своїх громадян у пошуках щастя і почати радіти цьому, покаже недалеке майбутнє. Річ у тім, що дефіцит робітників і спеціалістів, який відчувається вже сьогодні, наприклад, у таких галузях литовської економіки, як будівництво та медицина, стане, за прогнозами, загрозливим через два-три роки. І тоді доведеться терміново вирішувати, звідки брати лікарів, учителів, робітників... Французи, німці чи англійці зі своїх багатих країн до Литви не приїдуть, і доведеться відчиняти двері на Схід. Таким чином, гроші тепер уже іммігрантів потечуть із Литви - у бідніші країни пострадянського простору.