Ігор давно збирався поїхати з цієї країни, яка повільно, але впевнено руйнувала всі його надії. Одна за одною руйнувалися й перетворювалися на порох мрії дитинства, отроцтва, юності... Причини були різні, але їх аналіз привів до думки, що реалізувати мрії можна лише в іншій країні. Тому розпочався активний пошук в Інтернеті всього, що пов'язано з імміграцією. За кілька місяців він зробив висновки: 1) тимчасове працевлаштування не підходить принципово (потрібен лише ПМП!); 2) бізнес-імміграцію, очевидно, не потягнути фінансово (за плечима лише технікум та досвід перекладача на прийомі офіційних делегацій); 3) дуже багато інформації про виїзд для професійних (незалежних) іммігрантів до Канади, Австралії та Нової Зеландії; 4) з цих трьох країн Канада якось ближче до серця.
Далі розпочався огляд місцевої преси. І тут також найбільше пропозицій щодо оформлення документів на ПМП до Канади. Обійшовши кілька фірм, Ігор переконався, що грошей для виїзду до Канади недостатньо. Тому коли в черговій канадській імміграційній фірмі дізнався, що є варіант легально поїхати в Країну кленового листа лише за $1.000, вибір фірми був уже зроблений.
Чарівна і, головне, досвідчена консультантка просто переконала Ігоря, що професія не має значення: головне - мета, а професія - справа наживна. Інша консультантка (фахівець із вибору затребуваних професій у Канаді) могла прямо зараз записати Ігоря на курси програмування: лише кілька місяців - і офіційний диплом програміста в кишені! Тим більше що якщо заплатити за курси повну, а не часткову передоплату, то на навчання можна взагалі не ходити - достатньо з'явитися на формальному іспиті-заліку. Ось і вийшов раптом Ігор-програміст, який так потрібен Канаді...
Але за курси та за послуги канадського адвоката треба платити, а грошей немає. Виявилося, що на хорошу англійську Ігоря є попит - йому підібрали даму. А в дами є гроші, які вона готова витрачати вже зараз на втілення канадської мрії. До того ж майбутня дружина обіцяє $2.000 преміальних одразу після переїзду до Канади.
Чомусь Ігоря анітрохи не збентежила рекомендація консультантки укласти шлюб негайно, тобто до отримання ним позитивного результату після інтерв'ю в посольстві. Ні, він, звісно, не кинувся стрімголов у бурхливе море імміграції і навіть порадився зі знайомим юристом. Але всі його поради чомусь забувалися, щойно Ігор починав спілкуватися телефоном з канадським адвокатом. Доктор Дж. Карпмансон із Торонто взагалі сказав, що для Ігоря існує лише одна проблема: не втратити навички розмовної англійської мови за ті 4-5 місяців, поки він приїде на інтерв'ю до посольства.
До того ж «досвідчена консультантка» знайшла варіант, як заощадити гроші Ігоря та його майбутньої дружини. Його приймуть на роботу перекладачем в один дуже поважний інститут на кафедру іноземних мов. І навіть запис у трудову книжку зроблять! А якщо надійде запит із посольства Канади, то письмово дадуть відповідь «як треба». «Ну, тепер, - думав Ігор, - точно можна розписуватися законним шлюбом і укладати контракт». Сказано - зроблено. Контракт підписано, передоплату за послуги доктора Дж. Карпмансона та консульський збір сторони внесли пропорційно участі у спільному «підприємстві». З такої нагоди адвокат телефоном (!) пообіцяв Ігорю негайно й особисто зайнятися його справою.
Після двох-трьох тижнів ейфорії Ігор занепокоївся: документи подавалися до посольства Канади у Варшаві, де, за відгуками в Інтернеті, терміни розгляду справ були не найменші. Та й вибір професії тепер був уже не зовсім зрозумілий. Хоча він же консультувався перед цим з імміграційним юристом. А той щось говорив не зовсім приємне... Ось тут невиразні сумніви вже почали терзати Ігоря: може, якось перевірити запис у трудовій книжці, тим більше що в тому інституті є знайома людина?
Знайомий прийшов із поганими новинами. Виявляється, по-перше, немає наказу про зарахування Ігоря на кафедру, по-друге, немає в цьому інституті на кафедрі іноземних мов посади перекладача, по-третє, на кафедрі ніхто й близько не знає про Ігоря. І, нарешті, інститут користується зовсім не такою печаткою, яка стоїть у трудовій книжці.
Ігор був у жаху від таких новин. А тут ще й лист із Варшави, у якому чиновник канадського посольства повідомляв про відкриття справи, але переконливо просив не турбувати консульський відділ до... 31 січня 2005 року, оскільки термін розгляду документів у середньому становить 44 місяці.
Дружина від таких новин була просто в шоці, а від «особистого» ведення справи Дж. Карпмансоном - так просто в люті. Консультантки заспокоювали обох бідолах: не все втрачено, трудова книжка, мовляв, у повному порядку, для посольства у Варшаві краще не придумаєш. І посилалися на контракт: мовляв, усе згідно з контрактом і чинним законодавством. Але вони обов'язково щось придумають, і Дж. Карпмансон особисто візьме в цьому участь.
Ось тут Ігор майже все зрозумів. Зрозумів, що сталося щось жахливе. Він відчув холод у руках і уявив, як чиновник консульського відділу підписує лист-відмову через надання неправдивих документів. З горе-контрактом (але без емоційної дружини) Ігор знову прийшов до імміграційного юриста. Юрист підтвердив припущення Ігоря, що з канадською мрією можна попрощатися. Чому? Договір складений так, що Ігор не зможе пред'явити будь-які претензії до 2005 року - до моменту проходження ним імміграційного інтерв'ю. Але навіть у разі відмови через надання підроблених документів жодних претензій фірмі пред'явити неможливо: трудову книжку дав Ігор (адже ніхто ж не візьме на себе відповідальність за підроблений запис). Згідно з договором, пред'являти претензії в Україні просто нікому: де живе «офіційний представник фірми Н. Щербаков» - не відомо (є лише його підпис), повноваження інших консультантів не вказані взагалі. Поки незрозуміло, як будуть розглянуті документи в посольстві Канади у Варшаві, але достеменно відомо, що для нього є звичайною практикою надсилання в Україну запиту за місцем роботи заявника та відмова останньому у видачі імміграційної візи через надання неправдивих документів.
Таким чином, Ігорю залишається тільки чекати, що його все-таки викличуть на інтерв'ю, що станеться диво і ніхто не буде запитувати інститут про неіснуючу там посаду перекладача на кафедрі іноземних мов. А чудес на світі, як відомо з імміграційної практики, не буває.
Звісно, дуже шкода Ігоря. Адже я його знаю особисто і не один раз консультував з усіх варіантів, які йому пропонували в імміграційних канадських фірмах. Тим більше незрозуміло, чому він знехтував моїми порадами. В принципі, Ігор все починав правильно: самостійно зібрав якомога більше інформації всіма можливими способами; обійшов усі наявні імміграційні фірми в Харкові, побував і в Києві; консультувався з юристом щодо пропозицій імміграційних фірм. Але зробив одну помилку, що стала фатальною: не показав юристу договір, який збирався підписати.
Про примарні та мінімальні шанси Ігоря поїхати до Канади за категорією незалежного (професійного) іммігранта мені стало зрозуміло після того, як я побачив цей договір. Він був укладений фізичною особою - імміграційним консультантом, тобто не адвокатом і не юридичною фірмою. Та й чи існує така однойменна фірма - невідомо: у договорі немає печатки, але є адреса, яка зазначена на бланку та під підписами сторін. Але адреса стоїть під прізвищем консультанта, а поруч вказано вид його діяльності - «консалтингові послуги у сфері імміграції». А це означає, що притягнути таку фізичну особу до хоч якоїсь відповідальності можна лише на території Канади.
Згідно з договором, консультант робить «все, що вважатиме за необхідне, прийнятне та бажане для досягнення мети цього договору». Добре хоч зазначено, що веде справу про імміграцію з тим, щоб забезпечити для клієнта статус постійного жителя Канади. Але що таке ця «імміграційна справа»? Як її хтось може вести, якщо єдино можлива імміграційна справа відкривається в посольстві Канади?
Далі. За договором найбільше обов'язків (зі сплати грошей, природно) несе клієнт, а які конкретні зобов'язання доктора Дж. Карпмансона та «офіційного представника фірми Н. Щербакова» - невідомо. Послуги консультанта вважаються повністю виконаними після отримання імміграційних віз. Це означає, що якщо Ігор приїде до Канади, то буде там набивати такі шишки
в період адаптації, що прокляне країну. І таких недомовленостей, дурниць у договорі вистачає не на одну статтю...
Ні, звичайно, шанс потрапити до Канади за допомогою доктора Дж. Карпмансона в Ігоря є - один з мільйона. У моїй роботі більше клієнтів саме від таких горе-консультантів, ніж клієнтів, яких я веду від України до Канади. Хтось прийшов через три місяці (!) після відмови за результатами інтерв'ю, коли його покинув консультаційний центр, який зобов'язався «вести імміграційну справу клієнта до кінця». Хтось не може змусити фірму «Десять канадських кенгуру» написати апеляцію або подати скаргу до Федерального суду Канади за допомогою канадського адвоката (а адже це передбачено в договорах та імміграційних контрактах!). Комусь замість апеляції до посольства надіслали... новий пакет документів. У кожному імміграційному договорі зазначена сума, яка не повертається клієнту в разі непроходження ним інтерв'ю, але чому ці $500-1.500 не повертаються - жодного слова.
Гнітить те, що ці «спеціалісти» активно рекламуються в усіх друкованих виданнях України. Гнітить і те, що вони мають нахабство сіяти обман серед тих, хто вважає іншу державу гаванню останньої надії. Ну як можна безапеляційно стверджувати, що після 11 вересня 2001 року всі ті, хто подавав імміграційні анкети до посольства США, забрали їх і подали до посольства Канади? Що в Канаді не існує програми прийому біженців, яка діє в усіх державах, що підписали Конвенцію ООН «Про біженців» (Канада підписала її однією з перших)?
Засмучує й те, що замість того, щоб щільніше зайнятися проблемами чергового клієнта, мені доводиться писати цю статтю, щоб хоч якось підняти реноме фірм, які надають імміграційні та юридичні послуги у сфері міжнародного права. Сподіваюся, мій невеликий «правовий лікнеп» хоч комусь допоможе розібратися в бурхливому морі імміграції до Канади.