Як пише «Русский Торонто», суть скандалу навколо колишнього міністра імміграції та громадянства Канади Джудіт Сгро полягає в наступному. Як депутат парламенту від району Західний Йорк, вона нібито обіцяла власнику піцерії в Брамптоні (передмістя Торонто, заселене в основному вихідцями з Південно-Східної Азії) Харджиту Сінгху допомогу у вирішенні його імміграційних проблем. А натомість той надасть волонтерів і буде безкоштовно забезпечувати піцою виборчий штаб міністра на виборах.
Однак коли розгляд справи Сінгха було винесено на відкритий суд, міністр відмовилася від своєї обіцянки, а власнику піцерії загрожує депортація. Після цього він оприлюднив результати домовленостей із Джудіт Сгро, поставивши під сумнів її репутацію. І хоча колишній міністр імміграції заперечує навіть сам факт зустрічі з Харджитом Сінгхом і розмови, що мала місце, за останні кілька днів як свідки проти неї виступили одразу кілька знайомих Сінгха, що робить звинувачення на її адресу досить вагомим.
Харджит Сінгх звинувачується разом зі своїми двома синами та донькою в шахрайстві з номерами кредитних карток, за якими його клієнти оплачували замовлення. Також йому висунуто звинувачення в тому, що він кілька разів виїжджав за межі Канади за фальшивим паспортом. І заяви про те, що пані Сгро обіцяла надати допомогу такого роду особам у вирішенні їхніх імміграційних проблем, тим більше в обмін на підношення з їхнього боку, в Канаді сприймаються досить серйозно.
Найнеприємніше для Джудіт Сгро полягає в тому, що це не перше подібне звинувачення на її адресу. Кілька місяців тому її ім'я вже миготіло на перших шпальтах газет у зв'язку зі справою 25-річної стриптизерки з Румунії Аліни Балайкан, якій міністр своїм розпорядженням видала дозвіл на перебування та роботу в Канаді в обмін на участь дівчини як волонтерки у своєму виборчому штабі на минулих виборах. Раніше в газетах також обговорювалася інформація про те, скільки коштували державі перші місяці проживання Сгро в готелі Оттави після призначення її міністром. Коли справа зайшла занадто далеко, Сгро була змушена подати у відставку.
Яких змін тепер можна очікувати у зв'язку зі зміною міністра?
З одного боку, відставка Сгро сталася через скандал, напряму не пов'язаний із політикою міністерства імміграції, яка на даний момент перебуває в стані компромісу, що влаштовує як прихильників посилення відбору кандидатів, так і тих, хто виступає за лібералізацію цього процесу. З іншого боку, хоча відставка і була незапланованою, це зовсім не означає, що за всіма звинуваченнями на адресу Сгро, які сипалися на неї з моменту вступу на посаду міністра імміграції та громадянства, не стоять сили, зацікавлені в посиленні імміграційної політики Канади.
Про існування таких сил доводиться говорити, враховуючи ту наполегливість, з якою проштовхувався новий імміграційний закон. У вересні 2003 року уряду довелося піти на те, щоб суттєво пом'якшити критерії відбору, але це не означає, що сили, які спочатку стояли за виробленням свідомо непрохідних умов, не спробують узяти реванш.
Особливо хочеться відзначити той факт, що зміна міністрів імміграції та громадянства в Канаді відбувається з разючою частотою. Призначення Джо Вольпе є п'ятим за останні чотири роки – з початку третього тисячоліття кабінет глави Міністерства імміграції та громадянства Канади встигли зайняти Люсьєн Робіллард, Елеонора Каплан, Деніс Кодер і Джуді Сгро. Мабуть, не все спокійно в цьому відомстві, якщо міністри не можуть довго втриматися у своїх кріслах.
Про Джо Вольпе відомо те, що до роботи на ниві політичної діяльності він був директором школи. Потім, після обрання до палати громад у 1988 році, обіймав посаду міністра трудових ресурсів і професійної освіти, був членом постійних комітетів з розвитку індустрії, науки та технологій, а також комітету з природних ресурсів. Довгий час працював у міністерстві охорони здоров'я та в комітетах, пов'язаних з охороною здоров'я. На даний час є співголовою товариства канадсько-китайської дружби та канадсько-китайської законодавчої асоціації.
Якщо судити з послужного списку Джо Вольпе, то складається враження, що він не схильний до непродуманих кроків і навряд чи повторюватиме помилки своїх попередників – Каплан і Кодера, які проштовхували абсолютно бездумні рішення з енергією, гідною кращого застосування. Принаймні можна очікувати, що рішення, які прийматиме новий міністр, будуть більш виваженими та побудованими з урахуванням довгострокової політики в цій галузі. Питання – у чому полягатиме ця політика?
Ймовірно, як припускають експерти «Русского Торонто», можна очікувати змін у системі відбору претендентів, які проходять за категорією Skilled worker. Не виключено, що низка професій, з якими зараз можна пройти імміграцію, випадуть зі списку, і для їхніх представників шлях до Канади буде закритий. Не виключено також, що можуть бути змінені критерії оцінки освіти та її відповідності робочому стажу.
Крім того, міністр імміграції та громадянства має право час від часу коригувати мінімальний прохідний бал. При прийнятті нового закону в червні 2002 року було введено прохідний мінімум – 75 балів, що практично закрило двері до Канади для більшості заявників. У вересні 2003 року він був знижений до 67 балів. Не виключена ймовірність чергової зміни прохідного мінімуму. Хоча навряд чи це станеться раніше середини поточного року.
З огляду на нинішнє головування Вольпе в товаристві канадсько-китайської дружби та канадсько-китайської законодавчої асоціації, не виключено, що вихідцям з Китаю надаватиметься перевага. А це може негативно позначитися на можливостях для заявників з інших країн.
Починаючи з вересня 2003 року, умови імміграції до Канади були помітно полегшені порівняно з непрохідними вимогами нового закону від 28 червня 2002 року. Тому тим, хто планує іммігрувати до Канади, потрібно якомога швидше скористатися можливістю, що з'явилася. Адже немає гарантій, що така ситуація триватиме довго. Практика показує, що після лібералізації імміграційного законодавства поступово, шляхом введення підзаконних актів, відбувається його посилення. Тому експерти «Русского Торонто» не радять затягувати з початком імміграційного процесу.