Так, згідно з даними німецького консалтингового агентства Prognos, без цілеспрямованого залучення іноземних спеціалістів з-за кордону вже через два роки дефіцит робочої сили в ФРН становитиме близько 3 млн осіб, а до 2030 року збільшиться до 5 млн. На жаль, не справдилися надії німецького бізнесу на приплив трудових мігрантів у зв'язку з відкриттям ринку праці для громадян з країн Східної Європи. Вважається, що німецькі політики явно затягнули ухвалення цього рішення: найініціативніші та кваліфіковані кадри з нових держав Євросоюзу давно вже працюють в інших країнах.
По суті, всі спроби Федерального уряду щодо залучення до країни іноземних спеціалістів були або половинчастими, або явно запізнілими. Так, фактично провалилася імміграційна програма для спеціалістів-комп'ютерників з третіх країн під назвою «зелена карта» (Green Card), запропонована ще урядом Герхарда Шредера. Більшість здобувачів заповітної в'їзної візи спіткнулися про високий фінансовий бар'єр: поріг необхідного заробітку був надто завищений.
Така ж ситуація склалася спочатку і з програмою «синя карта» (Blue Card), яка була запропонована Брюсселем ще в 2009 році. Рівно рік тому перейняло цю ідею і Федеральний уряд, знизивши до того ж необхідний міні-заробіток з 66 тис. до 44 800 євро на рік. При цьому для особливо дефіцитних у Німеччині професій, на кшталт інженерів або лікарів, ця цифра була встановлена ще нижче – всього 34 200 євро на рік (2850 на місяць).
Після трьох років легального перебування у Федеративній Республіці працюючий іноземець міг отримати вже безстроковий вид на проживання. Якщо ж він відвідував інтеграційні курси та опанував хоча б основи німецької мови, то цей термін скорочується до двох років. Крім того, новий закон передбачає видачу спеціальної візи терміном до півроку виключно для пошуку роботи. Єдина умова – іноземець повинен довести наявність у себе на цей період достатніх фінансових коштів.
Начебто хороша ідея, але, як показує статистика, кваліфіковані кадри, як і раніше, не поспішають до Німеччини. За даними Федерального відомства у справах міграції та біженців, до 30 червня 2013 року в Німеччині налічувалося 8879 власників «синіх карт». Однак тільки 2536 осіб (28,56%) із загальної кількості в'їхали до країни за програмою Blue Card. В усіх інших випадках мова повинна йти лише про зміну статусу перебування іноземців у країні.
Абсолютна більшість іноземних громадян, які проживають за програмою Blue Card, прибули до ФРН з Індії (1971 особа). На другому місці йдуть спеціалісти з Китаю – 775 дозволів на проживання. На третьому – громадяни Росії: 597 осіб. Із Сирії за цією програмою на роботу до Німеччини приїхали 389 спеціалістів.
Згідно зі статистикою, 4961 власник заповітної «синьої карти» отримує понад 46 400 євро на рік. При цьому 3918 осіб працюють на гостро дефіцитних для Німеччини професіях. Тільки 81 особа за минулий рік прибула до Федеративної Республіки для пошуку роботи, зумівши довести німецькому консульству, що зможе знайти роботодавця за програмою Blue Card.
Аналізуючи проміжні підсумки цієї імміграційної програми, експерти зазначають, що, незважаючи на всі зусилля, ні німецькому бізнесу, ні політикам так і не вдалося створити по-справжньому привабливі рамкові умови для кваліфікованих спеціалістів з-за кордону. Дійсно, ухвалюючи новий закон, федеральна влада розраховувала на приплив близько 3500 спеціалістів на рік, на ділі їхнє число виявилося на третину менше.
За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, до Німеччини щорічно приїжджають близько 25 тис. трудових мігрантів з країн, що не входять до ЄС та Європейської асоціації вільної торгівлі, а до сусідньої маленької Данії – у п'ять разів більше.
Алекс ВАЙДЕН,
«Русская Германия».