«Заблуканий погляд їхніх очей зраджує бажання висковзнути до провінції; їхні зіжмакані пластикові торбинки видають сумнівний статус мандрівних наймитів. Є й інші ознаки їхньої тихої присутності: російські газети в кіосках на вокзалі чи написані кирилицею реклами в конторах грошових переказів», – так пише з Португалії кореспондент французького журналу про «лунатиків», що крадькома бродять головним майданом Лісабона.
Трудові іммігранти прибувають багато звідки, серед того і з колишніх португальських колоній. Але дедалі більше румун, молдован, росіян, а головно – українців дістаються тепер до Португалії в пошуках кращого життя – і знаходять експлуатацію й страх.
«Українці є третьою найбільшою спільнотою іноземців у Португалії після вихідців із Кабо Верде й Бразилії. Їх більше, ніж гвінейців чи ангольців», – каже французькому журналістові Тетяна Комліченко-Гоміш, адміністратор центру працевлаштування в діловому районі Лісабона. Вона підбирає своїм землякам працю, здебільшого на будівництві. Приїжджі зі Східної Європи, в першу чергу українці, нерідко мають високу кваліфікацію: було, наприклад, подружжя лікарів – але зараз дружина працює на заводі, а чоловік будівельником.
Le Monde Diplomatique далі пише про особливості Португалії, де дуже низька порівняно з рештою ЄС пересічна платня виганяє самих португальців на заробітки до інших європейських країн. Із цього радо користуються працедавці, наймаючи замість португальських членів профспілок безправних іммігрантів.
Інтереси ж потужного будівельного лобі й відповідних урядів – а Португалія зараз переживає період масового будівництва – суперечать інтересам збіднілих мандрівників, перед якими постають надзвичайно погані трудові й житлові умови.
Ситуація недвозначна, вважають працівники одного з інститутів, який пропонує курси португальської мови для східноєвропейців: «Португальці загалом вважають емігрантів зі Східної Європи дисциплінованими фахівцями. Але до них водночас ставляться як до рабів. І попри нестачу в Португалії кваліфікованої робочої сили, нічого не робиться для того, щоби скористатися з потенціалу цих приїжджих, хоча багато з них – інженери, лікарі чи інші фахівці. Вони нерідко стають жертвами чи то несумлінних юристів, які пропонують допомогу в улаштуванні дозволів на перебування й урешті видоюють із них усе нові гроші, чи посередників, які втікають із їхньою платнею, а чи й їхніх власних мафій».
Французький журнал цитує оповідь Сергія з України, який живе нелегально в Лісабоні й ховається від мафії, якій він не хоче далі платити гроші. А минулого літа, нагадує Le Monde Diplomatique, інший українець захопив у заручники власника кав'ярні в самому центрі португальської столиці – він був у відчаї, пограбований бандою своїх співвітчизників.
Натомість португальці переважно співчувають українцям та іншим заробітчанам зі Східної Європи – за словами самих цих іммігрантів. Їм, пише журнал, на відміну від африканців чи циган, не доводиться зазнавати ксенофобських чи расистських нападів.
Сергій ДРАЧУК,
українська служба радіо «Свобода.