Вперше настільки великий футбольний турнір відбудеться в одній із країн СНД. Однак цей факт не надто тішить Російський футбольний союз. Росія, яка вже брала участь у виборах господаря чемпіонату Європи 2008 року і з тріском їх програла, збиралася зробити повторну спробу через кілька років і виставити свою заявку на Євро-2016. Тепер, коли першість континенту з футболу 2012 року віддано країнам Східної Європи, шанси Росії прийняти в осяжному майбутньому такий великий футбольний турнір близькі до нуля.
Але ніколи ще виконком УЄФА не був так обмежений у своєму виборі. Кожен із кандидатів викликав великі сумніви. Ніхто, наприклад, не сумнівався в здатності Італії хоч завтра провести чемпіонат Європи. Звання чемпіонів світу, завойоване минулого року в Німеччині, нібито збільшувало шанси італійців. На їхню користь говорив і той факт, що у нещодавно обраного президента Європейського футбольного союзу Мішеля Платіні італійське коріння, принаймні один із членів виконкому УЄФА В'ячеслав Колосков зізнався кореспонденту «Времени новостей», що не сумнівається, кому належать симпатії мсьє Платіні. Але корупційний скандал, який вибухнув рік тому на Апеннінах, у якому виявилися замішані майже всі провідні футбольні клуби країни, а також багато великих чиновників, перекреслив переваги італійської заявки. Нещодавнє вбивство поліцейського футбольними фанатами на Сицилії і зовсім її знецінило.
У хорвато-угорській заявці слабкою ланкою виявилася Угорщина. Політична нестабільність у країні значно погіршила шанси цих кандидатів. Остаточно нанівець їх звела нечисленна, але гучна акція протесту угорських фанатів: під час приїзду комісії УЄФА до Будапешта близько трьохсот уболівальників вийшли на вулиці під гаслами: «Угорські стадіони згнили, як і весь футбол» і заявили, що їхня країна не готова до Євро-2012.
У Польщі та України теж проблем вистачає. Польський футбол також загруз у скандалах, пов'язаних із договірними матчами. А чергове політичне протистояння в Україні злегка підрівняло шанси всіх претендентів, хоча всі сторони української політичної кризи й підтвердили зацікавленість у чемпіонаті Європи, видавши необхідні гарантії. Тож напередодні виборів навіть В'ячеслав Колосков, який разом з іншими 11 членами виконкому УЄФА мав віддати свій голос комусь із кандидатів, утруднювався виділити фаворита.
У підсумку Україну та Польщу врятував приїзд до Кардіффа президентів цих країн - Віктора Ющенка та Леха Качинського. «З моїм другом і колегою президентом Польщі Лехом Качинським ми говоримо від імені понад 80 млн європейців. Ми твердо йшли до цієї мети, і переконаний, ми її досягнемо», - заявив Ющенко, виступаючи перед членами виконкому УЄФА. Кілька осіб із цих 80 млн склали Ющенку в Уельсі непогану компанію - разом із президентом у Кардіффі за Україну агітували форвард «Челсі» Андрій Шевченко, багаторазовий рекордсмен світу зі стрибків із жердиною, нині голова Олімпійського комітету України Сергій Бубка, головний тренер збірної України, володар «Золотого м'яча» Олег Блохін і боксер Віталій Кличко. Крім того, заявку негласно підтримував президент ФІФА Зепп Блаттер.
У підсумку з 12 членів виконкому УЄФА, які брали участь у виборах, за Україну та Польщу проголосувало семеро (представник Росії В'ячеслав Колосков - у їхньому числі). Усіх їх подякував Григорій Суркіс - президент Федерації футболу України та віце-президент УЄФА, який забезпечив політичну підтримку цьому проекту в Україні та лобіював його у футбольних колах Європи. «Мені важко описати ті почуття, які я відчуваю, - розчулився зазвичай незворушний Григорій Суркіс. - Повірте мені, цей марафон завдовжки у три роки залишив багато рубців на серцях тих людей, яким дорога доля наших країн. Той історичний, фантастичний вибір, який оголосив президент УЄФА Мішель Платіні, ми виправдаємо... 15 років тому народилася незалежна Україна. Це був шанс реалізувати себе як самостійну країну. Тепер у нас з'явився новий шанс, новий виклик долі, нові відчуття та емоції. Я дякую всім тим, хто віддав свої голоси Україні та Польщі. Повірте, ми виправдаємо вашу довіру».
Разом із довірою та почесним правом стати співорганізатором турніру, Україна отримала серйозні зобов'язання щодо його фінансування. На рекламу Євро-2012 у період передвиборчої кампанії вже було витрачено близько півмільйона доларів. Ще у $17 млн обійшлося будівництво Будинку футболу в Києві, який справив враження навіть на чиновників УЄФА. Але ця сума незначна порівняно з витратами на весь турнір.
Чемпіонат Європи обійдеться Україні приблизно у $4 млрд. З них державний бюджет виділить лише 1,2 млрд гривень (приблизно $240 млн), місцеві бюджети вишукають ще $40 млн. Бюджетні кошти підуть на реконструкцію національного спортивного комплексу «Олімпійський», а також на вдосконалення транспортної інфраструктури. Решту 20 млрд гривень планується вишукати з недержавних джерел, чому в заявковій книзі надано 400 урядових гарантій.
Такі великі витрати пов'язані з тим, що в країні наразі немає арен, здатних приймати матчі такого рівня: за п'ять років треба або будувати нові, або серйозно реконструювати старі. Згідно із заявкою, ігри Євро-2012 приймуть чотири українські міста – Київ, де після реконструкції стадіон «Олімпійський» зможе вмістити 75 тис. глядачів, Донецьк, де у 2008 році відкриють новий стадіон на 50 тис. місць, Дніпропетровськ із новим стадіоном на 35 тис., який планують здати у вересні 2007 року, і Львів - там 40-тисячна арена потребує серйозної реконструкції. До того ж є плани побудувати ще один новий стадіон у Києві на місці іподрому, а розташовані в резерві Одеса та Харків давно вже заявили про свою готовність побудувати по стадіону - про всяк випадок.
До речі, у Польщі готових стадіонів теж немає. Національний 70-тисячний стадіон у Варшаві має з'явитися тільки у 2009 році, Олімпійська арена у Вроцлаві ще реконструюватиметься, так само як і стадіон у Хожуві. Стадіон «Балтік-Арена» у Гданську планують здати до 2010 року.
Але в Україні вважають, що не залишаться у програші. Одні лише вболівальники мають привезти на чемпіонат Європи $3,2 млрд. А очікуваний прибуток від проведення чемпіонату Європи українська сторона оцінює у $7,4 млрд. Плюс до цього щонайменше п'ять ультрасучасних футбольних арен, оновлена транспортна інфраструктура, жвавий готельний бізнес. І відчуття власної значущості на політичній карті Європи.