Кожен другий шкільний вчитель у Німеччині перетнув піввіковий рубіж<\/em><\/p>
Демографічна ситуація в ЄС найбезпосереднішим чином відображається на системі шкільної освіти. Про це говорять результати масштабного дослідження, проведеного Європейською освітньою інформаційною мережею Eurydice спільно з Eurostat на замовлення Єврокомісії. Згідно з отриманими даними, викладацький склад в ЄС помітно старіє, а в ряді країн кількість вчителів передпенсійного віку вже досягла тривожних показників. Зокрема, в Німеччині майже кожен другий вчитель – старше 50-ти, а отже, вийде у відставку найближчими 10-15 років.<\/p>
За розрахунками керівника науково-дослідних програм у галузі освіти, професора університету Дуйсбурга-Ессена Клауса Клемма, до 2020 року професію залишать близько 460 тис. німецьких вчителів, тоді як приплив молодих спеціалістів – не більше 26 тис. на рік. «Іншими словами, дефіцит викладачів становитиме близько 200 тис. осіб, – каже професор Клемм. – І те, що, за розрахунками Eurostat, на той час кількість школярів віком від 10 до 14 років у країнах ЄС скоротиться на 15%, не дає підстав сподіватися навіть на збереження нинішніх стандартів освіти, не кажучи про їхнє покращення».<\/p>
«Прогресуючий середній вік вчителів впливає на якість занять, – вважає учасник дослідження аналітик Eurydice Станіслав Рангелов. – Літні вчителі менше застосовують нові методи навчання і самі потребують професійної перепідготовки».<\/p>
Багато в чому погоджуючись з висновками дослідження, голова Німецької спілки філологів Гайнц-Петер Майдінгер заперечує: «Слідуючи такій логіці, виходить, що літній вчитель – гірший спеціаліст. Не можна ж скидати з рахунків професійний досвід! Хоча, звичайно, вікова структура викладачів – велика проблема. Для багатьох молодих людей вибір професії шкільного вчителя є вимушеним заходом. Але навіть при нинішній нестачі кадрів ми проводимо строгий відбір претендентів. Відсів суттєвий: майже кожен п'ятий непридатний для роботи в школі через недостатню комунікабельність або через особистісні якості, що не відповідають цій діяльності».<\/p>
Явище, назване Майдінгером «вимушеним заходом», в опублікованому в лютому дослідженні мюнхенського Інституту наукових досліджень Ifo мало більш точне пояснення. «Невдахи йдуть у школи» – такий убивчий для освітньої системи країни висновок зробили вчені Ifo, підкріпивши його наступними даними: новоспечені вчителі були, як правило, посередніми або поганими учнями. Їхня середня оцінка в атестаті зрілості становила 2,5 бала, що гірше, ніж у їхніх однокласників – медиків або юристів, які закінчили шкільний курс у середньому з оцінкою 2,0. Також і нові вчителі гімназій у середньому ледь досягали оцінки 2,1 бала.<\/p>
Єврокомісар з питань освіти Ян Фігель вбачає проблему, насамперед, у ступені суспільного визнання професії вчителя. «У ряді країн вона вважається не найпривабливішою, – зазначає Фігель. – А у Фінляндії, наприклад, вона користується визнанням у суспільстві. Як наслідок, понад половина фінських вчителів – люди віком близько 40 років».<\/p>
Ще кілька років тому Німеччина цілком могла б випередити нинішню ситуацію за рахунок тисяч молодих вчителів – переселенців та іммігрантів з колишнього СРСР. Але найчастіше їхні радянські дипломи тут не визнавали, і всі ці спеціалісти були змушені змінити професію. А тепер потяг, мабуть, пішов: і навички частково втрачені, та й вік уже не той. Шкода, що влада так бездарно розпорядилася наявним ресурсом.<\/p>
Сергій ДЕБРЕР,
«Русская Германия»<\/a><\/strong><\/p>