Поліцейські в аеропорту «Бен-Гуріон»
Закінчення. Початок: Переконати громадськість у безпеці – 2
Ці люди нікому не становлять загрози, не має сенсу навіть перевіряти їх. Жменька терористів – це як голки в копиці сіна. Але підхід Управління транспортної безпеки США полягає в тому, щоб перевіряти всі копиці сіна, щоб знайти єдину голку».
Аналогію з копицею сіна Села провів і в листі «Ленті.ру»: «Заборона [провозу] матеріалів, перевірка багажу за великим рахунком марні. Рідини не проблема, проблема – люди. Правоохоронне співтовариство за межами Ізраїлю ще не адаптувалося до ери тероризму. Воно витрачає непристойні суми грошей – у тому числі з аеропортових зборів – на те, щоб не забезпечувати жодної безпеки».
У США Села заснував компанію A.R.Challenges, яка займається просуванням TBS (системи безпеки, заснованої на довірі) – керуючим компаніям аеропортів пропонується навчити своїх співробітників ізраїльським методикам забезпечення безпеки. «Якщо ціль рухається – рухайся разом із ціллю. Всі люди, які працюють у сфері безпеки, знають це. Тим не менше в аеропорту, де рухається все, пункт огляду – стаціонарний! Ви можете це пояснити?
TBS створює нову – рухому – охорону: тут не охорона рухається за цілями, а самі цілі змушені проходити через кілька контурів охорони, кожен з яких зайнятий розпізнаванням ознак [недоброчесності]. У «Бен – Гуріоні» у нас було по 50 загроз на день, але протягом 35 років ми були чисті від терактів, і ви могли проносити з собою стільки рідини, скільки хочете», – ділиться він своїм досвідом.
Правда, скаржиться Села, незважаючи на те, що така програма дозволяє заощадити до 75 % фінансів і до 90% часу, позитивного відгуку у потенційно зацікавлених сторін він не знайшов. «Великі виробники обладнання активно лобіюють свої машини і змушують американський уряд примушувати інші країни до їхньої покупки», – каже він.
При цьому апробований в Ізраїлі підхід спрацьовує не скрізь. У США, наприклад, Рахункова палата дійшла висновку, що програма вартістю $878 млн з навчання персоналу аеропортів способам відрізняти злочинців за їхньою поведінкою виявилася неефективною. Тож, не виключає Вогел з Jane's Airport Review, ставка в кінцевому підсумку може бути зроблена все-таки на техніку – міністерство нацбезпеки США розробляє програму FAST (абревіатура утворена від поєднання технологія аналізів маркерів майбутнього), яка за рахунок аналізу міміки, жестикуляції, видимих проявів нервозності, а також змін температури тіла повинна буде обчислювати ймовірних терористів.
На техніку, але в традиційному сенсі, покладається і колишній голова безпеки Northwest Airlines Лейрд, який вважає міркування про візуальне виявлення терористів порожніми. Для нього запобігання теракту – це саме «повне сканування тіла або особистий огляд з роздяганням». Тож він виступає за повернення в роботу «роздягаючих сканерів»: «Більшість людей віддали б перевагу, щоб їх сканувала машина».
Російську програму реагування на терористичні виклики на транспорті можна порівняти «із збірною солянкою», впевнений головний редактор сайту Agentura.ru Андрій Солдатов. «Здавалося б, у нас є Національний антитерористичний комітет, який координує роботу спецслужб і міг би зайнятися розробкою такої цілісної програми. А вона складається із запозичень з різних зарубіжних програм. З США, наприклад, взято кольорову шкалу терористичних загроз, хоча це сумнівне придбання з точки зору запобігання терактам, тому що при підвищенні загрози спецслужби просто завалюють тисячами порожніх дзвінків про хибні бомби та підозрілих осіб», – заявив він. США відмовилися від такої шкали в квітні 2011 року – за місяць до того, як вона була введена в Росії.
Російські спецслужби обрали два напрямки роботи: по-перше, вони зробили ставку на фізичну присутність співробітників у формі на транспортних об'єктах (це добре помітно, наприклад, у московському метро); по-друге, було взято курс на технічне переоснащення пунктів охорони громадського порядку, пояснює Солдатов. Але ні те, ні інше не було доведено до кінця, вважає експерт: «Деякий час тому багато говорили про необхідність встановлення камер з можливістю розпізнавання облич. У підсумку їх встановили на станції московського метро «Охотний ряд» та деяких вокзалах. На всіх інших об'єктах були розміщені звичайні цифрові камери. А про рівень підготовки поліції можна судити з того, як поводяться співробітники громадської безпеки або підрозділів на транспорті».
Професор кримінології Шелухін розповідає про свій досвід: у Черкеську, де він був минулого літа, на автобусному вокзалі не було не тільки детектора металу або рентгенівського апарату, але й жодного поліцейського. «Автобуси приходили і відправлялися в усі міста Росії, але не було жодної охорони, вони йшли в бік Чорномор'я через Зеленчуцьку і Преградну поряд з Домбаєм і Архизом, але не було навіть детектора металу. За сто метрів знаходився залізничний вокзал, з якого не відправлявся жоден пасажир, тому що поїзди були скасовані роки тому – так там був і детектор металу, і три-чотири нудьгуючих поліцейських, і нікому не було до цього діла», – розповів він «Ленті.ру».
Судячи з того, до чого готуються російські антитерористичні служби, сценарій атак, які скоювали б смертники на борту літака або ще до посадки, для відпрацювання взагалі не розглядається. У нульові роки Росія пережила п'ять терористичних акцій на повітряному транспорті, з них лише у двох випадках, у 2000-му та 2001-му, злочинці захоплювали літак, а в трьох – діяли терористи-смертники. У 2004 році смертниці підірвали в повітрі над Тульською та Ростовською областями літаки Ту-154 та Ту-134 – на борт без огляду багажу вони потрапили за допомогою хабара. А 24 січня 2011 року смертник підірвав бомбу в зоні прильоту московського аеропорту «Домодєдово». Однак антитерористичні служби, як і раніше, готуються до захоплення терміналу або літака злочинцями, які висуватимуть якісь політичні вимоги.
Антитерористичні навчання в аеропортах проводяться регулярно: вони відбулися, зокрема, у квітні 2011 року та в грудні 2013-го в Хабаровську, у червні 2011-го в Бєлгороді, у вересні 2012-го в Петрозаводську, у березні 2013-го в Петропавловську-Камчатському, а півроку потому – у Волгограді. Про запобігання терактів, який мав би скоїти терорист-смертник, мова в жодному випадку не йшла – за легендою навчань в Іжевську в березні 2011-го «смертник», наприклад, пішов на переговори.
Солдатов пояснює це тим, що в ході останньої реформи антитерористичних структур, яка пройшла в 2006-2007 роках, за замовчуванням головною загрозою безпеці було визнано «потенційну дестабілізацію території» – у разі її захоплення бойовиками. На атаки одинаків ФСБ та інші спецслужби відповіді не мають.
Олександр АРТЕМ'ЄВ.
lenta.ru