Турин двічі у своїй історії гідно справлявся з роллю столиці
Мегаполіс, розташований в області П'ємонт, біля підніжжя Альп, уже двічі у своїй історії гідно справлявся з роллю столиці. Перший раз у 1861 році - коли Турин став першою столицею об'єднаної Італії, а вдруге - коли наприкінці XIX століття там з'явився перший автомобільний завод «Фіат» і місто почали називати столицею автомобілебудування, європейським Детройтом, якщо хочете. А щодо туристів, то їх було предостатньо на нинішньому чемпіонаті Європи з фігурного катання, який проходив у Турині. Серед них важко знайти хоча б одну людину, яка була б незадоволена прийомом.
Чудові готелі, струнке, сповнене гідності місто, розкішні магазини. І це не дивно, адже саме тут, у Турині, а зовсім не в Парижі, на базі текстильної групи Джи-Еф-Ті виникли такі відомі на весь світ бренди високої моди, як «Армані», «Валентіно», «Черруті» та «Унгаро». А про всесвітньо відому марку кави «Лавацца», улюблені на п'яти континентах напої чинзано і мартіні годі й казати. Список туринських перемог різноманітний і довгий.
Щодо туристів, то вони могли тільки слину пускати перед зачиненими в неділю магазинами. Неділя у туринців - сімейний день. День ранкової меси, потім смачного обіду, прогулянок вулицями та підготовки до робочого тижня. Щоправда, остання неділя січня вносить інші барви у звичну палітру тихого вихідного дня. Це - день карнавалу. Майже все як у Ріо-де-Жанейро, тільки значно менше за розмахом, та й танцівниці в пір'ї показують публіці не оголене тіло, а лише хитромудрі костюми, що імітують і південну засмагу, і пишні форми. Голісінько холодно: на вулиці - мінус три градуси.
Так було завжди. Але сучасні ритми диктують інші правила. І магазини обов'язково будуть працювати в неділю. І сувенірних крамничок буде в десятки разів більше, ніж тепер. І ще дуже багато чого буде вперше, у 2006 році, коли Турин уже втретє перетвориться на столицю - ХХ зимових Олімпійських ігор.
Турин схожий на дорого, зі смаком одягнену людину, яка ідеально тримає спину. Самі мешканці міста саме так і виглядають. Вони, на перший погляд, більш стримані, ніж їхні співвітчизники з теплих районів Італії. Очевидно, позначається географічна близькість до Франції. Та й холодні зими не надто сприяють темпераментній поведінці. Столиця кельтського племені таурині (від латинського taurus - «бик») у I столітті н. е. була перетворена давніми римлянами на військовий табір з ідеально чіткою схемою поселення, суворо паралельними та перпендикулярними вулицями. Жодних кривих провулків. З тих пір минуло 20 століть. Бик назавжди оселився на гербі Турина, а топографічна структура міста залишилася, як у давнину. Ідеальне розташування для тих, хто любить ходити пішки, опинившись уперше в незнайомому місці. Добротне, чисте, зручне місто, у якого є все, щоб вважатися одним із найбільш упорядкованих у Європі, вирішило кинути виклик часу і собі. Завдання не просте - бути не просто «одним із», а стати урбаністичним лідером XXI століття.
Турин, вигравши право на проведення зимової Олімпіади 2006 року, стає першим великим європейським центром, який проводить у себе настільки важливий спортивний захід. Вибір зроблено не випадково.
По-перше, були по достоїнству оцінені природні та кліматичні умови цього району Північної Італії. По-друге, спочатку план будівництва нових і реконструкція старих спортивних об'єктів дуже обережно вписав їх у схему міста та передмість. Навколо Турина достатньо вільного місця для найамбітніших архітектурних проєктів. А модернізація та розширення колишніх спортивних об'єктів не обмежує прав навколишніх будівель.
По-третє, олімпійське будівництво для Турина - це продовження та доповнення до запланованої модернізації міста та його інфраструктури. Так, проведення чемпіонату Європи з фігурного катання 2005 року стало ще одним тестом для відреставрованого та добудованого льодового Палацу спорту «Палавела», який розташований у межах міста. Трохи раніше льодовий стадіон не менш успішно провів європейську першість із шорт-треку.
На перший погляд, у дизайні цього стадіону, який вміщує 10 тис. осіб, немає нічого незвичного. Але, опинившись на трибунах, дуже швидко розумієш, що з кожного місця, навіть якщо воно знаходиться під куполом, видно чудово. Крутий амфітеатр глядацьких рядів, величезний екран у центрі над ковзанкою з прямою трансляцією та всією інформацією про спортсменів та їхніх тренерів, досягнення й оцінки, чистісінька акустика, зручні місця для журналістів і новітнє обладнання - усе це ставить «Палавелу» в один ряд із найдосконалішими льодовими стадіонами світу.
Що стосується спортсменів та їхніх тренерів, то вони теж по достоїнству оцінили і якість льоду, і умови проведення тренувань та змагань. Але випробування нової льодової арени було б неповним без урахування глядацького показника. Туринці проявили себе емоційними, грамотними та чесними вболівальниками, які оваціями вітали абсолютно всіх учасників чемпіонату, незалежно від країни. До того ж заповнені до відмови трибуни та розпродані ще до початку змагань квитки краще, ніж будь-які опитування, показали: більшість мешканців міста сказали «так» Олімпіаді 2006 року.
До 10 лютого 2006-го, до відкриття ХХ Олімпійських ігор усе має бути готове. Ні, навіть ще раніше. Вже на початку листопада поточного року на нових олімпійських об'єктах відбудуться міжнародні зустрічі хокеїстів, саночників, ковзанярів - щось на кшталт генеральної репетиції перед прем'єрою.
На Олімпіаду приїдуть 2,5 тис. спортсменів і ще стільки ж супроводжуючих, не кажучи про півтора мільйона вболівальників, які вже зараз готуються до походу на Турин, десять тисяч журналістів і техніків, сотні спеціально запрошених, судді та багато, багато інших.
Нинішній будівельний пейзаж навколо Турина чітко поділяє людей на песимістів та оптимістів. Людині з раціональним мисленням, мабуть, не дано повірити, що з цього бетонного хаосу може вже зовсім скоро постати нове чудесне місто. Швидше за все, саме так колись виникла наша планета. Хто тоді в що вірив? Ось залитий фундамент і загрозливо стирчать з нього металеві прути. А поруч - величезне панно із зображенням футуристичного головного хокейного стадіону «Паласпорт Олімпіко», оздобленого металом у стилі божевільних декорацій фільмів про зоряні одіссеї. Невже за рік збудують цю махіну - плід уяви японського архітектора Арати Ісодзакі? Представник будівельної компанії спокійно відповідає, що, звичайно ж, встигнуть, і що вміщувати цей хокейний космічний корабель буде близько 12 тис. глядачів. А потім його можна буде легко перетворювати на що завгодно, і що носитиме він ім'я нещодавно померлого знаменитого голови автомобільної імперії «Фіат» Джованні Аньєллі.
На будівельному майданчику жодної метушні. Робітників теж небагато. Так само самотньо виглядає поруч традиційна чаша муніципального футбольного стадіону, побудованого ще в 1930-ті роки. Напевно, тоді арена вважалася таким самим архітектурним дивом, як і її нинішній сусід сьогодні. Основну конфігурацію цього об'єкта буде збережено. При цьому планується його осучаснити, розширити, надбудувати, щоб гідно відкрити Олімпіаду-2006, а потім урочисто закрити її на очах у 35 тис. глядачів і 2 млрд. телеглядачів у всьому світі. Ех, добре б приїхати сюди через рік і перевірити, як Турин усе це підніме.
Враження від інших об'єктів таке саме. Будівельники називають цей етап роботи «нульовим циклом». З оглядового майданчика комерційного центру «Лінготто» (будівлі колишнього заводу «Фіат») відкривається панорама будівництва ковзанярського катка з простою назвою «Овал». Цей «Овал» створюють лондонські та міланські спеціалісти з урахуванням усіх останніх досягнень науки, при цьому застосовується незвичайна техніка. Вісім тисяч глядачів, 400 метрів крижаного треку, легкорозкладні конструкції, які можуть розділяти простір катка на невеликі сектори для проведення найрізноманітніших заходів - від книжкових та інших салонів до великих спортивних змагань. Змагання зимової Олімпіади проходитимуть не лише в Турині, а й у невеликих навколишніх містах. Неможливо уявити собі, а тим більше писати про десятки нових і оновлюваних спортивних об'єктів, про олімпійське село загальною площею 80 тис. кв. м, яке згодом перейде до житлового фонду міста, про нові дороги, вокзал та аеропорт. Усе має відповідати високому рівню події.
Але навіть сьогодні, коли Турин заставлений будівельними лісами, він залишається одним із найелегантніших міст у Європі. Більше того, відомому туринському художнику та спеціалісту з художнього освітлення Річі Фереро спало на думку зробити з будівельного майданчика підземного паркінгу сцену для своєї нової музично-світлової композиції. Щити, що вкривають статую посеред площі Сан-Карло, щовечора перетворюються на чотиригранний екран для нових фантазій автора. А котлован навколо химерної вежі виконує роль декорацій. Тільки так, мистецтвом, можна, мабуть, примирити прихильників нового і старого.
Центральні вулиці Турина оточені арками, як це буває у внутрішніх дворах палаців. Місто-палац, але не застигле, а вперто прагнуче жити за законами XXI століття. Високі технології, пошук нових можливостей для розвитку промисловості мають уживатися і з екологічними програмами, і зі збереженням історичних та культурних пам'яток. Судячи зі спокійної впевненості туринців, вони не сумніваються в успіху. Старе місто ніхто не збирається руйнувати, замінюючи бутафорським новоділом. Воно стоїть міцно та гордо, усім своїм виглядом кажучи, що колись і воно вважалося ультрасучасним будівельним об'єктом. І завдяки цьому був здійснений черговий ривок у майбутнє, в якому туринці живуть сьогодні і без якого неможливе завтра.