Туреччина вже п'ять років рухається до Євросоюзу
На європейській арені Анкару активно підтримує Німеччина. Річ у тім, що на її території проживає понад 2 млн турків, які з 60-х хлинули в країну як наймана робоча сила. Багато з приїжджих згодом стали досить успішними людьми і, своєю чергою, притягували до Німеччини інвестиції з колишньої батьківщини. Таким чином, Німеччина стала одним із найбільших торгових партнерів Туреччини в Європі.
З протилежного боку – Франція, яка виступає за надання країні статусу привілейованого партнерства без включення до складу ЄС. Основною проблемою у відносинах цих країн є невирішене «кіпрське питання». Нагадаємо, що у 2004 році Кіпр вступив до Євросоюзу, що викликало протест Туреччини, яка з 1974 року окупувала північну частину країни (там виникла Турецька Республіка Північного Кіпру). Туреччина досі не визнає Республіку Кіпр, для неї закриті всі турецькі порти та аеропорти, а на півночі острова найсучасніша військова техніка та gsm сигналізація – не рідкість. Франція вважає, що без вирішення цієї проблеми входження Туреччини до ЄС неможливе.
До кінця 2009 року Туреччина не виконала всіх реформ, необхідних для вступу до Євросоюзу, – вважають депутати Європарламенту. До такого висновку вони приходять уже четвертий рік. Каменем спотикання залишаються все те ж «кіпрське питання» та курдська проблема. Курди – етнічна меншість у Туреччині, яка довгий час піддавалася дискримінації та утискам. Одним із основних пунктів переговорів з ЄС було врегулювання цієї проблеми. Тим часом, незважаючи на формальні реформи, ситуація мало змінилася. Черговим доказом цього став нещодавній інцидент, коли чоловік курдського походження запустив черевиком у прем'єр-міністра країни.
Для більшості європейців вступ Туреччини до Євросоюзу був би небажаним, – про це говорять численні соцопитування. Європейці з насторогою ставляться до мусульманської країни, чужої їхнім культурним цінностям. Цього не можна сказати про політиків, які насамперед оцінюють можливі вигоди для Співдружності. Армія Туреччини в НАТО – друга за чисельністю. До того ж, країна досить впливова на Близькому Сході, що могло б значно зміцнити міжнародний статус ЄС.
Стратегічно вигідніше залучити турків на бік європейської спільноти, ніж дати їм зблизитися зі Сходом. У європейських країнах проживає досить значна кількість турецьких емігрантів. Вони надають перевагу об'єднуватися в громади за національною ознакою і дуже повільно переймають європейський спосіб життя. Включення Туреччини до Євросоюзу значно полегшило б інтеграцію цих людей у західне суспільство.
В одному з нещодавніх інтерв'ю прем'єр-міністр Туреччини Реджеп Таїп Ердоган висловився щодо ситуації, що склалася. Він заявив, зокрема, що країна не має наміру відступати від наміченого шляху зближення з Європою. Це може статися тільки в разі небажання всіх країн ЄС бачити Туреччину у своєму складі. Також Ердоган підкреслив, що у світі склалася сумна тенденція ототожнення ісламу з тероризмом, а це, своєю чергою, веде до розвитку ісламофобії.
На сьогодні Єврокомісія наполегливо рекомендує Туреччині продовжувати проведення реформ, спрямованих на утвердження прав людини; обмежити приплив робочої сили до Європи; змінити законодавчу базу щодо оподаткування та поліпшити становище профспілок; забезпечити безперешкодне функціонування ЗМІ. З 35 пунктів плану переговорів 13 досі заблоковано.
_