Катаклізми на курортах справді трапляються, і знати про це необхідно: попереджений - значить озброєний. Однак, як зазначають «Итоги», частина таких новин не просто новини, а інформаційна зброя у війні, яку ведуть курорти.
Імідж, підмочений цунамі
Іноді, щоб перебити у якогось курорту-конкурента туристів, взагалі нічого не треба робити - тільки грамотно скористатися вже тим, що сталося, нещастям. Яскравий приклад - цунамі, що накрило Південно-Східну Азію наприкінці 2004 року. Постраждалі країни перелічувалися списком: Індонезія, Малайзія, Таїланд, Бірма, Шрі-Ланка, Бангладеш, Індія та Мальдіви. Багато клієнтів більше не розглядають ці країни як місце для відпочинку, хоча деякі курортні місця не постраждали зовсім. Влада Таїланду зазначає, що доходи від туризму впали вдвічі. «Мені шкода Таїланд, ніби хтось спеціально включає цю країну до списку нещасть. До цунамі говорили, що там атипова пневмонія, хоча спалаху там не було. Не виключено, що комусь вигідно, щоб ця держава у потенційного туриста асоціювалася з негативом», - каже представниця турагенції Марина Гущина.
Інформація про катаклізми миттєво відлякує туриста. «Минулого року дивним чином поширилася інформація про похолодання в Іспанії: нібито сніг на пляжі випав. Така аномалія справді спостерігалася, але в 1952 році. І ми були здивовані, що ця нічим не обґрунтована новина активно мусувалася. У результаті обсяг продажів на Іспанію помітно знизився», - каже директор відділу по Росії та СНД холдингу Iberoservice Тетяна Митюшкіна. Зрозуміло, що не завжди за подібними новинами стоїть злий намір. Однак учасники туристичного бізнесу зазначають, що випадковість від організованої кампанії помітно відрізняється - за частотою згадування, за формою подачі.
Не менш убивчий аргумент для туриста - національний конфлікт. Сама по собі подія може й не зачепити душу: ну хай собі конфліктують. Але можна зробити так, що вона стосуватиметься кожного, хто приїде в країну. Прикладом, що став класикою в історії туристичних воєн, вважається ситуація навколо арешту курдського лідера Оджалана в Туреччині наприкінці 1990-х. «Пішла хвиля чуток, що будуть заворушення серед курдів, - розповідає генеральний директор турфірми Ірина Левицька. - Але нічого подібного не сталося: більшість турецьких готелів належить саме курдам, і вони зовсім не зацікавлені в безладах. Однак результат було досягнуто. Ціни на Туреччину обвалилися, багато учасників турринку розорилися. Велика частина німецьких туристів, яких там дуже багато, відмовилася від поїздок. У поширенні тих чуток підозрювали Грецію та курорти Чорноморського узбережжя. Хоча, звичайно ж, «автора» кампанії в таких випадках встановити дуже важко».
Туристичні країни самі ні за що й ніколи не визнають, що ведуть війну проти основного конкурента, і самі ніколи нікого не звинуватять у «нападі» - уже надто делікатна це справа. Відкриті конфлікти трапляються вкрай рідко. Приклад - перепалка між Казахстаном і Киргизією, яка сталася 2003 року. Причому на рівні високих осіб держави. Тодішній прем'єр-міністр Киргизії Микола Танаєв звинуватив казахські ЗМІ в «нападках», які починалися чомусь зі стартом туристичного сезону. Наприклад, казахські журналісти вперто плутали назви містечка Акси на півдні Киргизії, де відбувалося протистояння між владою та населенням, і Аксу - курорту на Іссик-Кулі. У результаті, за словами туроператорів, десятки сотень російських туристів повернули куплені на Іссик-Куль путівки. Однак цей випадок радше підтверджує правило: туристичні конфлікти не часто виходять на високий державний рівень.
А чи є війна?
Багато фахівців скептично ставляться навіть до терміна «туристичні війни», пояснюючи роздування дрібних негативних подій до масштабу катастрофи простою погонею ЗМІ за «смаженим». У посольстві Туреччини, найпопулярнішої серед наших туристів країни, сказали, що з чорним піаром на свою адресу не стикалися. В інших посольствах туристично привабливих країн повідомили, що якщо такі війни й ведуться, то вони їм не заважають. «У нас туризму приділяється серйозна увага на урядовому рівні, - пояснив радник з туризму посольства Єгипту в Росії Саїд Нофаль. - Звісно, конкуренція є - наприклад, до Туреччини їде більше росіян. І ось чому: велика маса туристів їде у відпустку влітку, і вони думають, що в цей час у нас надто жарко. Але ті, хто побував у Єгипті один раз, повертатимуться: у нас можна відпочивати і влітку, і взимку. А якщо якась негативна інформація й виникає, то на потік туристів вона не впливає».
Заступник голови Національного представництва з туризму Тунісу Межид Кахлауї каже, що конкуренти, безумовно, бувають різні, але він не стикався з брудною боротьбою. До того ж найсильніші пристрасті розгоряються у змаганні пляжних курортів, а Туніс відрізняється від інших країн екскурсійною програмою. Кахлауї абсолютно впевнений, що вести в туризмі брудні війни - все одно що серед скляних будинків кидатися камінням: влучать і в твій дім. Зате такий тип конкурентної боротьби, як демпінг, представник Тунісу не заперечує.
Прес-секретар Російського союзу туріндустрії Ірина Тюріна також серед тих, хто вважає, що туристичні війни - це надумане явище: «Жоден випадок чорного піару не доведений. Я особисто пару років тому намагалася з'ясувати, звідки пішла чутка, що в Сочі очікується схід селевих потоків. Підозрювали, що в цьому можуть бути зацікавлені або Туреччина, або Крим. Виявилося, щось подібне сказали сочинські геологи в одному з телесюжетів. Їм не платять зарплату, і вони вирішили підкреслити свою значущість. А потім це обросло інформацією та жахливими кадрами».
На думку експертів, туристичний ринок сьогодні досяг такого рівня розвитку, що брудні методи боротьби за клієнта неефективні. Серед гравців залишилися лише сильні компанії, зацікавлені в чесному бізнесі: виграють не ті, хто ганьбить конкурента, а ті, у кого кращі пропозиції.
Проте істина, як водиться, напевно посередині. «Я не бачу системної боротьби, але на рівні окремих випадків замовлення проглядаються, - сказала перший заступник міністра курортів і туризму Автономної Республіки Крим Марина Слєсарєва. - Наприклад, нещодавня трагедія на дикому пляжі під Севастополем, коли загинула російська туристка, - це факт. Але коли розкручується інформація про те, що в Криму мало не епідемія холери, хоча там не знайшли нічого, що могло б стати осередком, - це вже погано пахне».
Як гасять негатив
Країни, що живуть туризмом, виділяють із бюджетів серйозні кошти на покращення іміджу своїх курортів. Наприклад, у 2001 році, коли після загострення арабо-ізраїльського конфлікту почався різкий відтік туристів із країни, в Ізраїлі була організована антикризова кампанія, розрахована на Росію, Німеччину та інші країни. «Це велика спланована програма, яка включала гастролі акторів, рекламу, гарячі лінії, за якими можна було отримати інформацію, та інше, - розповідає директор із зовнішніх міжнародних зв'язків компанії Imageland Олег Ільїн. - Ми проводили роз'яснювальну роботу. Так, в Єрусалимі обстановка напружена. Але на популярних ізраїльських курортах - Мертвому морі, в Ейлаті - не було жодного теракту. Аеропорт знаходиться у спокійному місці, між Єрусалимом і Тель-Авівом. Кампанія тривала близько двох років, поки не вдалося добитися позитивної динаміки: в'їжджати в країну стало більше людей, ніж виїжджати».
Розмір рекламних сум, зрозуміло, залежить від можливостей країни. Туреччина щороку витрачає все більше: за деякими даними, у 2004-му вона вклала в просування своїх курортів лише в російських ЗМІ близько $25 млн., а в цьому році виділила на ту саму рекламну кампанію $80 млн. Куди скромніший Кіпр - $1,6 млн., Туніс і того менше - $700-800 тис. За словами Марини Слєсарєвої, у Криму на ці цілі призначено 1,5 млн. гривень (близько $300 тис.), і в основному ці кошти спрямовані на залучення росіян. Краснодарський край виділив 60 млн. рублів - приблизно $2 млн.
Втім, витрати на рекламу - це не всі видатки, необхідні для популяризації та просування курортів. Гроші вкладаються в розвиток інфраструктури тощо. Але гра, безумовно, варта свічок. Лише Кіпр, який приймає 2,5 млн. туристів, отримує загальний дохід від цієї галузі в $2,2 млрд. Є за що поборотися.