ЛОНДОН
Серед безлічі туристичних маршрутів Лондона літературні – одні з найцікавіших.
Домбі, син і компанія
Англійці просто обожнюють ставити пам'ятники - всім і з будь-якого приводу. Але пам'ятник літературному герою лише один на цілий Лондон. Бронзовий хлопчак Пітер Пен - великий любитель політати над містом - стоїть тепер у Кенсінгтонському парку, неподалік від якого жили його брати й сестричка Венді. Та й чи потрібні Лондону монументи, коли в Грінвічі все ще можна зайти до таверни «Трафальгар», замовити фірмову страву Greenwich Whitebait - смажених п'яти-шестисантиметрових мальків, яких подають тут уже років двісті, і згадати, що таверна - місце дії роману Чарльза Діккенса «Наш спільний друг».
Діккенс добре знав Лондон, усі його фешенебельні й найзанедбаніші глухі квартали. У кожному з його романів є опис ринків, доків, пабів, чопорного Сіті, де знаходився офіс містера Домбі, який, як і роман, називався «Домбі і син». На вулиці Баре Хай, у церкві Святого Георгія Мученика, яку тепер частіше називають «Церква Крихітки Дорріт», вінчалася диккенсівська героїня. На тій же вулиці, тільки трохи вище, у трактирі George Inn, пиячили й інші персонажі «Крихітки Дорріт». Судячи з високої ціни на пиво (8 фунтів за пінту), цей паб, як і раніше, популярний. До того ж, це чи не єдине місце, де ще зберігся уламок диккенсівського Лондона з потужними дерев'яними балками, затишними подвір'ями та критими галереями. Атмосфера в George Inn саме така, яку любив письменник - більшу частину часу шумно, людно і подають чудовий англійський ель.
Вулиця Монтегю-плейс виведе вас до Лондонського мосту в тому місці, де починаються сходи. У фільмі «Олівер!» за романом Діккенса на цих сходах лиходій Білл Сайкс розправився зі злодійкою Ненсі. Сам же док Святого Спасителя, де мешкали герої «Олівера Твіста», сьогодні не впізнати. Старі пакгаузи переобладнані на готелі, офіси та будинки, квартири в яких дорожчають рік від року. Романтичні вулички старого доку, бруковані мостові - і при цьому першокласні ресторани, чудова кава, тонке вино. Там, де за часів Діккенса жило чимало злодіїв і шахраїв, тепер дуже престижний район.
Шпигуни
Лондон завжди впізнаваний - з півслова, з півкадру. Хоча в культовому романі Орвелла «1984» немає справжніх лондонських назв, під багатьма, згаданими письменником, вгадуються цілком реальні місця. Площа Вікторії - не що інше, як Трафальгарська площа. Міністерство Любові - колишня будівля поліцейського управління на Бетнал Грінроуд, 458, а прототипом пабу «Пролс» став «Ньюман Амс» на Ратбон-стріт, 23, куди любив заходити сам Орвелл.
У фільмах про Джеймса Бонда досить часто мигтить масивна, схожа на бабусин комод, будівля Міністерства закордонних справ і у справах Співдружності на респектабельній Вайтголл-стріт. Це один із найкрасивіших палаців Лондона, принаймні зсередини. Іноді туди організовують екскурсії.
Лондонські таємниці
Коли світ побачив бестселер Дена Брауна «Код да Вінчі», до Лондона, буквально, ринув потік охочих побачити місце дії роману. З'явився навіть спеціальний туристичний маршрут, а видавництво Penguin випустило путівник «Зламуючи Код да Вінчі», який за п'ять фунтів можна купити в будь-якому книжковому магазині. Прихильники роману, разом з його героями Софі Неве та Робертом Ленгдоном, подорожують Лондоном у пошуках «лицаря, похованого папою», який слугує сполучною ланкою в ланцюзі загадок, що оточують місцезнаходження Святого Грааля. Спочатку таємничого лицаря шукають у церкві Темпла, побудованій тамплієрами, де справді є десять лицарських гробниць. Щоправда, не тамплієрів, а їхніх сучасників, з якими вони ходили в Хрестові походи. Потім пошуки переносяться до Вестмінстерського абатства до надгробка Ісаака Ньютона, де необхідно знайти вже «шар від могили». Завершуються пошуки, а отже, і туристичний маршрут, у Шотландії, на південь від Единбурга, у каплиці Рослін, повній таємничих символів, які ще належить розгадати.
«Елементарно, Ватсоне!»
Знайти Музей Шерлока Голмса в Лондоні, справді, елементарно. Біля виходу з метро «Бейкер-стріт» стоїть зазивала в костюмі великого сищика і роздає візитівки зі знайомою адресою «Бейкер-стріт, будинок 221-б». На фасаді будинку - овальна табличка: «Шерлок Голмс, сищик-консультант». На першому поверсі ресторан. На другому - квартира, куди, як і в романі, ведуть рівно 17 сходинок. Усе дуже впізнавано, за винятком, хіба що, місіс Гадсон - миловидної дівчини з пишними формами, яка зустрічає вас на порозі. Решта - справді вікторіанське. У глибині вітальні жевріє камін, біля якого сиділи Голмс і Ватсон, на підлозі - шкура білого ведмедя. У кабінеті на робочому столі нагромаджено безліч предметів, від склянок і реторт для хімічних дослідів до чорнильниці та підзорної труби. Тут же в кабінеті висить опудало болотяної гадюки з оповідання «Строката стрічка». Є навіть кулеві отвори в стіні у вигляді вензеля королеви Вікторії, залишені нудьгуючим сищиком під час вправ у стрільбі з револьвера. На відміну від більшості британських музеїв, тут усе можна фотографувати, чіпати, можна навіть плюхнутися в крісло, надівши голмсівське картате кепі або ватсонівський казанок. А йдучи, - приколоти до стенда на стіні свою візитну картку.
БЮДЖЕТ Пішохідні екскурсії літературними стежками Лондона можна замовити і вдома. Але вони вважаються нестандартними, тому коштують дуже дорого від €300 за чотири години. Якщо ж звернутися до туристичного агентства Лондона, то послуги гіда на півдня обійдуться вам у 138 фунтів, що не набагато дешевше. Тому доцільніше скласти собі маршрут самостійно, керуючись картою та матеріалами цього випуску. Вартість же стандартного туру до Лондона: від €800 (8 днів, проживання в готелі категорії три зірки).
ВЕРОНА
Не секрет, що майже всі літературні сюжети - не більш ніж варіації на три вічні теми. Одна з них - про безсмертне кохання, назавжди «прописалася» в італійській Вероні.
«Верона, де зустрічають нас події»
Верона підкорює і зачаровує одразу, щойно ступаєш на її кам'яні бруківки, де сім століть тому розгорталася дія шекспірівської драми про Ромео і Джульєтту.
Томик Шекспіра - незамінний путівник по Вероні. Адже будинки, вулиці та провулки, де жили, билися на дуелях, кохали і вмирали його герої, існують і понині. Акт перший, сцена перша - торгова площа Ербе, де починається дія безсмертної трагедії. Як і в ті часи, тут і досі шумить ринок, і досі продають усе що завгодно - від антикваріату і смажених курчат до плетених кошиків і соковитих апельсинів. А на весь цей людський вир так само дивиться Веронська Мадонна - антична статуя, що з незапам'ятних часів прикрашає площу.
Старовинне палаццо на Віа Каппелло, 23 і є той самий Дім Джульєтти, де жила цілком реальна веронська сім'я Капулетті і куди поспішав закоханий Ромео. Його стіни зверху донизу вкриті автографами, записочками та любовними зізнаннями у вигляді химерно сплетених сердечок. Відшукати вільне місце для вираження почуттів зовсім непросто. І як же мають бути щасливі й кохані всі ці Б'янки, Анни та Стефані, заради яких видиралися по вкритих плющем стінах з олівцем у зубах. Ніде більше ви не побачите такої кількості цілуючихся пар. Приєднуйтеся! Адже, як відомо, поцілунок під Балконом Джульєтти - найнадійніший спосіб зберегти почуття. Раз на місяць сюди з усього світу приїжджають закохані пари, щоб взяти участь у весільній церемонії. У костюмах часів Ромео і Джульєтти, під звуки середньовічної музики, у тому самому бальному залі, де танцювали герої Шекспіра, молодята дають клятву вічного кохання, обмінюються каблучками і отримують свідоцтво про шлюб від імені «Ордена Монтеккі і Капулетті». Але найпишніше свято влаштовується в Домі Джульєтти 16 вересня, коли закохані та просто туристи відзначають день народження вічно юної господині дому.
Але якщо вам не судилося стати учасником цих барвистих церемоній, навряд чи варто засмучуватися. Головне - побувати на знаменитому Балконі, краще зі своїм коханим. А, йдучи, доторкнутися рукою до грудей бронзової Джульєтти у внутрішньому дворику будинку. Такий дотик гарантує виконання найсміливіших любовних бажань. Невідомо, як поставилася б до цього сама скромниця-Джульєтта, але мільйони нескромних рук уже відполірували її груди до дзеркального блиску.
«Дві рівно шановані родини...»
Дому Ромео пощастило значно менше. Це, схоже на середньовічну фортецю, палаццо на Віа Арке Скалігере, 2, сьогодні приватне володіння, недоступне для туристів. Зате можна зазирнути в розташований у ньому затишний ресторанчик Osteria al Duca, випити чашечку капучино і продовжити шлях до ще одного, вельми значущого місця - гігантської античної арени на площі Бра, яка поступається розмірами хіба що Колізею. За часів Ромео і Джульєтти тут влаштовували лицарські турніри. Сьогодні веронська арена тішить видовищами зовсім іншого роду – щоліта тут проходить традиційний «Фестиваль оперного мистецтва», що збирає затятих театралів усієї Європи. Єдиним місцем у місті, де панувало вимушене перемир'я, був маленький клаптик перед церквою Санта Марія Антіка, з якого тепер туристи милуються «Арками Скалігерів» - надзвичайно мальовничими похованнями володарів середньовічної Верони. Монтеккі і Капулетті, які жили неподалік, були найбагатшими парафіянами цієї церкви, і перед лицем Господа їм доводилося стримувати свої пристрасті.
«Кінець непримиренної ворожнечі...»
Остання дія шекспірівської трагедії - старий францисканський монастир на Віа дель Понтьєрі. Мармуровий саркофаг, що стоїть у крипті монастирської церкви, - та сама гробниця Джульєтти. У XVI столітті, за рішенням духовної влади, яка не бажала заохочувати народне шанування «могили закоханих», саркофаг був пристосований для зберігання води. Це анітрохи не завадило справжньому паломництву до місця поховання Ромео і Джульєтти, що розпочалося ще в XIX столітті. У давні часи шанувальники шекспірівських героїв відколювали від гробниці шматочки як сувеніри. Байрон охоче роздавав ці камінці своїм коханкам, а вдова Наполеона I Марія-Луїза зробила з них намисто. Саме цим і пояснюється вищерблений вигляд саркофага. Сучасні шанувальники та шанувальниці веронських закоханих воліють класти в нього квіти та маленькі записочки з клятвами вірності або якимись проханнями.
БЮДЖЕТ Зазвичай на відвідування цього стародавнього міста йде один-два дні, цього цілком достатньо, щоб пройтися Шекспірівськими місцями. Тому варто купити якийсь екскурсійний тур в Італію, який включає відвідування Верони, Падуї та Мантуї. Подібна подорож коштує від €800 (7-8 днів із проживанням в готелі категорії три зірки).
САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
Санкт-Петербург асоціюється в багатьох із багатою літературною спадщиною, однак, якщо ви приїдете сюди самостійно, то навряд чи зможете потрапити на тематичну екскурсію. Їх, на жаль, проводять досить рідко, тому просто йдіть за нами і самостійно пройдіться місцями великих людей, чиї біографії нерозривно пов'язані з містом на Неві.
«Люблю тебе, Петра творіння...»
Гостям, які приїжджають до Петербурга залізницею, завжди уготований найурочистіший прийом. Зійдіть з поїзда на Московському вокзалі, вийдіть за його межі і одразу опинитеся перед перспективою Невського проспекту, який зустрічає вас шумом автомобілів і звуками тисяч голосів.
Рухаючись уздовж головного проспекту в напрямку набережної річки Неви, починаєш відчувати, як чарівне пушкінське місто оточує і обволікає тебе. Воно дзвенить віршами над куполами Ісаакіївського та Казанського соборів, пірнає рядками у темну воду річок і каналів. Район Невського увібрав у себе епізоди всього недовгого життя генія, від його юності до останніх миттєвостей. Так, якщо, дійшовши до набережної річки Фонтанки, ви звернете праворуч і знайдете будинок № 20, то опинитеся прямо біля будівлі, в якій жили брати Тургенєви, близькі друзі поета. Пройшовши далі до будинку № 101, ви зможете побачити будинок О. М. Оленіна, творця літературного салону, який відвідував Пушкін ще з юності. Разом з ним тут бували також Жуковський, Крилов і Гнедич.
Поруч із будинком Оленіна розташований Вознесенський проспект, який нижче перетинає проспект Римського-Корсакова, де в будинку № 35 збирався літературно-політичний гурток «Зелена лампа». Ця організація об'єднувала передову дворянську молодь з 1819 по 1820 рік, вона підтримувала зв'язки з повстанським «Союзом благоденства». До числа представників «Зеленої лампи» входили Всеволожський, Трубецький, Глінка, Токарєв, Дельвіг, Барков. Бував тут і Пушкін, який написав чимало віршів під впливом революційних ідей, за що в 1820 році був висланий до Катеринослава (Дніпропетровська). Найвідоміше місце в місті, пов'язане з ім'ям поета, це будинок на Мойці, 12. Тут розташований музей-квартира. Це дім, який прийняв Пушкіна і який провів його в останню путь. Кожен експонат музею унікальний своєю причетністю до долі творця. Незавершені рукописи на столі, чорнильниця з позолоченим арапчам, що нагадує про прадіда Пушкіна, усе тут живе спогадами минулої епохи і створює особливий настрій.
«Краса врятує світ»
Якщо звернути увагу на кілька цитат із творів Федора Михайловича Достоєвського, то складеться враження, що він і Пушкін жили в абсолютно різних містах. Великий поет - у парадній імперській столиці, а знаменитий письменник у «груді мертвого каміння», трущобах, прибуткових будинках, дворах-колодязях, кімнатах-трунах і жахливих питних закладах. Щоб зазирнути в таємничий світ письменника, варто спочатку зупинитися на перетині Невського проспекту, в один бік від якого йде Литейний проспект. Тут, у будинку № 56 розташована найстаріша в місті Маріїнська лікарня, яка спочатку приймала найбідніших мешканців. Будівлю цього закладу спроєктував архітектор Кваренгі понад 200 років тому. У прилікарняній церкві Св. апостолів Петра і Павла Федір Михайлович був хрещений.
У протилежний бік іде Володимирський проспект, у будинку № 11 по якому Достоєвський жив у період з 1842 по 1845 рік. Ця вулиця - своєрідний перехід, що з'єднує лискучий буржуазний квартал з Коломною, душею старого Петербурга. Коломна прихистила літературних героїв багатьох письменників. На перший погляд район похмурий і непривабливий, і навіть зараз, через 150 років, тут то й діло зустрінеш запорошених торговців із баулами, що поспішають уранці до Сінної площі, або вбогих калік, які збирають милостиню біля воріт Микільської церкви. До центру Володимирської площі підходить Кузнечний провулок, де розташований літературно-меморіальний музей Ф. М. Достоєвського. Як і у випадку з Пушкіним, квартира № 10 у будинку 5/2 стала останнім прижиттєвим домом письменника. Квартира складається з шести кімнат: передпокій, їдальня, дитяча, вітальня, кімната Анни Григорівни, дружини Достоєвського, та особистий кабінет письменника, реконструйований за фотографією. У ньому представлені меморіальні предмети: на столі ручка з пером, коробочка з-під ліків і гаманець, у кутку - ікона в срібному окладі. У книжкових шафах зберігаються книги з особистої бібліотеки Достоєвського.
«Знову Ісакій у шатах із литого срібла...»
Розчавлена і піднесена до небес безжальним двадцятим століттям, Анна Андріївна Ахматова стала такою ж невід'ємною частиною Петербурга, як гранітні набережні та стрімкі проспекти, що тікають у далечінь.
Найкраще починати екскурсію Петербургом Ахматової з її пам'ятника, який знаходиться поруч із Московським вокзалом, на вулиці Повстання, 8. Це дуже вдала робота скульптора Вадима Трояновського, виконана ним до 100-річчя поетеси. Потім попрямуйте на Фонтанку, 34, до особняка графів Шереметьєвих (Фонтанного дому), нині Музею Ахматової. Тут на вас чекає екскурсія відновленими меморіальними кімнатами квартири мистецтвознавця М. М. Пуніна, в яких Ахматова прожила понад 30 років.
На завершення своєї подорожі літературним Петербургом сходіть пообідати в арт-кафе «Бродячий пес», на площі Мистецтв, де з 1912 по 1915 рік проходили засідання «цеху поетів». З «Бродячим псом» пов'язані біографії А. Ахматової, О. Мандельштама, М. Гумільова, І. Сєверяніна, Н. Теффі, В. Маяковського, В. Хлєбнікова, В. Мейєрхольда, К. Бальмонта, О. Толстого та багатьох інших.
БЮДЖЕТ У середньому, уікенд (3 дні, 2 ночі) у Петербурзі у складі групи обійдеться від 2.000 до 4.500 руб. 7 днів - від 5.000 до 11.000 руб. Ціни на готелі Петербурга значною мірою залежать від вибору мандрівника. Для самостійних туристів: середня вартість розміщення в готелях три зірки та міні-готелях від 3.000 рублів на добу за двомісний номер. Ціна вхідних квитків до музеїв від 50 рублів. Курс – $1=27,2 рубля.