Наприклад, як повідомляє журнал «Європа», у Німеччині у 2000 році середній щомісячний нетто-дохід сім'ї (або, як прийнято називати в Європі - домогосподарства) становив €2.583. У сімейної пари, яка має дітей до 18 років, ця цифра помітно вища - €3.499.
Ви правильно здогадалися - різниця в доходах складається завдяки різним державним виплатам. Влада чудово віддає собі звіт у тому, що ця різниця навряд чи повністю компенсує всі витрати на дітей, але тим не менше вважає себе зобов'язаною підставити плече, щоб поповнення в сім'ї кардинально не погіршувало її матеріальне становище.
У найскладнішій ситуації, як і слід було очікувати, опиняються батьки-одинаки: їхній середній щомісячний дохід становить €1.777 євро. Немудро, що до третини таких сімей вважаються в Німеччині такими, що живуть у відносній бідності. Тут варто пояснити, що йдеться лише про один бік цього багатогранного соціального поняття - недостатні доходи. У Європейському Союзі прийнято наступний критерій: відносно бідними вважаються члени сім'ї, сукупний дохід якої становить менше 50% середнього по країні. Загалом по Німеччині таких домогосподарств набирається 9,1%. Серед батьків, які виховують дітей на самоті, як ми бачимо, цей сумний показник утричі з лишком вищий.
Експерти, які аналізують статистичні показники останніх років, доходять невтішного висновку: для дітей ризик опинитися в бідності стає дедалі більшим. Серед основних причин цієї пагубної тенденції називають зростання безробіття, збільшення кількості розлучень і матерів, які народжують поза шлюбом, приплив іммігрантських сімей із низькими доходами, зростання вартості життя, за яким ніяк не можуть встигнути доходи багатодітних сімей. Досить сказати, що лише життєво необхідні витрати, наприклад, на двох дітей становлять у Німеччині 854 євро на місяць. От і виходить, що частка сімейного бюджету, яка витрачається на ці цілі, становить від 16% (пара з однією дитиною) до 41% (один із батьків із двома дітьми).
Ще одна з причин недостатніх доходів у деяких німецьких сім'ях полягає в тому, що мати і рада б піти працювати, щоб допомогти сім'ї, та дітей без нагляду не залишиш.
Невже в країні немає дитячих садків і ясел? Звичайно, є! Причому, якщо поглянути на загальні цифри, вони можуть видатися досить благополучними: у 47,3 тис. дитячих закладах ФРН налічується 3,1 млн. місць. Перші сумніви починають закрадатися, коли дізнаєшся, що ці показники залишаються незмінними з 1998 року. Але варто лише ознайомитися з даними за різними категоріями, як бачиш, що справа далеко не блискуча. Особливо бракує ясел - закладів, здатних приймати дітей від одного до трьох років. Їх можуть відвідувати лише дев'ять із ста німецьких малюків.
Із дитячими садками становище незрівнянно краще, але й тут попит не задоволений. Місць у садочках вистачає лише для 90% дошкільнят від 3 до 6,5 року. Із закладами подовженого дня, де могли б прийняти школярів від 6,5 до 10 років, знову провал: їх вистачає лише на 14% дітей.
Варто зауважити, що всі згадані показники виглядали б набагато сумніше, якби не спадщина НДР, у якій діяла розгалужена система дитячих закладів, що певною мірою збереглася й донині. У західній частині країни вона була розвинена незрівнянно гірше, зокрема й тому, що раніше працюючий чоловік у середньому міг забезпечити своїй сім'ї достатній рівень життя. Зараз німці в приватних розмовах зізнаються, що одному працівнику сім'ю з дітьми підняти дуже важко, і для багатьох матерів робота - не примха, а сувора необхідність. Особливо якщо чоловік - не процвітаючий бізнесмен, а звичайний найманий працівник, яких у будь-якій країні більшість.
Але, звичайно, перерви, пов'язані з народженням дітей, негативно позначаються на професійній кар'єрі жінок. І незважаючи на те, що протягом 80-90-х років минулого століття так званий гендерний розрив - різниця між часткою працюючих чоловіків і цим же показником для жінок - продовжував скорочуватися, але до ідеалу поки далеко. Звичайно, у Німеччині справи не такі сумні, як в Італії, Іспанії чи Греції, де ця цифра коливається навколо 35%, але й до райдужних семи фінських чи чотирьох шведських відсотків ще далеко. Із 16% ФРН займає міцне місце в середині європейської таблиці, що продовжує слугувати постійним подразником для німецьких феміністок.
Однак несправедливо було б говорити, що уряд Німеччини не приділяє цій темі уваги, так само як і змальовувати ситуацію виключно чорними фарбами. По-перше, зараз у країні триває комплексна соціальна реформа, відповідно до якої, зокрема, перебудовується система дитячих закладів. Мета перетворень - провести якісні покращення, але й кількісні показники теж не забуті: у західних федеральних землях, скажімо, належить створити 230 тис. місць у яслах. Загалом реформа дитячих закладів «коштує» €1,5 млрд., більша частина яких виділяється з федерального бюджету, а решта - із земельних.
По-друге, на третьому ступені податкової реформи, яка набула чинності з початку цього року, для сімей із дітьми та людей із низькою зарплатою прибутковий податок скорочується до 15%. Наприклад, для сім'ї робітника з двома дітьми та €30 тис. річного брутто-доходу тепер виплачуватиметься більше так званих дитячих грошей, ніж вона віддасть міністерству фінансів прибуткового податку.
По-третє, дещо підвищено доплати батькам-одинакам, причому знято низку обмежень, які виключали деякі неповні сім'ї з цього числа.
Крім того, не можна не згадати і закон «Про захист материнства», який діє в країні вже багато років і вкотре під час реформ зазнав помітних змін. Він поширюється на всіх жінок, які працюють за наймом, у тому числі неповний день або вдома. Щоправда, під його дію не підпадають домогосподарки, незалежні підприємці та прийомні матері. Варто зазначити, що порушення роботодавцями положень цього закону карається штрафом у 15 тис. євро, а у тяжких випадках - позбавленням волі на строк до одного року.
Відповідно до цього документа вагітну жінку не мають права звільнити з роботи за жодних умов, причому підписаний з нею контракт не підлягає розірванню навіть у разі неплатоспроможності підприємства. Якщо ж господар все-таки вирішить піти проти закону і відмовиться від послуг такої працівниці, зарплату їй він усе одно зобов'язаний буде виплатити, тим більше що в суді ця справа для майбутньої матері безпрограшна.
Вагітна жінка будь-якої миті може взяти вихідний, якщо потрібно відвідати гінеколога - наприклад, щоб визначити стать дитини або провести плановий огляд. Не можуть жінку звільнити й тоді, коли вона вирішить після пологів скористатися наданим їй законом строком для догляду за дитиною. Він становить два роки, і брати його можна одразу або частинами.
На робочому місці підприємець зобов'язаний створити майбутній матері певні умови. Наприклад, для того, щоб вона, якщо того вимагає її стан здоров'я, підтверджений лікарем, у перерві могла прилягти на деякий час в окремій кімнаті. Звісно, умови праці вагітної всебічно перевіряються відповідними відомствами з точки зору електричної, магнітної, вібраційної, шумової безпеки.
Крім того, від майбутньої матері заборонено вимагати виконання роботи, пов'язаної з постійним багаторазовим підйомом вручну ваги понад 5 кг або разовим підйомом понад 10 кг. Також заборонено виконувати операції, що потребують частих нахилів, перебування у згорбленому положенні. Після закінчення п'ятого місяця вагітності їй не можна більше чотирьох годин проводити на ногах на роботі. Звісно, жодним чином не допускаються нічні зміни та переробки.
Тепер про фінансові параметри цього закону. Якщо жінка не може під час вагітності виконувати колишню роботу, середній заробіток (не оклад, а заробіток з урахуванням премій, бонусів і доплат!) за нею зберігається незалежно ні від чого. Цю ж суму вона отримуватиме і протягом 12 тижнів допологової та післяпологової відпустки, а крім того, зі страхової каси їй буде виплачено близько €400 за кожен місяць. Чи варто говорити, що та ж каса оплатить послуги лікарів, акушерів, витрати на ліки та виконати все інше, передбачене умовами медичного страхування.
До того ж майбутній матері належить середній заробіток за 13 місяців, та ще на час відпустки по догляду за дитиною вона отримуватиме так звані ерціунгсгельд («гроші на виховання», розмір яких регулює окремий закон).
Але й це не все. Є ще виплата, яка називається «дитячі гроші». Отримують її всі сім'ї без винятку, і обчислюється вона дуже просто: €154 на місяць за кожну дитину віком до 18 років. А починаючи з четвертої і того більше - по €179 щомісяця. Крім того, в результаті проведених реформ для сімей з недостатніми доходами передбачено ще один вид допомоги - «дитяча надбавка». Вона може сягати до €140 на місяць на кожного неповнолітнього члена сім'ї.
Погодьтеся, досить важко звинуватити германську державу в тому, що вона усувається від своїх соціальних обов'язків щодо сімей, які мають дітей. Можна було б робити ще більше? Звісно! Але ж межі досконалості, як відомо, немає.