З міжсезоння - в Місто ангелів
Подорожі виявляють не стільки нашу цікавість стосовно того, що ми збираємося дивитися, скільки втому від того, що покидаємо.
Альфонс Карр
Лос-Анджелес тут ні до чого. Місто ангелів (Крунг Теп) - це справжня, давня назва Бангкока.
Самостійність починається з малого - зібрати інформацію, замовити авіаквитки, забронювати готель. Усе це застосовно і до простого пляжного відпочинку. А далі?
Європа та країни третього світу заповнені бекпекерами - рюкзачниками. Це поняття вийшло за межі «рюкзак за плечима і намет під зоряним небом»: дедалі нуднішою видається перспектива довірити комусь перевезти, нагодувати й покласти тіло на пляж - дедалі більше стає охочих подорожувати, і робити це самостійно.
Країни Південно-Східної Азії, і Таїланд особливо, - рай для бекпекерів. Безпроблемність пересування, легкість в оформленні віз, інформаційні буклети, карти та путівники на кожному розі, величезна кількість упорядкованих готелів усіх цінових категорій, гостинність місцевих жителів - таке відчуття, що вся інфраструктура «заточена» тут під самостійних туристів. Беззаперечним доказом на користь Південного Сходу є дешевизна.
Вітчизняні туроператори на цьому напрямку воліють продавати пакетно-пляжні послуги. Турфірмам невигідно скрупульозно прораховувати ваші майбутні пересування, мінімізуючи їх вартість, і бронювати дешеві готелі (що стосовно Таїланду, особливо островів, зовсім не означає відсутність комфорту та низьку якість послуг). Крок вліво, крок вправо - і це по-нашому вже ексклюзив, за який треба дорого платити...
Ще одним поширеним стереотипом є сезонний підхід до планування відпочинку. Пік сезону в Таїланді - грудень-лютий, особливо новорічні свята. Низький сезон - травень-червень і вересень-листопад - зумовлений кліматичними особливостями. Саме на цей час припадають так звані «спекотний сезон» і «сезон дощів». У лапках, оскільки цей поділ є досить умовним. Навряд чи ви відчуєте різницю в п'ять градусів, що зумовлює поняття «спекотний сезон». Тропічні дощі справді ніби ілюструють біблійне «розверзлися хлябі небесні». Однак час настання потопу залежить від географії регіону: червень-серпень - у передгір'ях, серпень - на Пхукеті, листопад - на Самуї. Реальна проблема - висока вологість. Вихід із кондиціонованої будівлі аеропорту Бангкока на вулицю в травні - як удар об стіну. І все ж тайська спека переноситься значно легше, ніж наша, а на островах морський вітер і зовсім дозволяє про це забути. Загалом, кліматичні особливості, звісно, варто враховувати. Але не забувайте: у низького сезону свої плюси - відсутність тисняви на чартерних рейсах і дешевизна проживання, у low season тайські готельєри знижують ціни до 50%.
Травневі свята - традиційне відкриття сезону на європейських курортах і в гаряче улюбленій нашими співвітчизниками Туреччині. Високий попит змушує туроператорів завищувати ціни. То чому б не звернути свої погляди на Схід?
Подорож починається вдома
Подорож має бути серйозною працею, інакше вона, якщо тільки не пиячити цілими днями, стає одним із найгіркіших і водночас найдурніших занять.
Гюстав Флобер
Поговорімо про практичний бік справи. Що входить у стандартний туристичний пакет? Авіаквитки, страховка, в'їзна віза, бронювання готелів, трансфер.
Істотно заощадити ви зможете... звернувшись до турфірм. Це саме той випадок, коли від послуг агентств відмовлятися не варто. Вони продають ті самі авіаквитки й часто значно дешевше. Пояснення елементарне - агентства викуповують блоки місць на рейсах за спеціальними цінами. В агентствах можна оформити і страховку.
Якщо ваша подорож не триватиме довше двох тижнів, про візу можна не турбуватися. В'їзні візи оформлюють після прильоту в будь-якому міжнародному аеропорту Таїланду - орієнтуйтеся на покажчики Visa on arrival. Потрібні фото (можна сфотографуватися безпосередньо на місці - тайці про все подбали) і закордонний паспорт з терміном дії не менше шести місяців. Плата за візу - 1.000 батів (близько $25) - приймається в батах. Туристичну візу на термін до 60 днів без проблем і черг можна отримати і в посольстві Таїланду.
Тепер треба визначитися з маршрутом і готелями. Найкращий спосіб отримання інформації - Інтернет, короткі путівники на сайтах туроператорів і відгук про подорож від самих туристів. Беззаперечним лідером інтернет-ресурсів із теми є сайт туристичного агентства Таїланду - www.sawadee.com. Ото вже де справді знайдеться все - відомості про історію, пам'ятки, карти, розклади літаків і потягів. Тут же велика база тайських готелів із можливістю бронювання. До речі, відповідь готелю на ваш запит (не обов'язково підтвердження бронювання електронним листом, а просто «приїжджайте, будемо раді») може стати в пригоді при оформленні візи, тож не зайвим буде ним запастися. Загалом, оплачувати готелі заздалегідь не обов'язково. Підберіть кілька варіантів, що відповідають вашим вимогам, список із точними назвами й адресами візьміть із собою. Це забезпечить вам свободу вибору на місці. Якщо ж ви вирішили забронювати готелі заздалегідь, замовте і трансфер з аеропорту - цю послугу надають усі готелі.
Місто з найдовшою назвою
Тайці називають свою столицю Місто ангелів. Це лише початок найдовшої у світі (за свідченням Книги рекордів Гіннесса) назви міста, даної Бангкоку при народженні, - Khrung Thep Maha Nakhon Amorn Rattanakosindra Mahindrayutthaya Mahadilokpop Noparat-tana Radchhani Burirom Udom Rachnivet Mahastan Amorn Pimarn Avatarn Satit Sakatuttiya Vishnukarm Prasit.
Бангкок — строката мозаїка. Місто убогих халуп і хмарочосів. Переплетіння каналів і мереживо автомобільних розв'язок. Метушня вулиць і медитативна споглядальність храмів. Підхід «подивіться праворуч, подивіться ліворуч» не дозволить вам вийти з-під влади цих стереотипів. Але варто покинути туристичний автобус, зійти з гостьової килимової доріжки — і саме місто наповнить ці банальні визначення неповторним змістом. Серце Бангкока — у його храмах, здатних у прямому сенсі слова засліпити розкішшю золота, яскравими барвами та дзеркальною мозаїкою. Навіть на території найбільшого культурного комплексу — Королівського палацу — усі храми діючі. Тайці приходять сюди цілими родинами, запалюють свічки, воскуряють пахощі й залишають біля підніжжя статуй Будд живі квіти. Сидячи за звичаєм просто на підлозі храму, збоку вони схожі на копенгагенських русалок — п'яти не мають бути спрямовані в бік Будди.
Головна артерія Бангкока — річка Королів Чао Пхрайя — сотнею каналів буквально пронизує тіло міста. Невипадково його називають Азійською Венецією. Навіть тайські човни із задертими носами, якими керують стоячи, дуже схожі на венеційські гондоли. У центрі, по обидва боки річки, зосереджені величні храми та найдорожчі готелі міста. Але варто звернути в лабіринти каналів — і ви зіткнетеся з убогістю.
Дороги та вуличний рух Бангкока — тема окремої розмови. Скажу лише, що якщо об'єкт вашого інтересу знаходиться на протилежному боці жвавої магістралі, це зовсім не означає, що ви дійдете туди за п'ять хвилин. Бангкок — саме те місце, де до булочної варто їхати таксі. На щастя, це буржуйство обійдеться дуже недорого.
При денному світлі на столицю Таїланду можна дивитися знизу вгору, злившись із натовпом у діловій частині міста та вражаючись сучасним конструкціям хмарочосів. А після заходу сонця його можна побачити з висоти пташиного польоту, стоячи на самоті на оглядовому майданчику готелю Baiyoke Sky — одного з найвищих готелів у світі. Смак Бангкока — тайська кухня, екзотична, збудлива і... надзвичайно гостра. Заради експерименту можна спробувати розвіяти і цей стереотип: не забудьте замовити побільше рису та вимовити чарівні слова — not spicy.
Бангкок схожий на клаптеву ковдру — жодних плавних переходів. Особливої уваги заслуговує район Банглампу, розташований в історичній частині міста. Саме тут знаходиться Мекка бекпекерів усього світу — Каосан Роуд. Каосан — щось перехідне між Європою та Азією. Це строкатий, багатоликий натовп тих, хто живе між учора і завтра. Це життя, що вирує зранку до глибокої ночі. Мабуть, єдине місце в Бангкоку, де фарангів (так у Таїланді називають усіх білих іноземців) більше, ніж місцевих мешканців. А ще тут безліч дешевих готелів — від зовсім малобюджетних гестхаусів до цілком пристойних три-чотиризіркових. Туристичні агентства на кожному розі, тож саме Каосан може бути відправною точкою вашої подальшої подорожі.
Країна шафранових монахів і жриць кохання
Немає такого чоловіка, який не мріяв би хоча б на годину стати холостяком.
З кінофільму «Діамантова рука»
Було б дивно не згадати про те, що у свідомості більшості Таїланд асоціюється насамперед із секс-туризмом. І на повірку він повністю виправдовує свою репутацію — численні «масажні» салони, го-го бари, шоу трансвеститів тощо. Столицею тайської секс-індустрії можна вважати такий улюблений вітчизняними туристами курорт Паттайя.
Державні мужі дуже стурбовані такою репутацією країни та мають намір підвищувати її імідж: «Ми просуваємо пляжі, сонце, історію та культуру, а не нічні розваги». Нині обговорюється пропозиція закривати всі бари в країні опівночі. Однак і такі заходи навряд чи змінять ситуацію. Нещодавно уряд Таїланду розпочав публічну дискусію про легалізацію проституції. Обов'язкова реєстрація жриць кохання оцінюється в $4,3 млрд.
За неофіційними даними, у Таїланді 200.000 повій і... близько 250.000 монахів. Тайці взагалі дуже релігійні. Понад 90% населення сповідують буддизм, і це має сильний вплив на повсякденне життя. За традицією кожен чоловік-буддист, зазвичай після служби в армії, на деякий час стає монахом. Таке тимчасове чернецтво — те, без чого юнак не може вважатися достатньо зрілим і достойним громадянином.
Північ.
Стежками контрабандистів
Давай увечері з тобою зустрінемося, будемо опіум курити.
«Агата Кристи»
Північний Таїланд можна було б назвати державою в державі — тут усе інакше: клімат, природа й люди. Північ вважається наймальовничішою частиною країни — річкові долини змінюються гористою місцевістю, вкритою тропічним лісом — джунглями. Тут зароджувалася тайська цивілізація. Друге за величиною місто Таїланду — північна столиця Чіанг-Май — старше за Місто ангелів майже втричі. Саме Чіанг-Май є воротами не лише до північних районів Таїланду, а й до сусідніх країн — М'янми (Бірми) та Лаосу.
Усе це ви знайдете в будь-якому путівнику. І звертати з туристичних маршрутів на півночі Таїланду не варто. Тут крок ліворуч, крок праворуч цілком може привести вас на стежку контрабандистів. Колись між трьома сусідніми державами, які утворюють так званий золотий трикутник, йшли каравани торговців шовком, чаєм і тютюном. Сьогодні це один зі світових центрів наркоторгівлі. Тайський інститут дослідження гірських племен досі називає опіум однією з головних статей доходів місцевого населення.
До речі, про племена. Так називають численні національні меншини, що населяють північні провінції Таїланду. У кожного племені своя мова і самобутня культура, яка не зазнавала помітного впливу цивілізації аж до минулого століття. Жодна з груп не має закріпленої території, а звичаї деяких племен взагалі забороняють їм володіти землею. Мабуть, найвідоміше плем'я - падонг, або довгошиї карени, жінки якого витягують свої шиї кілограмовими обручами. Взагалі, окрім мов, видимою відмінністю між племенами є саме жіночі костюми та традиційні норми поведінки. А чоловіки... Сумно, але факт: близько половини чоловічого населення північних народностей Таїланду - наркомани.
Самуї. Кокосовий рай
За своє життя ми не раз буваємо в раю, але завжди пам'ятаємо лише вигнання з раю.
Милорад Павич
Банально, але будь-який тропічний острів можна назвати райським. Їх багато в Таїланді, цих чудо-островів - від найбільшого і пафосного Пхукета до найдрібніших шматочків суші морського національного парку Анг Тхонг. Але якби не хіпі, які відкрили Ко Самуї в 1970-х роках у пошуках недорогого відпочинку, хто знає, де б я зустріла свій рай на землі.
Це розумієш при першому погляді на маленький літачок «Бангкокських авіаліній», що курсує між столицею та островом, увесь розмальований пальмами, рибками та метеликами, із запахом імбиру в салоні; при першому погляді з ілюмінатора на найчистіше, смарагдове море та величезну статую Золотого Будди, що височіє над островом; з перших кроків територією аеропорту Самуї, який і аеропортом не назвеш - два навіси, навколо квіти та пальми, а розклад рейсів вирізано з дерева.
Не приховуватиму, мої ніжні почуття вельми меркантильні. Але погодьтеся, хіба на Карибах можна оселитися на березі моря, у бунгало з чотиризірковим сервісом за $30 на добу? І де ще вечеря на двох, приготована з найсвіжіших морепродуктів, з напоями може коштувати $25? Отож-бо й воно.
Самуї можна досліджувати як Таїланд у мініатюрі. Острів оперізує 50-кілометрова кільцева дорога. Можна взяти напрокат автомобіль, але королями доріг тут безперечно є мотоцикли та мопеди. У минулому основною статтею доходів Самуї були кокосові плантації, на яких «працювали» мавпи, яких спаювали, перетворюючи на алкоголіків, щоб не втікали. Храми тут, звісно, не такі грандіозні, як у Бангкоку, затишні, якісь домашні. А от джунглі в глибині острова справжнісінькі: хащі, ліани та водоспади. Там само, в гірській ущелині, є дивовижне і дуже красиве місце - Секретний сад, або Сад ста Будд. Дрібні острови морського національного парку, якими з усіх боків оточений Самуї, - ідеальне місце для морських прогулянок, каякінгу та дайвінгу.
Деякі європейці беруть за дружин тайок, відкривають скромний бар або дайв-клуб і залишаються жити на Самуї. Їх уже складно назвати фарангами, вони вростають в острів. З кожним роком тут дедалі більше туристів. І лишається тільки сподіватися, що цей кокосовий рай збереже свою природну красу.
Особливості національної посмішки
Гарне виховання полягає не в тому, що ти не проллєш соусу на скатертину, а в тому, що ти не помітиш, якщо це зробить хтось інший.
Антон Чехов
Таїланд називають королівством тисячі посмішок. Кажуть - якщо таєць вам не посміхається, значить, він серйозно хворий. І вони посміхаються. Але не треба зваблюватися. Посмішка тайця - найчастіше не реакція на Вас-Такого-Невідпорного-Гостя, а наслідок гарного (буддистського) виховання. Часто іноземці не схильні враховувати особливості тайської культури та етикету. А наші співвітчизники, мабуть, і взагалі іноді плутають Таїланд з арабськими країнами, де гнівні тиради дійсно дуже сприяють отриманню бажаних послуг. А тайці... Сама назва «тхай» трактується як «вільні». Дійсно, Таїланд - єдина країна Південно-Східної Азії, яка ніколи не була колонією. Тайці цим дуже пишаються і з належною повагою ставляться до свободи інших. Гнів тут - вияв грубості та невихованості, і ви навряд чи зіткнетеся з подібною реакцією. І все ж варто поважати чужі традиції.
Таєць ніколи вам не посміхнеться (і це м'яко сказано), якщо ви виявите неповагу до королівської родини чи релігійних святинь. Таєць ввічливо попросить вас мати належний вигляд, якщо ви зберетеся зайти до храму в шортах, короткій спідниці чи майці без рукавів. Жінки не повинні доторкатися до ченців, а ченцям суворо заборонено брати щось із рук жінки. Будь-який образ Будди священний - не варто лізти до нього з обіймами, аби закарбувати себе «для історії». При вході до приватного будинку чи храму прийнято знімати взуття. Ноги для тайців - втілення всього нижчого, вказівка на предмет чи людину ногою вважається грубістю. Голова, навпаки, - священна частина тіла, не слід доторкатися до голови тайця, навіть із найкращих спонукань.
Ідеал тайської посмішки - на обличчях тайських Будд. Ця посмішка - внутрішній стан і усвідомлення ілюзорності зовнішнього світу. Ця посмішка заразна, і це єдиний вірус, яким варто заразитися в Таїланді.