За формулою 2-5-2
Будь-який потенційний переселенець з кожної нової країни Європейського Союзу зіткнеться зі справжнім калейдоскопом законодавчої та регламентаційної плутанини після розширення ЄС з травня цього року. Хоча, за підрахунками аналітиків, лише 220 тис. мігрантів насправді, а не в думках, щороку почнуть перебиратися на європейський Захід у пошуках роботи протягом наступних п'яти років. Навіть для такої кількості людей поки що не продумали єдиної загальноєвропейської імміграційної політики. Усі 15 старих учасників євросоюзного об'єднання регулюють доступ на свій національний ринок праці власними обмеженнями, іноді виключно на двосторонній основі з тією чи іншою конкретною державою. Європейська комісія не має повноважень вимагати від урядів країн-членів ЄС звіту про нові доповнення, які вони побажали запровадити напередодні «розбухання» Євросоюзу до масштабів 25-ти. «Ми загалом знаємо з власних джерел і з преси про наміри нинішніх держав-членів Євросоюзу, але це суто неофіційна інформація, - зізнаються представники Комісії. - Судячи з усього, у більшості випадків весь процес ще перебуває на рівні проєктів».
Усі країни мають можливість використати семирічний перехідний період, який розпочався з 1 травня і поділяється на три етапи - перші два роки, потім ще три, якщо той чи інший місцевий ринок праці постраждає через переміщення мігрантів із країн, що зараз вступили до ЄС, плюс для остаточної страховки фінальна дворічна відстрочка.
Про свої конкретні рішення вводити чи не вводити різні за суворістю тимчасові заходи для створення перешкод на шляху нахлібників із колишнього комуністичного табору, які вирушають за благополуччям, чітко заявили Ірландія, Велика Британія, Німеччина, Австрія, Фінляндія, Іспанія, Португалія, Данія та Бельгія. З них поки що лише Данія довела справу до укладення міжпартійної угоди щодо закону, який планується ухвалити найближчим часом. Проєкт законодавства рушив шляхом юридичного оформлення в Нідерландах, Швеції та Люксембурзі. Франція обмежилася просто інструкцією, але не оприлюднила свої передбачувані дії щодо введення нових законів. Ані Греція, ані Італія також ще не повідомили, які плани, якщо вони взагалі в них є, там будують для приборкання дозволеної відповідно до загальних правил ЄС імміграції з європейського Сходу.
Охота до зміни місць
Нещодавнє дослідження, проведене Євросоюзом, показало, що в межах дотепер існуючого ЄС приблизно 1,5% працюючих протягом року перебираються з одного регіону в інший, або змінюють місце проживання на території власної країни, або вирушають до іншої. Те саме дослідження виявило також суттєву розбіжність між кількістю людей, які заявляють про своє бажання переїхати кудись за кордон, і тими, хто реально на такий крок наважується. Так, наприклад, подумують про можливість змінити район проживання в ЄС протягом найближчих п'яти років 8% опитаних громадян Євросоюзу. На практиці ж за останні 10 років аналогічне рішення довели до реального втілення не більше 4%. Понад те, в Брюсселі нині відверто говорять про готовність приймати приблизно по півтора мільйона іммігрантів на рік із-за меж розширеного Європейського Союзу.
На підставі таких висновків чиновники з Єврокомісії публічно засудили зайву метушню навколо страху через масову міграцію по всьому континенту після 1 травня, назвавши такі настрої істерією. Підкреслюється, що історично поява ЄС лише незначно вплинула на міграційні процеси всередині євросоюзних кордонів. Понад те, болючою темою переміщення трудових ресурсів може стати лише для дуже незначної кількості секторів економіки. На практиці доречно навіть говорити про недостатню мобільність на євросоюзних ринках праці, що якраз і становить проблему - на відміну від надзвичайно рухливої робочої сили в США.
Тим не менш, по обидва боки - як серед старих членів ЄС, так і в лавах держав, що щойно вступили, - міграційне питання набуло політичного та емоційного забарвлення. Претензії наштовхувалися на зустрічні контрпретензії, надійною статистикою ніхто до ладу не володіє, а крім усього іншого, прецедентів розширення Європейського Союзу в масштабах, подібних до нинішнього, не було. У підсумку вся розгорнута дискусія поринає в область здогадів і невідомості. Зате суперечки навколо потенційної міграції, без сумніву, надали акту розширення драматичності й привернули увагу набагато більшою мірою, ніж будь-яке інше питання, що обговорювалося під час переговорів про умови прийняття нових членів ЄС.
Око за око
Швеція зовсім нещодавно представила своєму парламенту законопроєкт, згідно з яким від усіх працівників із країн-членів ЄС Центральної та Східної Європи вимагатиметься дозвіл на трудову діяльність, якщо вони побажають нею зайнятися на шведській території. Подібні заходи вводяться в дію на більшій частині Європейського Союзу.
Броніслав Геремек, колишній міністр закордонних справ Польщі, одразу ж заявив, що запропоновані обмеження на свободу пересування робітників із нововступлених держав уже призвели до зменшення числа прихильників ЄС у країні до рівня 37%. Комісар Європейської комісії Гюнтер Ферхойген, який курує процес розширення, звернувся до Європарламенту із закликом зобов'язати уряди старих країн-членів ЄС краще інформувати та готувати своїх громадян до розширення, щоб запобігти в останні хвилини закликам до нових застережень і поправок на перехідний період до вже давно узгоджених домовленостей. На жаль, уже надто пізно.
Колега Ферхойгена, Антоніо Віторіно, який відповідає за юриспруденцію та внутрішні справи, довів до відома євродепутатів своє бачення проблеми, пояснивши, що нові закони ЄС, які дозволяють громадянам пересуватися та проживати вільно по всій Європі, не призведуть до соціального туризму. За його словами, немає жодних причин очікувати вторгнення в процвітаючі країни ЄС мігрантів із бідніших східних регіонів в умовах більшої свободи після формального розширення Євросоюзу. Ганс-Герт Поттерінг, голова найбільшої в Європарламенті правоцентристської фракції (EPP-ED), обрав інший шлях, заявивши, що в Євросоюзі всі тільки й чекають вихідців із Центральної Європи, Кіпру, Мальти та готові зустріти їх із розпростертими обіймами. «Ми можемо тільки радіти, що ці люди переймають наші цінності, демократичні принципи, ринкову економіку та верховенство права», - сказав він, виступаючи в парламенті.
Подібна велеречива риторика не в змозі розтопити лід у стосунках, наприклад, із Польщею, яка більше за інших пригнічена обмеженнями, що накладаються на міграцію. У відповідь у Варшаві подумують про способи прикрити доступ на власний ринок праці для громадян тих країн ЄС, де очікуються антипольські обмеження. Раніше Польща мала намір з 1 травня відкритися повністю для всіх мешканців Європейського Союзу. Звістка про можливу нерівноправність новачків у євросоюзних рядах стала для поляків приводом для нової суспільної дискусії з грізним закликом: а чи не слід Варшаві відплатити тією ж монетою? «Одна з можливостей, яку ми серйозно розглядаємо, зводиться до принципу око за око, зуб за зуб», - наводиться вислів одного з польських урядових чиновників. Між іншим, діловий світ країни без захоплення поставився до запропонованих заходів помсти, попередивши, що таким чином Польща перетвориться на ще менш привабливе місце для іноземних інвесторів, які й без того часто скаржаться на надмірну бюрократію та корупцію в країні. «Усе зведеться до порожніх політичних жестів, позбавлених будь-якого економічного сенсу», - підсумував Збігнєв Зурек, віце-президент об'єднання підприємців Business Centre Club. Своєю чергою, Угорщина все-таки визнала за необхідне дати гідну відповідь і вже оголосила про скорочення можливості працевлаштування для громадян тих країн, які ввели обмежувальні заходи проти угорців.
У метушні та плутанині останніх подій із розширенням ЄС обстановка загрожує ще більше загостритися й ускладнитися, спричинивши додаткову політичну напругу до того, як з'явиться реальний шанс змінити все на краще.
Інструктаж для переселенця
Чому так відбувається? Та просто тому, що в нинішньому контексті питання, що стосуються міграції, лежать поза владою ЄС і керуються не ним, а за калькою двосторонніх угод на перехідний період. Перехідний період, як уже зазначалося, здатен розтягнутися на сім років. Отже, будь-який громадянин у нових країнах, що вступили, хто побажає навчатися або знайти роботу в старому Євросоюзі, зобов'язаний переконатися в існуванні двосторонньої домовленості між своєю батьківщиною та державою, куди він має намір вирушити. Інакше доведеться зіткнутися з досить неприємними наслідками.
Наступні основні принципи стосуються свободи пересування працівників і вводяться в усіх країнах, які зараз перебувають у Європейському Союзі:
l дворічний період, протягом якого державні заходи застосовуватимуться старими членами ЄС до новачків у Євросоюзі. Зовсім не обов'язково, щоб такі заходи виглядали суворими - за наявності доброї волі вони можуть зрештою навіть повністю відкрити доступ до роботи;
l після закінчення дворічного строку передбачено оцінити результати: один із таких підсумкових оглядів уже заздалегідь запланований на кінець другого року існування розширеного ЄС (тобто через два роки після 1 травня 2004-го), а наступні звіти підготовлюються за запитом тієї чи іншої нової країни, якої це стосується, у кожному конкретному випадку. Процедура передбачає доповідь Комісії, але залишає остаточне рішення про зміну «статусу та режиму» за нинішніми державами ЄС;
l перехідна угода має, в принципі, завершитися через п'ять років, але її можна продовжити ще на два наступні роки в тих нинішніх членах ЄС, де матимуть місце серйозні порушення на ринку праці або з'явиться загроза таких порушень;
l за державами Євросоюзу залишається право застосовувати охоронні заходи до кінця семирічного періоду.
Є й світлі сторони. Вводиться «заморожувальне» застереження, згідно з яким не допускається запровадження жорсткіших обмежень для ринку робочої сили нинішніх країн ЄС, ніж це мало місце на момент підписання договору про вступ. Іншими словами, гірше не стане. Крім того, у разі конкуренції за робоче місце перевагу зобов'язані віддати претенденту з будь-якої країни ЄС, а не тому, хто приїхав звідкись із-за меж Союзу.
Австрія та Німеччина додатково закріпили за собою право подбати про свої інтереси в прикордонних регіонах, де очікуються різні неприємності в секторі обслуговування. Його розглядають там як найбільш уразливий. Згідно з перехідними договорами, права тих громадян нових країн Євросоюзу, які вже проживають і працюють на старій території ЄС на законних підставах, повністю захищені. Права членів сімей також беруться до уваги відповідно до практики та досвіду попередніх розширень Європейського Союзу.
Нарешті, у договорах про вступ для кожної з країн, що приєднуються, передбачається, що нинішні учасники об'єднаної Європи просто зобов'язані докласти максимум зусиль для повної та якнайшвидшої лібералізації свого ринку праці для всіх євросоюзних громадян. Приступити до підготовки відповідного законодавства та продумати наступні кроки вони мали ще до поповнення лав ЄС у травні 2004-го.
Щедрість не в моді
Ще зовсім нещодавно Великобританія виглядала єдиною країною, готовою повністю відмовитися від будь-яких обмежувальних заходів. Але тепер і вона такою більше не є. Уряд Її Величності в якийсь момент жахнувся, усвідомивши, що якщо британські острови одні з усього Європейського Союзу в повній мірі та безроздільній свободі відкриються для мігрантів, то саме сюди спрямуються всі пожадливі погляди нерівномірно розподілених потенційних східноєвропейських переселенців.
Ще більшу політичну сум'яття викликало продиктоване незгодою з офіційними діями керівництва розкриття відповідального чиновника Міністерства внутрішніх справ Стіва Моксона (за надто вільні розмови його поки що відсторонено від роботи). Отже, пан Моксон розповів, що тисячі східноєвропейців були впущені в країну без належної перевірки. Малося на увазі переважно бізнесмени зі Сходу, які стверджували, що спроможні самі себе утримувати. Їх і пропустили через кордон, не подбавши про належне карантинне вивчення. А утримувати себе вони не можуть. Моксон визнав таку практику порочною і поскаржився громадськості. Спрощена поспішність перевірок, судячи з усього, була викликана бажанням скоріше навести лад у цифрах, які підлягають публікації після 1 травня.
Скептики вбачили в оприлюднених викриттях чудовий доказ плутанини та безсистемності, притаманних британській імміграційній політиці. Аргумент на користь тим, хто доводить, що міністри де-факто вже втратили уявлення, кого можна, а кого не можна впускати в країну. За розрахунками урядових чиновників, лише 13.000 мігрантів зі Східної Європи щороку виявлять бажання оселитися у Великобританії. Але на тлі стурбованого голосу пана Моксона надійність урядової імміграційної політики у преси викликає серйозні сумніви. Поки що гостинна Великобританія, як і раніше, готова з 1 травня вільно впускати громадян восьми східноєвропейських держав і дозволити їм працювати в країні. Єдине обмеження, яке вже має місце, - на деякі з пільг, зазвичай надаваних працюючим. Однак, залишившись наодинці зі своєю політикою відкритих дверей, міністри все ж таки внесли ясність: якщо Британія стане метою для надто великої кількості працівників, контроль буде введено - особливо в промислових секторах.
Так само глибокі сумніви відчуває Ірландія - на даний момент вона головує в ЄС у порядку ротації. Дубліну доводиться неохоче ховатися за спини інших. Животворна економіка країни, як відомо, відчуває значну нестачу робочої сили в низці сфер, тому тут із задоволенням згодні приймати кваліфікованих робітників-мігрантів. Але, як і у випадку з Великобританією, ірландці не можуть дозволити собі бути унікально щедрими протягом перехідної фази, тобто періоду, поки в Європі лише запроваджується безперешкодне переміщення робочої сили. Їм доводиться вживати заходів, подібних до ухвалених британцями.
Чи не здається вам, що весь так званий вільний ринок праці перебуває в повному розладі і, схоже, безлад у ньому гарантований щонайменше ще протягом кількох років? І правильно здається. Найкращою порадою всім і кожному, хто обмірковує переїзд до іншої держави ЄС, залишається для початку уважно перевірити, як справи у відносинах між вашими країнами на двосторонній основі, потім перевірити ще раз, і ще, і ще. Таке невиразне народження масштабного євросоюзного братерства, мабуть, виглядає дещо розчаровуючим, зате має принаймні одну корисну відмінну рису - йому притаманна реалістичність.