Навіть в одній країні може практикуватися різний підхід до вирішення міграційних проблем
В результаті в одних кантонах федеральне міграційне законодавство інтерпретується суворо, а в інших на багато речей дивляться крізь пальці. До такого висновку прийшли вчені з університету міста Невшатель, які опублікували нещодавно під керівництвом Джанні Д’Амато, професора і директора «Швейцарського форуму / НДІ з досліджень у галузі міграції та народонаселення» (SFM) нову узагальнюючу аналітичну доповідь на цю тему.
Експерти «Форуму» вивчили кантональну правозастосовну практику в міграційній галузі, звернувши увагу на такі області, як соціальна інтеграція біженців, захист від дискримінації, система отримання притулку та дозволу на перебування, а також натуралізація (надання громадянства).
На думку Джанні Д’Амато, Європа могла б взяти собі на озброєння швейцарський досвід вирішення міграційних проблем, який виходить з того, що невеликі відмінності в правозастосовній практиці, які звичайно можуть за певних обставин мати далекосяжні наслідки для окремих претендентів на статус біженця, дають країні в цілому більше простору для маневру, не викликаючи враження, що міграційні проблеми вирішуються владою через голову громадян. Про все це журналісти Swissinfo.ch поговорили з одним з авторів дослідження, професором Джанні Д’Амато.
– Які фактори сприяють тому, що один кантон проводить більш ліберальну міграційну політику, а інший – більш обмежувальну?
– Демографічна ситуація відіграє тут, на мою думку, дуже важливу роль. Чим більш урбанізований кантон, і чим більша в його населенні частка мігрантів, чим більше число міжнаціональних шлюбів або натуралізованих швейцарців, тим більш «інтегративною», тобто спрямованою на інтеграцію біженців, є там міграційна політика.
Не дивно, що на ситуацію впливає також політична орієнтація та партійна приналежність політиків, які працюють у відповідних органах влади. Чим більше в кантоні лівих або лівоцентристів, тим більш «вільним» буде тлумачення законів. Крім того, ми тут дивовижним чином виявили, що характер міграційної політики кантону обернено пропорційний його економічній потужності: чим кантон економічно сильніший, тим менш «інтегративною» є його міграційна політика.
Це може бути пояснено тим фактом, що в кантонах з вищим рівнем безробіття або з більшою кількістю громадян, які отримують соціальну допомогу, вже існують структури для проведення політики, спрямованої на інтеграцію мігрантів. І, навпаки, мовне середовище не має прямого впливу на міграційну політику, хоча спочатку очікувалося інше.
– Це означає, що в одних кантонах особи, які звертаються за «гуманітарним» дозволом на перебування «через свою виняткову, складну особисту ситуацію», можуть бути легалізовані більш легко, ніж в іншому?
– Так, у деяких кантонах у них більше шансів, ніж в інших. Якщо у влади є бажання, то у них є, як правило, і можливості для відповідних дій, які можуть значно вплинути на життя людей. Але слід підкреслити, що судова влада у Швейцарії є дуже потужною формою контролю. Уряди кантонів інтерпретують федеральні закони, знаючи, що суди можуть внести виправлення в їхні рішення.
Часто кантони свідомо обирають тлумачення закону, яке, що називається, знаходиться на межі, але вони довіряють судам, які при необхідності можуть втрутитися і своїм рішенням виправити ситуацію.
– Країни єдиної Європи давно намагаються досягти якогось спільного підходу до того, як слід розподіляти мігрантів: хто, скільки і на яких умовах зобов'язаний їх прийняти і розмістити у себе. Наскільки це дійсно складно – узгодити міграційну політику країн ЄС і виробити єдиний підхід до неї?
– Політика Швейцарії полягає в тому, щоб якомога швидше розміщувати мігрантів по Центрах прийому біженців. Ті, хто отримує право на проживання у Швейцарії, потім швидко розподіляються на проживання по кантонах. Перенесення такого курсу і такої політики на ґрунт Європейського Союзу міг би дійсно стати виходом з глухого кута. Але на даний момент це не працює. Одні країни ЄС готові щось робити, але не дуже, а багато взагалі просто нічого не роблять. Ось уже три роки країни ЄС обговорюють можливий формат спільного підходу до вирішення міграційної проблеми – а віз і нині там.
– Які шанси, що рішення, прийняті на міграційних консультаціях, які під патронатом Франції та Німеччини пройшли на початку жовтня 2019 року, стануть нарешті проривом?
– Шанси малі, тому що ситуація глуха: єдиної думки у країн ЄС немає. Тепер залишається тільки подивитися, чи вдасться досягти якоїсь угоди хоча б групі з кількох держав. Вона могла б тоді вплинути на інших.
– Чи варто Швейцарії знову почати готуватися до збільшення числа заяв про надання притулку?
– Міграційна криза 2015 року торкнулася Конфедерації меншою мірою. У Швейцарії кількість заяв про надання притулку зазвичай починає збільшуватися, коли збільшується потік біженців, які перетинають кордон Швейцарії з боку Італії. Потоки мігрантів, які обирають, наприклад, «балканський маршрут», мають менший вплив на Швейцарію. Але виключати нічого не можна.