У Швейцарії можуть заборонити паранджу
Як нагадує NashaGazeta.ch, ще у 2013 році заборону на носіння паранджі та нікабу підтримали жителі кантону Тічино. Побоювання, що під покривалом може ховатися хто завгодно, зростають не лише в Конфедерації, але й в інших європейських країнах, де вже кілька років діють аналогічні обмеження.
Судячи з плакатів, які підготували ініціатори, їхні основні претензії спрямовані не лише проти деяких видів мусульманського жіночого одягу, але й проти хуліганів та інших правопорушників, які зі зрозумілих причин бажають зберегти інкогніто.
Слід зазначити, що в активі комітету Егеркінгена вже є успішний досвід на федеральному рівні: у 2009 році ініціатива про заборону будівництва нових мінаретів була схвалена на референдумі. До речі, на плакатах того часу також було використано образ жінки в традиційному мусульманському одязі, яка стоїть на тлі швейцарського прапора, вкритого гострими кінцями мінаретів.
Про свій намір винести нову ініціативу на всенародне голосування члени комітету Егеркінгена повідомили ще на початку року, однак до представлення тексту у Федеральну канцелярію справа дійшла лише нещодавно. Чим же викликана така затримка?
Деякі експерти вважають, що Народна партія Швейцарії (НПШ), яка підтримала ініціативу, вирішила перенести початок збору підписів ближче до федеральних виборів, призначених на 18 жовтня, сподіваючись за допомогою такої реклами збільшити коло своїх прихильників. Засновник валезанського відділення партії Оскар Фрейзінгер в інтерв'ю газеті Tribune de Genève не став заперечувати таку можливість, пославшись на успішний досвід партій екологів, які використовували чотири роки тому для цих же цілей аварію на Фукусімі (нагадаємо, що саме тоді Швейцарія вирішила взяти курс на відмову від атомної енергетики).
Однак основною причиною, через яку збір підписів було перенесено на осінь, стало очікування відповіді парламенту на аналогічну ініціативу Вальтера Вобманна. Ініціатори не мають особливих ілюзій щодо можливості запровадження подібних обмежень парламентським шляхом, вважаючи за краще діяти через народ, який, як вони розраховують, підтримає заборону.
«Якщо ви живете у Швейцарії, ви можете вільно висловлювати свою думку і говорити один з одним з відкритим обличчям, очі в очі», – пояснив Оскар Фрейзінгер принцип, який ініціатори мають намір захистити, навіть якщо паранджа та інші убори, що приховують обличчя, поки не дуже поширені на території Конфедерації. Так, за даними уряду, у 2013 році лише 130 жителів Швейцарії носили нікаб або паранджу.
Тим часом на підставі ініціативи, за яку жителі Тічино проголосували два роки тому (і їх підтримав у цьому згодом Федеральний суд), було розроблено законопроект про її впровадження. Згідно з його текстом, заборона не стосується лікарів, які надягають маски з міркувань гігієни; мотоциклістів, обличчя яких закривають захисні шоломи; лижників, які захищають обличчя від холоду; учасників карнавалів. Аналогічні винятки для жителів країни мають намір передбачити й автори федеральної ініціативи.
При цьому для багатих гостей з країн Перської затоки (яких така заборона торкнеться, мабуть, у першу чергу) жодних поблажок не передбачено, що занепокоїло представників туристичної галузі, які побоюються зниження інтересу до Швейцарії. «Ці жінки не бродять просто так вулицями у своїх паранджах. Їх часто оточують охоронці, вони перебувають під щільним контролем шейха. Вони приїжджають на величезних машинах класу люкс у ювелірні магазини, входять, роблять покупки і одразу ж ідуть», – пояснив Оскар Фрейзінгер, нагадавши, що носіння одягу, який повністю приховує обличчя та тіло, не є обов'язковою вимогою в ісламі. Мусульмани усвідомлюють, що у Швейцарії діють інші закони, і не стануть менше відвідувати її через заборону, переконаний політик.
Тема, яку обрала НПШ напередодні виборів, та ще на тлі європейської міграційної кризи, може отримати широку підтримку і додати очок самій партії. Заперечення в цьому питанні незручно представляти навіть партіям лівого крила, оскільки йдеться про заборону символів підкорення жінок Сходу, пише газета Le Temps. Газета Neue Zürcher Zeitung вже охрестила ініціативу «псевдорішенням псевдопроблеми». Чи з'явиться «дрес-код» у Конституції Конфедерації, тепер залежить лише від її громадян.