Як зазначає портал Swissinfo.ch, Швейцарія є країною з чи не найбільшою часткою іноземного населення – у 2015 році цей показник становив 24,6%. Більша частка іноземців спостерігається лише у Великому Герцогстві Люксембург, а також у нафтовидобувних державах Близького Сходу.
Звідки ж родом іноземці, які проживають у Конфедерації? Цікаво, що на 81,2% вони є вихідцями з європейських країн, причому уродженці Німеччини, Італії, Португалії та Франції становлять трохи менше половини іноземної діаспори в країні. Решта іноземців є вихідцями з Азії (10,1%), Африки (4,58%), Америки (3,85%) та Океанії (0,206%). Частка вихідців з України становить лише 0,314% від загальної кількості іноземців, які проживають у Швейцарії.
Слід також звернути увагу на те, що частка іноземного населення в загальній структурі населення Швейцарії лише за один рік збільшилася на 0,3% (у 2014 році цей показник становив 24,3%). У тому ж році Швейцарія опинилася лідером у списку країн з найбільшою кількістю в'їхавших іноземців у перерахунку на 1 тис. населення – 19. У Німеччині цей показник не перевищує 11 осіб, Великобританії 9,8 осіб, в Іспанії 6,6 і у Франції 5,1 осіб на 1 тис. населення.
Втім, для самої Швейцарії така ситуація не означає чогось кардинально нового. Міграція та приплив біженців з-за кордону був і залишається тут найважливішою суспільно-політичною темою щонайменше останні півстоліття. Втім, як уже зазначалося раніше, Швейцарія була країною біженців уже на початку XIX століття. Референдуми на міграційні теми проходять у цій країні регулярно.
МОВНІ РЕГІОНИ ШВЕЙЦАРІЇ
Частка іноземного населення може сильно змінюватися залежно від регіону. Можна помітити кілька цікавих закономірностей. Наприклад, що мігранти з франкомовних країн розселяються по Швейцарії, чітко повторюючи обриси західної франкомовної зони країни і практично не перетинаючи так званий «Картопляний рів» (умовний політичний, культурний та мовний кордон, що розділяє німецькомовні кантони Швейцарії від франкомовних; за назвою популярної швейцарської картопляної страви «Rösti» – «Рьошти»). Те ж саме стосується німецько- та італомовних мігрантів. Лише португальська діаспора однаково охоче селиться як у франко-, так і в італомовних регіонах, уникаючи, правда, з'являтися в німецьких кантонах.
Згадаємо також про те, що дітям мігрантів швейцарське громадянство автоматично не надається, тому багато з них (так звані «секондос») так і живуть, будучи за культурою та мовою швейцарцями, але з паспортом своїх батьків.
За даними швейцарського федерального Відомства статистики (Bundesamt für Statistik – BFS) у 2015 році в країні проживали 396 тис. осіб, народжених у Конфедерації, але які не мають її громадянства, що становить приблизно 20% від загальної кількості іноземців, які постійно проживають у Швейцарії. Приблизно 44% іноземців, народжених за межами Конфедерації, живуть у країні від 10 років і більше, тобто маючи формальне право претендувати на громадянство.