«Купити» дозвіл на проживання у Швейцарії сьогодні значно дешевше, ніж інвестувати у громадянство інших країн
Як пише Nashagazeta.ch, у цій країні для них навіть існує спеціальний податковий режим, що передбачає розрахунок зобов'язань перед бюджетом не на основі доходів, а «за витратами». А придбати дозвіл на проживання у Швейцарії може практично будь-який багатий іноземець. Такий документ може бути виданий кантоном вихідцю з «третьої країни» цілком легально, якщо його присутність зумовлена «важливими суспільними інтересами».
Кантони мають певний простір для маневру, який їм надає Закон «Про іноземців». У пункті b статті 30 цього документа йдеться, що стандартні вимоги для проживання громадян іншої країни на території Швейцарії можуть бути опущені, якщо йдеться про «важливі суспільні інтереси». За даними інформаційного порталу impotdapresladepense.ch, у цьому випадку кантони мають можливість самостійно оцінювати, наскільки бажаною є присутність іноземця на їхній території з культурної чи податкової точок зору, і видавати на цій підставі відповідні документи. Представники Державного секретаріату з міграції зазначають, що найчастіше йдеться про фінансові інтереси.
За даними видання Nordwestschweiz, у 2016 році передбачений законом виняток було зроблено для 523 іноземців. Очолюють цей список росіяни, які отримали 165 дозволів. За ними йдуть турки (36 дозволів), американці (21 дозвіл), канадці та бразильці (по 17 дозволів), серби (16 дозволів) та українці (15 дозволів).
Якими саме мотивами керувалися кантони – податковими, культурними чи іншими важливими суспільними інтересами – не повідомляється. Відомо лише, що найбільш затребуваним і гостинним виявився Тічино, який видав 200 документів. Нагадаємо, що в цьому кантоні місцева ініціатива про скасування паушального податку (податкової привілеї для багатих іноземців) була відхилена у 2014 році.
На почесній відстані від Тічино розташувалися Женева (91 дозвіл), Цюрих (41 дозвіл), Во (30 дозволів), Обвальден (22 дозволи) та Вале (20 дозволів). Женева в останні роки довго не могла визначитися зі своїм ставленням до податку «за витратами», зрештою, посиливши його умови. А от Цюрих, у свою чергу, став першим швейцарським кантоном, який скасував цю пільгу для багатих іноземців ще у 2009 році. Таким чином, наявність або відсутність у кантоні паушальної системи оподаткування не є в даному випадку головним фактором, хоча, цілком імовірно, береться до уваги кандидатами при виборі місця проживання.
Серед рідкісних кантонів, які не видають дозволи на проживання на підставі «суспільних інтересів», – Золотурн та обидва Аппенцеллі. Але, можливо, до їхніх міграційних служб просто не зверталися гідні кандидати?
Між тим дозвіл на проживання категорії «В» відкриває шлях до набуття швейцарського громадянства, зазначає Nordwestschweiz, нагадуючи, що через п'ять років його власники зможуть отримати постійний вид на проживання категорії «С», а ще через деякий час – і паспорт з білим хрестом.
На відміну від багатьох країн, де процес отримання виду на проживання пов'язаний зі значними інвестиціями в нерухомість або в бізнес, оселитися у Швейцарії не так вже й дорого, доходить висновку газета, наводячи для порівняння «розцінки» інших регіонів.
Так, щоб стати громадянином розташованої на островах Карибського моря держави Федерація Сент-Кіттс і Невіс, потрібно заплатити 250 тисяч доларів (причому проживати там зовсім не обов'язково). Дозвіл на проживання в Канаді можна отримати в обмін на інвестиції в розмірі 800 тисяч канадських доларів, гонконгський «поріг» зафіксовано на рівні 1,3 млн доларів. У Португалії іноземці можуть отримати Golden Visa, вклавши півмільйона євро в об'єкт нерухомості, аналогічні правила існують і в Ірландії.
У Швейцарії, за даними Nordwestschweiz, претендентам на отримання дозволу на проживання категорії «В» доведеться витратити на послуги посередників всього 50 тисяч франків. Додамо, що в даному випадку не варто забувати про основну вимогу: відповідати «важливим суспільним інтересам». Наприклад, згідно з федеральним законодавством про паушальний податок, його платники повинні витрачати не менше 400 тисяч франків на рік, при цьому кантони можуть встановлювати більш жорсткі вимоги.
Таким чином, на наш погляд, оселитися у Швейцарії не так вже й дешево, але можливості для цього – особливо, якщо йдеться про підприємців, які працюють в інноваційній сфері, або висококваліфікованих спеціалістів, – безумовно, існують.