Інтегрованим іноземцем вважається у Швейцарії особа, яка поважає громадський порядок і безпеку, поділяє основні цінності, закріплені у Федеральній конституції
Як пише портал Swissinfo.ch, відповідним змінам у законодавстві була уготована довга історія. Мала палата парламенту, Рада кантонів, схвалила їх ще у 2013 році, однак потім стався референдум 9 лютого 2014 року, на якому народ дав зелене світло «Законодавчій ініціативі проти масової імміграції», запущеній консервативною Швейцарською народною партією (SVP). Тому парламент доручив уряду ще раз переробити поправки до «Закону про іноземців».
Втім, центральне «послання» курсу Швейцарії у міграційній сфері залишилося колишнім і описується воно коротким німецьким «Fordern und Fördern», що можна в кінцевому підсумку перекласти як «Багіг і пряник» (дослівно: «Вимагати і Підтримувати/Допомагати»).
Отже, на думку парламенту, інтегрованим іноземцем тепер вважається особа, яка поважає громадський порядок і безпеку, поділяє основні цінності, закріплені у Федеральній конституції, той, хто навчається або працює, а також володіє відповідними мовними знаннями.
Зокрема, бажаючі отримати швейцарський паспорт повинні довести володіння усним мовленням як мінімум на рівні В1, а письмовим – мінімум на рівні А2 згідно із Загальноєвропейськими компетенціями володіння іноземною мовою. Доказом цьому можуть слугувати володіння однією з чотирьох національних мов як рідною, отримання обов'язкової шкільної освіти національною мовою щонайменше протягом п'яти років, отримання вищої освіти, закінчення середньої школи національною мовою, а також отримання загальноприйнятого сертифікату з мови на необхідному рівні.
Але це все загальні положення. А як виглядає конкретика? І тут парламент ще трохи «закрутив гайки», зокрема, прописавши окремо, що особа, яка претендує на отримання дозволу на постійне проживання в країні категорії «С» (літера латинська, такий дозвіл фактично надає всі права звичайного громадянина, крім права обирати) повинна очевидним і перевіреним чином задовольняти вищевказаним критеріям, і прожити при цьому безперервно в країні 10 років.
При цьому жодного обов'язку влади автоматично видавати такі дозволи введено не було. Це означає, що іноземець, проживши в країні 10 років і жодного разу не потрапивши до поліції, всього лише має право подати прохання про надання йому «привілейованого» ВНЖ категорії «С». Вимагати видати його він не має права. Як швидко він його після цього отримає – залежить щоразу від конкретного випадку.
Більшість парламентарів висловилася проти будь-якого автоматизму, вважаючи, що влада повинна мати «простір для маневру». І до речі, без ВНЖ категорії «С» іноземець не має права подавати клопотання про надання паспорта, що фактично можна прирівняти в цілому до посилення і без того не дуже «м'яких» умов натуралізації у Швейцарії.
Певною новацією є так звані «Інтеграційні угоди» («Integrationsvereinbarung»). Йдеться про те, що ступінь інтеграції іноземця враховуватиметься навіть при видачі йому ВНЖ категорії «В» (літера латинська, видається на один рік з можливістю продовження). У разі наявності «особливих проблем у сфері інтеграції» видача такого ВНЖ може бути здійснена разом з укладенням такої угоди, в якій іноземець, наприклад, може бути зобов'язаний підтягнути свої мовні знання.
Посилення має тепер місце і у сфері відкликання ВНЖ категорії «С». Вже зараз іноземець може втратити його у разі, якщо він грубим чином порушить громадський порядок, поставить під загрозу безпеку країни, або якщо він тривалий час перебуває у статусі отримувача соціальної допомоги. Причому, – і це новий аспект, – зовсім не важливо, скільки років іноземець вже прожив у країні і скільки років він володіє видом на проживання даної категорії. Крім того, влада кантонів може тепер, – і це ще одна правова новела, – відбирати ВНЖ категорії «С» у разі, якщо іноземець вперто не бажає інтегруватися.
Новим «Законом про іноземців та інтеграцію» передбачені додаткові заходи з інтеграції біженців, тимчасово прийнятих та осіб, які подали клопотання про надання притулку. Зокрема, вирішено інтегрувати їх шляхом зняття зайвих бар'єрів у сфері праці та зайнятості. Зокрема, скасовується 10% збір, який зараз біженець повинен відраховувати зі своєї зарплати (якщо йому пощастить знайти роботу) до федерального бюджету.
Прийнято також пакет заходів, покликаний стимулювати роботодавців брати собі на роботу більшу кількість мігрантів та біженців. Зокрема, той, хто наймає біженця, буде звільнений від бюрократичної тяганини з оформленням різного роду узгоджень та дозволів.
Особливо спірним було питання возз'єднання сімей біженців. Комісія, яка готувала новий проект закону, запропонувала піти на радикальні заходи, повністю заборонивши біженцям забирати до себе до Швейцарії ще й свої сім'ї. Однак парламент відхилив такий захід, тому право на возз'єднання з сім'ями у Швейцарії за біженцями залишається.
Що стосується тимчасово прийнятих (тобто тих, хто не отримав статусу біженця, але поки залишається у Швейцарії через неможливість повернутися на батьківщину), то вони отримають право на возз'єднання з сім'ями через три роки перебування у Швейцарії, за умови наявності у даних осіб відповідних фінансових та житлових ресурсів. Привозити до Швейцарії сім'ю і тут же садити її на соціальну допомогу тимчасово прийняті (та й біженці теж) не зможуть. У майбутньому не зможуть здійснювати возз'єднання з сім'ями і ті, хто отримує так зване «додаткове допомогування» («Ergänzungsleistungen», особливий правовий вид фактично соціальної допомоги).
Лукас Рідер, прес-секретар Державного секретаріату з питань міграції (SEM) підкреслив у відповідь на запит порталу Swissinfo, що спійманий без квитка трамвайний «заєць» не розглядатиметься як особа, яка поставила під загрозу громадську безпеку. «Ми маємо на увазі тут дійсно серйозні проблеми: наприклад, чи не перебуває людина в даний момент під судом і слідством, чи немає у неї боргів по аліментах або інших порушень, через які її б «поставили на облік».
Що стосується конституційних цінностей, то Л. Рідер сказав, що до них належать такі положення, як «сексуальна рівність, свобода релігії, рівність усіх людей перед законом, право на особисту свободу, свободу думок та інформації, а також право на недоторканність приватного життя». Іноземець, який хоче дійсно інтегруватися, зобов'язаний суворо дотримуватися всіх цих положень.