Швейцарія відома своїм ізоляціонізмом. Країна традиційно не входить до міжнаціональних союзів і блоків, членом ООН вона стала лише у 2002 році (громадяни альпійської республіки просто не розуміли, навіщо їм це потрібно). Швейцарія кілька разів відхилила пропозицію вступити до ЄС, тим не менше її ринок робочої сили був відкритий для населення країн «старої» Європи. З 7-мільйонного населення Швейцарії 20% становлять іноземці - громадяни Німеччини, Франції, Італії. На країни ЄС припадає понад 60% швейцарського експорту, а частка імпорту продукції сусідів становить 80%. З кінця 90-х років Швейцарія підписала з ЄС кілька пакетів двосторонніх угод, які вводили єдині торгові правила, норми оподаткування, договори про вільне переміщення робочої сили. У червні цього року швейцарці проголосували за приєднання до Шенгенської та Дублінської угод, створивши з Євросоюзом єдиний простір із прозорими кордонами. Така модель співіснування швейцарців цілком влаштовує: вона дозволяє уникнути ізоляції і водночас зберігає суверенітет.
У травні 2004 року до ЄС вступили 10 країн - Чехія, Словаччина, Польща, Естонія, Угорщина, Словенія, Литва, Латвія, Кіпр і Мальта, - рівень життя в яких нижчий, ніж у Західній Європі. Багато швейцарських політиків виступили з вимогою не поширювати дію договору про вільне переміщення на громадян країн - нових членів ЄС. Вони стверджували, що це призведе до напливу дешевої робочої сили, підвищить рівень безробіття і знизить зарплати. Ізоляціоністам перечили люди, які вважали, що на новачків потрібно поширити ті ж права, що й на інших європейців. Не обійшлося також без тиску Брюсселя. Чиновники єдиної Європи пригрозили, що якщо швейцарці не визнають нових членів ЄС, то раніше досягнуті домовленості доведеться анулювати.
І швейцарці прийняли прагматичне рішення: на останньому референдумі часткове відкриття ринку праці для громадян 10 нових членів ЄС підтримали 55,95% виборців (1,45 млн. осіб), проти проголосували 44% (1,15 млн. осіб). В основному за те, щоб відкрити швейцарський ринок праці для громадян держав Східної Європи та Прибалтики, голосували мешканці великих міст, франко- та німецькомовні кантони, проти - жителі сільських районів та італомовних кантонів.
«Уряд задоволений результатами, - сказав президент Швейцарії Самуель Шмідт. - Це рішення дуже важливе для економічного зростання та захисту праці робітників». «Я сердечно вітаю швейцарців з тим, що вони дозволили вільне переміщення всім жителям ЄС, - прокоментував підсумки референдуму президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу. - Голосування показало, що Швейцарія та ЄС успішно співпрацюють, разом зміцнюючи Європу».
Лібералізація ринку праці відбуватиметься поступово. Для початку Швейцарія визначить квоти на запрошення працівників із країн, які нещодавно ввійшли до ЄС. Квоти діятимуть до 2011 року: наступного року буде видано 1.300 дозволів на роботу в країні протягом 5 років, а до 2011 року їх кількість зросте до 3.000. У 2009 році парламент вирішить, що робити далі: продовжити угоду або повністю зняти квоти.
Слід зазначити, що таким самим чином вчинили практично всі «старі» члени Євросоюзу. На сьогоднішній день лише Великобританія, Швеція та Ірландія повністю відкрили ринок робочої сили для робітників зі сходу.