У вересні 2012 року уряд Швейцарії в терміновому порядку вніс до Федерального закону про біженців (Asylgesetz) поправки про зміну правил отримання статусу біженця, які негайно набули чинності. Проти цього негайно виступили правозахисні організації та церква, а також ліві партії та рухи.
Після довгих дискусій питання було винесено на загальнонаціональний референдум. Його підсумки переконливо показали небажання громадян Альпійської республіки перетворювати свою країну на «дійну корову» (більшість швейцарців переконані, що 9 з 10 мігрантів запитують притулок з економічних причин). Урядові поправки до закону підтримали 79% учасників референдуму.
Відтепер, по-перше, скасовано можливість подання клопотань про надання притулку до швейцарських посольств, як це було раніше – тепер це можна зробити лише на кордоні Швейцарії або в аеропортах країни. По-друге, строк розгляду клопотань скорочено з теперішніх чотирьох років, протягом яких держава несла всі витрати на утримання заявника, до 100 днів. По-третє, дезертири та особи, які відмовляються служити в арміях своїх країн з моральних, релігійних та інших переконань, позбавлені права автоматично бути визнаними біженцями. І по-четверте, здобувачів статусу біженця, які порушили громадський порядок, будуть утримувати в спеціальних закритих центрах (всіх інших кандидатів будуть розміщувати в невикористовуваних військових казармах, розташованих за межами населених пунктів).
Противники реформи назвали результат референдуму «свідченням нестачі толерантності», «тривожним для ситуації з правами людини» та «таким, що загрожує сумними наслідками для здобувачів притулку». Однак тих, хто підтримав поправки, ці заяви не бентежать – вони йдуть далі та вносять посилення до відповідних нормативних актів кантонального та місцевого рівнів. Так, у місті Бремгартені здобувачам притулку заборонено з'являтися поблизу шкіл, спортивних споруд та церков, відвідувати громадський басейн – всього визначено 32 такі «Tabuzonen».
Прикладу Бремгартена послідувала сусідня з ним громада Менцинген. Як заявив її голова Роман Штауб, «прохачам притулку не слід з'являтися в чутливих районах, і в першу чергу поблизу шкіл, де вони можуть зустрітися з нашими школярами – маленькими хлопчиками та дівчатками» (для кращого розуміння ситуації наведу такі дані: зараз рішення швейцарської влади про надання притулку очікує близько 48 тис. осіб, більшість з яких – вихідці з таких мусульманських країн, як Еритрея, Нігерія, Туніс, Афганістан).
І це не «правова самодіяльність» місцевих органів самоврядування: ради Бремгартена та Менцингена погодили введення цих обмежень з Федеральним відомством у справах міграції (BFM). Правозахисники одразу ж назвали ці заходи «расистськими», на що спікер BFM заявив, що «на місцях мають право самостійно визначати особливо чутливі зони, яких мігрантам слід уникати. Цей захід спрямований не на обмеження свободи їхнього пересування, а на запобігання конфліктам з місцевим населенням».
Наразі в Швейцарії на кожні 332 жителі країни припадає один здобувач притулку. Середня цифра по країнах ЄС – один такий мігрант на 625 жителів. За Конституцією Швейцарської Конфедерації, яка базується на принципах прямої демократії, спірні питання національного, регіонального або місцевого законодавства можуть стати предметом референдуму.
Сергій ДЕБРЕР,
«Русская Германия».