Брюссель уже давно наполягає на тому, що в основу імміграційної політики країн – членів союзу мають бути покладені «спільні правила». Але досі ці ініціативи реалізуються здебільшого в жанрі закликів чи дискусій. Останній проєкт імміграційної директиви, розроблений Єврокомісією, у 2001 році «зарубали» на обговоренні в Раді міністрів ЄС.
Чергову спробу взяти під свій контроль питання імміграції Єврокомісія зробила в січні цього року. Комісар з питань юстиції Франко Фраттіні представив так звану «Зелену книгу» – документ із пропозиціями комісії щодо регулювання імміграції. У ній, зокрема, пропонується звернутися до американського досвіду – відмовитися від короткострокових робочих віз і почати видавати мігрантам довгострокові дозволи на роботу на кшталт грін-карт. Запропонована схема дозволить іноземцю, який отримав в одній країні грін-карту, вільно пересуватися в межах усіх 25 членів союзу. Право визначати, скільки і кого саме пускати на свою територію, залишиться за державами.
Яке майбутнє цієї «Зеленої книги», сказати складно. У липні Єврокомісія планує провести публічні обговорення своєї ініціативи, а потім виставити її на голосування в Раді міністрів. Країни Євросоюзу відреагували своєрідно: поки не пізно, вони змінюють свої імміграційні закони відповідно до власних інтересів.
Великобританія, наприклад, рішуче посилила свою імміграційну політику. Тепер у країну пускатимуть лише тих приїжджих, у чиїх знаннях потребує британська економіка. Профпридатність мігрантів визначатимуть за кількістю нарахованих йому спеціальною комісією балів. Критеріїв, строго кажучи, два: знання мови та «корисність» професії. Крім того, влада планує запровадити обмеження на право отримання постійного місця проживання. Зокрема, іноземці, які прожили за робочою візою у Британії 4 роки, вже не зможуть автоматично отримати ПМЖ. Вид на постійне проживання надаватиметься лише висококваліфікованим працівникам, які пропрацювали 5 років, матеріально благополучним і з відмінним знанням англійської.
До речі, у Німеччині подібна практика, що віддає перевагу висококваліфікованим іммігрантам, стала правилом понад два роки тому. Однак говорити про те, що вона успішна в країні з 5 млн безробітних, ніхто не наважується. Тим не менш схожий закон обговорюють у Швеції, де також бракує кваліфікованої робочої сили.
Тим часом іншу тактику обрали Іспанія та Італія. Вони «хвилями» легалізують нелегальних іммігрантів, які осіли на їхній території. Буквально днями Мадрид оголосив про надання виду на проживання та права на роботу майже 800 тис. осіб – нелегалам, які в’їхали в країну до серпня минулого року. У ЄС це рішення сприйняли без захоплення: у Брюсселі вважають, що якщо одна країна відчинить двері біженцям, страждати від цього буде весь Євросоюз.