Більшість конфліктів між громадами виявляються побутовими та невеликими за масштабом, тому не потрапляють до поліцейської статистики. Однак школи повідомляють про те, що східноєвропейські учні періодично відмовляються сидіти поруч із британцями азійського та африканського походження, а уроки час від часу перериваються через використання юними східноєвропейцями образливих слів. А польські газети в Британії пишуть про те, що банди британців азійського походження влаштовують кампанії залякування польських (та інших східноєвропейських) сімей, які наважуються оселитися в традиційно азійських районах.
Причиною наростаючої хвилі конфліктів стало зростання напруги між двома найбільшими етнічними меншинами сучасної Британії – сформованою протягом десятиліть азійською громадою та тією, що з'явилася лише в останні роки, східноєвропейською.
За останніми офіційними даними британського Бюро національної статистики, з 1 травня 2004 року по 31 червня 2007 року до країни в'їхали 656 тис. трудових мігрантів із країн Східної Європи, насамперед із Польщі (близько 65% від цього числа) та Литви (17%). Однак, за даними посольства Польщі в Лондоні, у Великобританії зараз проживає приблизно 1 млн поляків, з них приблизно чверть – у Лондоні та його околицях. Однак помітне польське населення в останні роки з'явилося по всій країні, включаючи відносно невеликі міста в Шотландії, Уельсі та на півночі Англії. Поляки та інші східноєвропейці, серед іншого, оселилися в старих індустріальних містах, таких як Бірмінгем, Манчестер, Лестер, Бредфорд, Шеффілд та Лідс, у яких помітну частину населення становлять вихідці з Південної Азії.
Міграція з колишньої Британської Індії розпочалася ще в кінці 1940-х, коли в умовах післявоєнного буму в Британії спостерігалася нестача робочих рук. У результаті вже до середини 1960-х у Сполученому Королівстві сформувалися громади британських індійців (насамперед вихідців зі штатів Пенджаб та Гуджарат), пакистанців (в основному вихідців з Кашміру та Пенджабу) і бангладешців. Згідно з останнім переписом населення 2001 року, у Британії жили 2,3 млн «британських азіатів» (такий термін, British Asians, використовується в Британії стосовно вихідців лише з Південної Азії, але не Малайзії, Китаю чи Кореї). З них 1,05 млн осіб відносили себе до індійської громади, 747 тис. – до пакистанської та 283 тис. – до бангладешської громади. За оцінками дослідників Кембриджського університету, у 2004 році у Великобританії проживали близько 2,8 млн вихідців із Південної Азії та їхніх нащадків (включаючи народжених від змішаних шлюбів із білими британцями).
«Мігранти зі Східної Європи часто селяться в районах із великою часткою етнічних меншин, зокрема азійського, тому що в цих районах зазвичай нижчі орендні ставки на житло та є доступні для нових мігрантів магазини й кафе, а також, часто, робочі місця. Однак тут вступає в дію механізм конкуренції. Східноєвропейці конкурують із уже наявним у Британії меншиною за багатьма показниками – від робочих місць до місць у школах, дитячих садках, ігрових майданчиках, на ринку приватного та муніципального житла. Для громади, яка не звикла до конкуренції, це виявляється шоком, отже, виникають тертя», – розповів «Експерту» Денні Сріскандараджа, директор центру дослідження міграції лондонського Інституту досліджень суспільної політики.
Дійсно, індо-пакистанська громада є однією з найбільш соціально неблагополучних у Британії. Так, серед британських пакистанців безробітними є 11% чоловіків та 19% жінок, серед бангладешців цей показник ще вищий – 14% для чоловіків та 22% для жінок (у середньому в Британії безробіття становить 5,5% від трудових ресурсів). Багато представників азійської громади живуть у муніципальному житлі та залежать від соціальних допомог і послуг, які надаються місцевою владою, що особливо поширено в колишніх індустріальних містах північної та центральної Англії. З цієї причини вони розглядають нових мігрантів як своїх конкурентів. Мохаммед Алі, директор дослідницького центру в північному місті Бредфорд у графстві Йоркшир (40% населення 485-тисячного міста становлять індо-пакистанці), заявив, що «розширення ЄС серйозно вплинуло на розподіл робочих місць серед меншин – набагато простіше привезти іноземців, які погодяться на те, щоб працювати за менші гроші, проігнорувавши тих, хто вже перебуває в країні».
В умовах конфлікту, що виникає, обидві громади конструюють власну міфологію. Британські індо-пакистанці залишають повідомлення на інтернет-форумах, у яких стверджують: «Наші батьки працювали дуже наполегливо, часто на дві-три роботи, стикалися з расизмом. А тепер польські мігранти створили кошмар на вулицях, погано знайомі з правилами дорожнього руху, поширюють наркотики, алкоголь, пристають до наших жінок». У відповідь на це Ева Садовска, координатор польської благодійної організації Bartka UK, пише в прес-релізі про те, «що ми регулярно чуємо історії про залякування поляків з боку азійської громади в повсякденному житті. Відбувається помітна кількість злочинів проти поляків».
Представники польських мігрантів стверджують, що приїхали до Британії працювати, а не отримувати соціальні допомоги (у чому поляки часто звинувачують індопакистанців з їхніми великими сім'ями), і наполягають на дуже сильній етиці праці польських робітників. Більшість мігрантів зі Східної Європи – це молодь віком 18-34 років, яка залишає своїх дітей, батьків-пенсіонерів та інших утриманців на батьківщині і дійсно вирушає на заробітки. Багато з поляків або литовців приїжджають до Британії тимчасово, але близько половини, згідно з соціологічними опитуваннями, збираються залишитися на тривалий час – 5 років і більше. Їхнє рішення, перш за все, обумовлене можливостями заробити. Середній заробіток поляків у Британії становить 1,5 тис. фунтів ($2,9 тис.) на місяць після сплати податків, що в рази більше, ніж на батьківщині. «У Британії поляки можуть заробити набагато більше, ніж вдома, незважаючи на прискорення економічного зростання та скорочення безробіття в останні роки. Однак за межами Варшави та Кракова можливості працевлаштування з високою зарплатою вельми обмежені, що веде до триваючої міграції до Британії, Ірландії та інших країн ЄС», – розповів «Експерту» Петро Юшчук, аналітик соціологічного агентства ARC Market and Opinion.
Поки відносини між двома громадами залишаються напруженими, британський благодійний фонд Joseph Rowntree Foundation виділив грант на дослідження причин конфліктів між поляками та індопакистанцями. Дослідження проводитиметься в містах північної Англії, де безробіття та соціальне напруження вищі, ніж загалом по країні.
Олександр КОКШАРОВ.
Експерт