Так і хочеться кинути під ноги тисячам громадян, які ввечері 21 січня знову вийшли на вулиці Лейпцига із закликами проти так званої «ісламізації Заходу», новий звіт федерального уряду про міграцію населення. Аби, спіткнувшись і вткнувшись у нього носом, вони прочитали написані чорним по білому цифри. Читання, як відомо, розвиває.
Що насправді добре в цьому 312-сторінковому звіті, підготовленому Федеральним відомством у справах міграції та біженців, так це те, що він скрупульозно перераховує безліч цифр, але не дає їм оцінки. Твердження, ніби статистика – це продукт Lugenpresse («брехливої преси») або якихось інших маніпуляторів, у цьому випадку не працює. Цифри підкупити не можна.
Деякі цифри безсумнівно підтверджують кліше, активно підтримувані на вулицях німецьких міст та в пивних барах. Інші дані можуть чимало здивувати багатьох затятих прихильників ідей Pegida. І це незважаючи на те, що мова зовсім не йде про якісь кардинально нові відкриття. З якої країни прибуває до Німеччини найбільша кількість іммігрантів? З Туреччини? Косово? Афганістану? Така відповідь чудово відповідала б існуючим забобонам.
Але ні, навіть близько не так: найбільша національна група мігрантів прибуває до Німеччини з Польщі – причому ця тенденція зберігається з 1996 року. Тим часом, незважаючи на величину групи, ще ніхто жодного разу не чув про інтеграційні проблеми поляків або про «польські гетто» в містах. Цей факт має скоріше порадувати німецьких єпископів: переважна більшість поляків – вірні католики і, відповідно, ретельно платять церковний податок.
І взагалі, три чверті всіх іммігрантів приїжджають до Німеччини з інших європейських країн. Після Польщі найчисельнішими за кількістю мігрантів країнами є – у порядку спадання – Румунія, Болгарія, Угорщина, Італія, Греція, Росія та Іспанія. Країни, де християни безсумнівно становлять більшість. Крім того, статистики зараховують до Європи й Туреччину. До речі, саме Туреччина є однією з країн, куди з Німеччини емігрує більше людей, ніж навпаки. Тож теза про «ісламізацію Німеччини» не витримує жодної критики.
Важливий ще один момент: імміграція до Німеччини зростає. Загалом у ФРН у 2013 році іммігрувало на 430 тисяч осіб більше, ніж виїхало звідси на постійне місце проживання в інші країни. І на це є дві прості причини: по-перше, різко зросла кількість осіб, які шукають політичного притулку, а по-друге – південні регіони Європи переживають серйозну економічну кризу. Сьогодні мало хто переїжджає жити в теплі країни Середземномор'я. Навпаки – молодь звідти їде до Німеччини.
Але не варто хвилюватися, що Німеччина виявиться перенаселеною. Приріст населення за рахунок міграції в 430 тисяч осіб здається зовсім не таким великим, якщо врахувати, що за цей період у країні померло майже на 200 тисяч осіб більше, ніж народилося. Іншими словами, якщо взяти до уваги вікову структуру німецького суспільства, то можна сміливо стверджувати – Німеччина гостро потребує імміграції, якщо вона хоче зберегти звичний рівень життя. Адже максимум через десять років, коли почне виходити на пенсію покоління, народжене в післявоєнні роки бебі-буму, Німеччина зіткнеться з серйозною проблемою нестачі робочої сили.
Німеччині необхідно заздалегідь починати готуватися до сценарію, за яким південні європейські країни на той час подолають кризу (і міграція звідти припиниться). Одні лише гуманітарні причини – як у випадку з біженцями – або возз'єднання сімей не можуть залишатися єдиними критеріями відбору, згідно з якими мігранти можуть отримати в Німеччині вид на проживання та право на роботу.
Незважаючи на те, що багатьом німцям це може здаватися дивним і незвичним, одним із способів збереження економічного благополуччя країни могло б стати нове міграційне законодавство, яке чітко визначало б, людей з якою кваліфікацією гостро не вистачає в країні. І подібний концепт німецькі політики повинні бути в змозі відстоювати перед демонстрантами на вулицях німецьких міст.
Фелікс ШТАЙНЕР,
оглядач Deutsche Welle