Загалом цього року з Ірландії вже депортовано 300 осіб - удвічі більше, ніж за перші три місяці минулого року. Порівняно з найближчими сусідами, особливо з Великобританією, кількість людей, які приїжджають до Ірландії з наміром залишитися тут жити, невелика. З 1999 року країна отримала майже 50 тис. заяв про політичний притулок. Максимум відзначено у 2002 році, коли притулку попросили 11 634 особи. Щоправда, вже наступного року цей потік помітно зменшився і становив 7 900 осіб.
Однак, судячи з публікацій центральних газет, у державі з чотиримільйонним населенням імміграція становить серйозну соціально-політичну проблему. Для Ірландії це особлива й болісна тема, зі своєю історією. У XIX і XX століттях країну покидали величезні маси людей. Ірландські емігранти, пройшовши через усі труднощі й нерідко опиняючись на узбіччі суспільства, побудували сильні громади в США, Великобританії та в Австралії. Аж до 1980-х років молодь їхала з дому в пошуках роботи за кордоном. І тепер багато ірландців переконані, що їхня країна просто зобов'язана надавати теплий прийом тим, хто приїжджає сюди жити.
1990-ті роки відзначені розквітом і дуже швидким зростанням ірландської економіки. Щоб не знижувати взятий темп, Ірландія залучала дедалі більше робочих рук. Лише нещодавно заступник прем'єр-міністра Мері Гарні говорила про необхідність притоку іноземної робочої сили.
Достатньо пройтися центральними вулицями Дубліна, Корка, Голвея, щоб помітити, як змінюється країна. Вона стає успішною і стабільною, як магнітом притягуючи до себе іноземців, переважно зі Східної Європи та Африки. У магазинах з'являється безліч раніше недоступних товарів, включно з тими ж телефонами та новітніми гаджетами. Високий рівень імміграції не залишається непоміченим місцевим населенням - і багатьох непокоїть.
У 1998 році в країні була створена організація «Платформа імміграційного контролю», яку, за твердженням її лідерів, підтримують багато ірландців. «Я твердо переконана, що ірландці в жодному разі не хочуть заходити так далеко у сфері імміграції, як це сталося, скажімо, у Великобританії», - заявила прес-секретарка «Платформи» Айна Ні Хонайлл.
За останні тижні обговорення імміграційної ситуації звелося до питання про право на отримання громадянства Ірландії. Дублінські гінекологічні клініки звернули увагу громадськості на те, що жінки-іноземки дуже часто приїжджають до країни перед самими пологами. Річ у тім, що, згідно з чинним законодавством, діти, народжені в Ірландії, стають її громадянами автоматично.
Прем'єр-міністр Берті Ахерн зауважив, що цим законом «дуже багато хто зловживає»: 60% усіх здобувачів політичного притулку подають прохання, будучи вагітними. І прем'єр має намір цю лазівку прикрити. Точніше, він збирається ще до кінця року провести в країні референдум на цю тему.
Опоненти тут же звинуватили прем'єра в тому, що він переслідує політичні цілі. Професор Вільям Бінчі з Триніті-коледжу в Дубліні переконаний, що будь-яка законодавча зміна зачепить, як зазвичай, інтереси невинних людей, а злісних порушників не торкнеться. Ірландія, яка протягом стількох років проводжала своїх громадян на чужину, повинна добре подумати, перш ніж вирішити, як зустрічати тих, хто тепер хоче переселитися в країну.