Нелегальна реальність
Життя кожного шостого літнього австрійця перебуває в руках немолодої словацької жінки. Їй під шістдесят, вона важко говорить німецькою, не має жодної спеціальної освіти та жодного постійного джерела доходів. Вона приїхала до Австрії як туристка і працює тут нелегально. За €600 на місяць, їжу та нічліг вона готова працювати доглядальницею, а заразом – куховаркою та прибиральницею. Її робоча зміна триває 24 години на день 7 днів на тиждень, і так три тижні поспіль. Через три тижні вона поїде додому, а на її місце прийде змінниця. Вона теж словачка, їй теж трохи менше шістдесяти, вона теж важко говорить німецькою.
Тільки за офіційними даними, іноземці становлять 11,6% австрійської робочої сили та 9,8% населення країни. На думку експертів, для отримання об'єктивної картини, що відображає також присутність нелегальних мігрантів, ці цифри варто помножити як мінімум на півтора. З усіх галузей австрійської економіки найбільш залежним від нелегальної робочої сили є сектор послуг з догляду за хворими та літніми людьми. За оцінками австрійського інституту економічних досліджень WiFo, обсяг нелегальної частки цього ринку коливається від €480 до ?520 млн на рік, а загальна чисельність нелегальних доглядальниць, які працюють в Австрії, становить близько 40 тис. осіб. Фактично це означає, що в незаконний бізнес втягнута кожна п'ята австрійська сім'я, яка має літніх родичів. Найчастіше з цього навіть не роблять секрету: про проживання в сім'ї «гості зі Словаччини» знають і сусіди, і лікар, і навіть представники страхової компанії, яка оплачує лікування пенсіонера.
Беруть участь усі
Масове використання праці нелегальних мігрантів у сфері догляду за літніми членами сім'ї давно стало в Австрії звичайною справою і не вважається чимось ганебним. Навіть зараз, перед парламентськими виборами, провідні політики найрізноманітніших партій один за одним зізнаються у своїй причетності до використання праці нелегальних мігрантів, що жодним чином не відображається на рейтингах їхніх партій. Тільки за останній тиждень австрійці дізналися, що нелегально працюючі на території Австрії словачки доглядали за нині покійним батьком федерального президента країни Гайнца Фішера (причому сестра президента з гордістю заявила, що була надзвичайно задоволена роботою доглядальниці), а також за тещею федерального канцлера Вольфганга Шюсселя. Незабаром після цих зізнань факт використання праці нелегальних мігрантів підтвердили одразу два колишні міністри внутрішніх справ: соціаліст Гельмут Кукака та консерватор Каспар Айнем.
«Те, з якою легкістю політики зізнаються, що наймали для догляду за своїми рідними нелегальних мігрантів, свідчить лише про одне: суспільство вже змирилося з тим, що в деяких сферах економіки масове використання дешевих нелегальних гастарбайтерів неминуче. Зокрема, це єдиний спосіб організації догляду за літніми громадянами, – розповідає “Експерту” спеціаліст австрійського інституту економічних досліджень WiFo Ґудрун Біффль. – Сьогодні кожен австрієць так чи інакше залежить від праці нелегальних доглядальниць. Невибаглива та працьовита словачка доглядає за його матір'ю або батьком, тестем, тіткою, батьком знайомого і так далі. Австрійське суспільство, в якому традиційно сильні праворадикальні настрої, фактично визнало нелегальних доглядальниць “корисними нелегалами”, тому політики майже нічим не ризикують, зізнаючись у використанні їхньої праці. Навіть радикальний “Союз за майбутнє Австрії”, очолюваний Йоргом Гайдером, не вимагає їхньої депортації».
Чиста економіка
При традиційно досить різкій політичній риториці більшості партій щодо іноземців, навіть легально присутніх у країні, словацькі доглядальниці стали практично єдиною групою нелегалів, якій відверто симпатизують практично всі верстви суспільства. Причина – у масовому попиті на послуги доглядальниць-нелегалів. Для нормального функціонування австрійської системи догляду за літніми людьми їй потрібна колосальна кількість низькокваліфікованих доглядальниць, які не стільки надають медичні послуги, скільки допомагають по господарству. У країні з восьмимільйонним населенням проживає 550 тис. літніх або хворих громадян, які потребують постійного догляду. Варіанти вирішення проблеми два – або будинок пристарілих, або доглядальниця з проживанням, при цьому варіант з доглядальницею обирає більше половини з них.
«На відміну від Великобританії або Скандинавії, де догляд за літніми людьми здійснюється в основному через систему муніципальних лікарень або будинків пристарілих, в Австрії ставка була зроблена на персональних доглядальниць. Звісно, не кожен пенсіонер може дозволити собі наймати доглядальницю, і тому держава, а також страхові компанії компенсують значну частину цих витрат. Залежно від стану здоров'я та рівня доходів літній австрієць може розраховувати на щомісячну субсидію в розмірі від €150 до €1.500. Найголовніше ж – сума субсидій, що виділяються літнім громадянам, не залежить від реальної вартості послуг доглядальниці, яку наймає сім'я. Ці витрати ніким не контролюються: в принципі доглядальницю можна взагалі не наймати і доглядати за родичем самостійно, що раніше й робили багато австрійців. Сьогодні, коли з'явилася можливість найняти недорогу нелегальну мігрантку зі Східної Європи, багато австрійців поспішають скористатися цим. Держава теж користується цим і не підвищує обсяги субсидій. У підсумку всі задоволені. Можна з упевненістю сказати, що, якби в країні не працювали десятки тисяч словачок, система, що склалася, рухнула б миттєво», – пояснює Ґудрун Біффль.
Загальний обсяг субсидій на утримання доглядальниць, отриманий австрійськими пенсіонерами з федерального та місцевих бюджетів, склав минулого року майже €1,7 млрд, при цьому витрати бюджету на будинки для літніх людей обмежилися лише €1,1 млрд. У ситуації, коли ціни на роботу легальних і нелегальних доглядальниць різняться приблизно в десять разів (якщо послуги перших при цілодобовому догляді обходяться в середньому в €6.000 на місяць, то доглядальницю зі Словаччини можна знайти, як уже було сказано, лише за €600), а кількість громадян пенсійного віку постійно зростає, чиновники просто змушені закривати очі на ситуацію, що склалася. В іншому випадку їм довелося б або піти на катастрофічне збільшення витрат на субсидії, що неможливо само по собі, або зіткнутися з масовими протестами громадян, які більше не мають можливості наймати доглядальниць для своїх рідних.
Нічого не бачу, нічого не скажу
Безвихідь ситуації, що склалася, чудово розуміють і компанії, які займаються працевлаштуванням нелегальних мігрантів у сфері догляду за літніми людьми. Свою діяльність вони зовсім не приховують. Наприклад, найбільша з таких фірм з патетичною назвою «Австрійський союз св. Єлизавети з догляду за престарілими та хворими» вивісила на своєму сайті в розділі «Преса про нас» кілька статей із провідних австрійських газет, у яких докладно розповідається про нелегальний бізнес компанії. Інші фірми теж не особливо соромляться, розхвалюючи на своїх сайтах «невибагливих доглядальниць зі Словаччини». Боятися їм дійсно нема чого – за останні роки відповідальність за залучення нелегальних мігрантів до догляду за престарілими за дивним збігом обставин поніс лише одна людина: житель федеральної землі Нижня Австрія був засуджений судом до штрафу в €2.200.
«Головна проблема полягає в тому, що подібні фірми навчилися майстерно обходити закон, – пояснює Гудрун Біффль. – Формально всі ці компанії є некомерційними спілками взаємодопомоги. Така форма організації історично дуже популярна в Австрії. Наприклад, жителі одного села можуть створити спілку взаємодопомоги, члени якої зобов'язуються допомагати один одному при будівництві будинків. Такі організації отримують податкові та інші пільги. Фірми, які надають послуги доглядальниць, також пропонують пенсіонерам стати членами спілки взаємодопомоги, сплативши певний вступний внесок. Після цього інший член спілки, словацька доглядальниця, починає надавати пенсіонеру послуги. Формально це відбувається на добровільній та безоплатній основі, договором визначається лише зобов'язання клієнта годувати доглядальницю та надавати їй житло, а всі гроші, які вона отримує за свої послуги, вважаються грошима на кишенькові витрати, сума яких навіть не вказується в договорі. Фактично такі фірми знайшли в законодавстві сіру зону та активно її використовують».
Безсилою щось зробити є й спеціально створена для контролю за нелегальними мігрантами поліція у справах іноземців. «Звісно, ми можемо перевірити документи у підозрілого громадянина, – пояснив начальник віденського департаменту поліції у справах іноземців Штефан Штадецкі. – Однак після вступу Словаччини до ЄС будь-який її громадянин має повне право цілком легально перебувати на території Австрії. Порушення виникає лише тоді, коли громадянин Словаччини або іншої країни починає працювати на території Австрії без відповідного дозволу. Але у випадку з доглядальницями довести факт роботи практично неможливо. Ми досить успішно вирішуємо проблему нелегальних мігрантів на будівництвах, у магазинах та в інших сферах діяльності, але з нелегальними доглядальницями зробити нічого не можемо».
Відступати нікуди
Між тим більшість політиків і громадян країни чудово розуміють, що ситуація, яка склалася, не може існувати вічно. Гудрун Біффль вважає, що єдиним виходом могла б стати повна легалізація мігранток. Такої ж точки зору дотримується і більшість політиків, хоча пропоновані ними моделі й різняться за ступенем радикальності. Так, якщо міністр економіки Австрії Мартін Бартенштайн впевнений, що для вирішення проблеми треба знизити мінімальний розмір зарплати, при якій іноземцю видається дозвіл на роботу, з €1.500 до €1.200, то опозиційні політики, наприклад, лідер партії «зелених» Александер ван дер Беллен, вимагають опустити планку до €600, адже саме стільки отримує в середньому словацька доглядальниця й саме так можна легалізувати всіх мігранток.
Втім, одним зниженням мінімального рівня зарплати, який задовольняє міграційних чиновників, проблему явно не вирішити. Діяльність нелегальних доглядальниць порушує не менше десятка інших австрійських законів, які забороняють роботу в 24-годинні зміни, роботу без соціальної страховки, роботу з догляду за хворими без спеціальної медичної освіти тощо. Уже тому говорити про повноцінну легалізацію ринку послуг доглядальниць без кардинального перегляду всього трудового законодавства просто неможливо.
Нарешті, навіть якщо проблема й буде вирішена, це рішення виявиться тимчасовим. За прогнозами соціологів, уже до 2020 року кількість австрійців у віці старше 75 років досягне 970 тис. осіб, а число тих, хто потребує помічниць, збільшиться з сьогоднішніх 550 до 900 тис. Вартість же створення лише одного легального робочого місця у сфері надання послуг з догляду за людьми похилого віку становить €80-100 тис. При збереженні сучасної системи догляду за престарілими, основу якої складає праця індивідуальних доглядальниць, загальний обсяг витрат має скласти не менше €20 млрд – сума, непідйомна для австрійської економіки.
Сергій СУМЛЕННИЙ.
Експерт