Томас ПУЕ,
німецький адвокат.
Наслідки рееміграції
Маю сказати, що ця тема має певну актуальність і не вичерпується одним Рольфом. За останні роки спостерігається не дуже значна тенденція рееміграції російських німців у країни походження. Зазвичай я стикаюся з такими констеляціями: літня російська німкеня або російська вдова пізнього переселенця одна проживає у ФРН. Її дорослі діти та онуки живуть у країнах СНД. Вони не змогли або не захотіли переселитися до Німеччини, що призвело до вимушеної розлуки родини. Жінка похилого віку, яка живе в чужому середовищі, самотня, потребує моральної та іншої підтримки з боку близьких людей. Тому вона подовгу, а то й на постійній основі живе в родині сина чи доньки в СНД. Інший поширений випадок: немолодий чоловік не зміг знайти собі в Німеччині гідне місце роботи і животіє на соціальній допомозі. Завдяки своїм зв’язкам, досвіду та кваліфікації в країні походження він ще має можливість гідно застосувати свої сили та здібності.
Точні цифри мені невідомі, але гадаю, що йдеться про кілька сотень випадків (можливо, більше) рееміграції на рік. Цей процес значно спрощується, коли поверненці зберігають громадянство країни походження і таким чином є особами з подвійним громадянством. Зрозуміло, що всі ми підвладні примхам долі, і громадянин Німеччини, який постійно або тривало проживає в Україні чи Росії, може потрапити у складну життєву ситуацію та потребувати термінової допомоги. Постає питання: чи може він у цьому випадку звернутися по допомогу до німецької влади, а саме - до посольства ФРН у країні його тривалого проживання?
Соціальні досягнення
Коротка відповідь на це питання міститься в §119 Absatz 1 федерального закону «Про соціальну допомогу» (Bundes-sozialhilfegesetz): «Німцям, які постійно проживають за кордоном і потребують допомоги, в особливо екстрених випадках може бути надана соціальна допомога». Посилаючись на дорогий пляжний апартамент у сонячній Флориді, бульварна преса масово атакувала цей законодавчий пасаж, а даремно. Він зобов’язує державу виконувати свої генуїнні функції з соціального, фізичного та правового захисту громадян країни в будь-якій точці земної кулі. Для цього, власне кажучи, і існує така система примусу й насильства, як держава, податки, армія тощо. Німеччина може пишатися таким соціальним захистом окремої особи. Ставитися до цього надбання потрібно дбайливо, не даючи відібрати досягнуте.
В принципі, громадянин ФРН, який потрапив за кордоном у складну життєву ситуацію, повинен повернутися на батьківщину і тут, на місці, вимагати належної йому за законом суспільної підтримки. В житті може бути так, що повернення на батьківщину не видається можливим або може погіршити стан особи, яка потребує допомоги. Іноді це просто недоцільно з матеріальних міркувань, оскільки допомога на місці в країні з низьким рівнем життя обійдеться значно дешевше, ніж у витратній Німеччині.
Наразі німецькі посольства надають соціальну допомогу приблизно 960 отримувачам із постійною пропискою за кордоном. У більшості випадків ідеться про громадян Німеччини, які десятиліттями живуть за кордоном і з різних причин наприкінці життя опинилися без засобів існування. За загальнолюдськими мірками немає сенсу виривати літню людину зі звичного оточення у Венесуелі, Аргентині чи Кенії та перекидати її в Остентроп чи Вунзідель, де одне місце в будинку для літніх людей обходиться платнику податків у кілька тисяч євро на місяць. Також сумнівно, що такий поверненець переживе це насильницьке пересаджування в ґрунт, від якого він відвик за десятиліття життя за кордоном.
Допомога за місцевими тарифами
Зрозуміло, допомога надається на рівні прожиткового рівня країни проживання нужденного. У Казахстані цей рівень може становити одну третину від ставки німецької соціальної допомоги, у Флориді доведеться платити подвійний тариф. Ставки закордонної соціальної допомоги визначаються на основі інформаційних і статистичних даних німецьких посольств. Німецькі посольства також зобов’язані за заявами нужденних осіб перевірити дійсний стан справ і прийняти відповідне рішення. За повідомленням німецького МЗС, з природних причин кількість закордонних отримувачів соціальної допомоги повільно, але впевнено знижується.
Перед обличчям добрих кількох десятків тисяч громадян ФРН, які проживають у країнах СНД, я розцінюю ці цифри як індикатор непоінформованості зацікавлених осіб про свої права на соціальну допомогу у випадку абсолютної необхідності. Як зазвичай, в обґрунтованих ситуаціях слід подати заяву про допомогу на адресу посольства, забезпечити їх надійними та достовірними довідками і за потреби вимагати особистої перевірки випадку співробітниками посольства. Така екстрена ситуація може бути визнана для нетранспортабельних хворих та надзвичайно літніх осіб, прив’язаних до звичного оточення та догляду з боку членів родини. Навпаки, не є екстреним випадком звичайна нужденність чи недоступність невідкладного лікування. Тут заявнику можна запропонувати повернутися до ФРН.
Ця стаття служить цілям загальної інформації і не може замінити індивідуальної консультації
Rechtsanwalt Thomas Puhe
Jahnstr, 17, 60318, Frankfurt-am-Main
Tel.: 069-59-79-66-82, fax: 069-59-79-66-86
E-mail: [email protected]