Навесні 2013 року Міністерство громадянства та імміграції Канади опинилося в центрі скандалу, пов'язаного з прийомом величезної кількості тимчасових працівників з-за кордону. Почалося з того, що банк RBC став приймати на роботу іноземців, звільняючи при цьому канадців, що суперечило всім відомим правилам. Виявилося, що Міністерство громадянства та імміграції Канади видавало у великій кількості дозволи на роботу особам з-за кордону, які приймаються на низькооплачувану роботу, в той час як в Канаді без роботи перебуває 1,3 млн осіб.
Виникла небезпека, що після 2014-2015 років, коли у тих, хто отримав право на роботу в Канаді іноземців, цей дозвіл втратить чинність, багато з них залишаться в країні нелегально. Йшлося про кілька сотень тисяч осіб. У канадській пресі заговорили про міну уповільненої дії, оскільки з нелегалами доведеться щось робити, за відсутності будь-яких чітких планів на цей рахунок.
Головна вимога для канадських компаній, які запрошують іноземців на роботу, полягає в отриманні дозволу від Міністерства праці та соціального розвитку – так званого positive Labour Market Opinion (LMO). Зміни стосуються в першу чергу вимог та процедур подання заяви на LMO.
Державне мито за розгляд заяви (Processing Fee)
Раніше канадському роботодавцю не потрібно було платити за подання заяви на LMO. За новими правилами вводиться оплата 275 канадських доларів за кожного працівника. Наприклад, якщо канадська компанія хоче найняти трьох осіб для роботи в ресторані, їй доведеться заплатити за заявки на LMO 875 канадських доларів. Гроші, скажімо так, невеликі, тому державне мито навряд чи буде проблемою.
Вимоги до мов
При поданні заяви на LMO канадський роботодавець може вказувати лише вимоги до заявника щодо англійської або французької мов. Якщо він вимагатиме від працівника володіння іншою мовою, то він повинен довести, що це обов'язково для даної посади. При цьому якщо чиновник міністерства праці вважатиме, що володіння іноземною мовою не є таким вже важливим для даної посади, то він може відмовити в заяві на LMO.
Таким чином, у канадського роботодавця відбирається традиційно використовуваний раніше аргумент потреби в іноземному працівнику через його володіння іноземною мовою, оскільки йому доведеться ще це доводити і при цьому останнє слово в будь-якому випадку залишається за чиновником міністерства праці.
Вимоги до рекламування вакансій
Одна з важливих сторін подання заяви на LMO – це розміщення повідомлення про вакансію в місцевих рекламних виданнях, оскільки канадський роботодавець повинен довести, що він не зміг знайти на відкриту позицію нікого з жителів Канади.
Раніше достатньо було рекламувати вільну позицію протягом двох тижнів. З 28 серпня оголошення потрібно розміщувати протягом чотирьох тижнів за 3 місяці до подання заяви на LMO. Причому це потрібно робити як мінімум у трьох виданнях, таких як National Job Bank website, Workopolis.com, Monster.ca. При рекламуванні вакансій для висококваліфікованих позицій потрібно також вказувати пропоновану зарплату (раніше цього не було). Вакансії для низькокваліфікованих працівників тепер потрібно розміщувати не лише у вказаних центральних виданнях, але й донести інформацію до таких груп, як корінні індіанці, інваліди, нові іммігранти.
Питання про вплив на канадський ринок праці
У форму заяви на LMO додано нові питання до канадського роботодавця. Наприклад, потрібно пояснити, яким чином найм іноземного працівника вплине на канадський ринок праці (позитивно чи негативно). Зокрема, задаються питання – чи призведе прийняття на роботу іноземного працівника до втрати робочих місць для канадців через практику outsourcing або offshoring. Також канадський роботодавець повинен пояснити, чи робив він спроби протягом останніх двох років найняти або переучувати канадців для цієї посади.
Перераховане вище стосується лише формальних змін у вимогах. Набагато серйозніше інше – зміна ставлення канадського уряду до видачі таких дозволів. Не секрет, що багато в роботі чиновників визначається різними внутрішніми настановами та директивами, які, в свою чергу, формуються із загальних підходів, що переважають в поточний момент в умах осіб, відповідальних за рішення. Так от, в поточний момент стоїть завдання серйозно обмежити приплив іноземних робітників.
Впроваджувані нововведення, безсумнівно, ускладнять процес найму іноземних працівників для канадських роботодавців. Однак головне не в цьому. Оскільки Джейсон Кенні виявився фактично персонально відповідальним за скандал з рекордною кількістю виданих дозволів на роботу, і йому ще належить розбиратися зі складною ситуацією з уже присутніми на території Канади іноземними працівниками, то неважко припустити, що отримувати дозвіл на роботу в Канаді звичайним шляхом стане набагато складніше. Особливу пікантність ситуації надає те, що видача таких дозволів знаходиться у віданні міністерства, керувати яким нещодавно направили того ж Джейсона Кенні.
Тому найбільш реальний шлях отримати дозвіл на роботу в Канаді – через навчання в Канаді з подальшим отриманням відкритого дозволу на роботу (post-graduation work permit).
Як це працює? Згідно з чинними правилами, особам, які отримали освіту в канадському навчальному закладі, надається відкритий дозвіл на роботу (post-graduation work permit) на строк, порівнянний зі строком навчання, але не більше 3 років. Наприклад, якщо ви провчилися 2 роки, то вам дадуть відкритий дозвіл на роботу в Канаді на 2 роки; якщо навчання тривало 1 рік, то дозвіл дадуть на 1 рік. Протягом дії відкритого дозволу на роботу роботодавець може взяти вас без будь-яких обмежень, тобто в його очах ви будете мало чим відрізнятися від інших канадців.
Після закінчення навчання у вас перед працівниками з-за кордону буде дві великі переваги – канадська освіта (що передбачає вашу підготовленість до виконання роботи) і те, що ви можете приступити до роботи одразу після того, як роботодавець вирішив вас найняти, оскільки ви вже перебуваєте на території країни і маєте всі необхідні дозволи. Після прийняття на роботу отримати Labour Market Opinion, необхідний для продовження дозволу на роботу та/або для подання на імміграцію за програмою Federal Skilled Worker Class, буде набагато простіше.
Роботодавець, який вклав час і гроші у вашу підготовку для виконання конкретних обов'язків, буде мотивований зберегти працівника, тому він набагато легше піде на додаткові клопоти, пов'язані з отриманням LMO. Водночас для міністерства праці видача LMO особі, яка вже працює в Канаді, буде більш логічним кроком, ніж видача дозволу на роботу іноземцю, який перебуває в іншій країні, і щодо якого є повна неясність щодо його здатності інтегруватися в канадську дійсність.
Тому отримання дозволу на роботу в Канаді через навчання на даний момент є найнадійнішим способом. Натомість отримання дозволу на роботу в Канаді з-за кордону стає значно складнішим процесом.
Олена РЯБІНІНА,
«Російський Торонто».