Опитавши 4 тис. осіб, англійські соціологи склали цікавий рейтинг «нездоланних» книг. У кожного читача напевно знайдеться свій список покинутої літератури — книг, залишених на середині або після прочитання десятка сторінок. У британському рейтингу незручночитаних шедеврів художнього слова «Келих вогню» посів почесне друге місце. Четвертий Поттер поступився лише творінню букерівського лауреата Ді Бі Сі П'єра «Вернон Год Літтл». Поступився, мабуть, цілком заслужено — щоб прочитати від корки до корки цей товстезний том, написаний розмовним стилем із використанням підліткового сленгу, потрібні неабияке терпіння та визначна витривалість. У 35% опитаних сил не вистачило.
Тільки на третьому місці стоїть «Улісс» Джеймса Джойса — його не дочитали 28%. Тут дивно те, що великому ірландцю дісталася лише «бронза», — вдумливий і перенасичений літературними відсиланнями опис одного дня з життя Блума багато років вважався некоронованим чемпіоном у категорії «надскладне читання». Однак новий час приніс із собою й нових героїв: багатолітерні «Вернон Год Літтл» та «Келих вогню» легко відсунули класика на нижню сходинку п'єдесталу.
Як і очікувалося, до недочитуваної десятки потрапили й російські класики: Лев Толстой із «Війною і миром» та Достоєвський із «Злочином і карою». До «Улісса», втім, їм далеко — лише восьме й десяте місце. Класичний російський роман у Британії (та й у багатьох інших країнах) вважається вельми достойним читанням, але ця література, безсумнівно, досить складна для сучасного масового споживача книжкової продукції.
Втім, не лише класику важко дочитувати до кінця. Більшість текстів, що увійшли до десятки, належать до модної сучасної літератури. Шосте місце «Сатанинських віршів» Салмана Рушді — це, швидше за все, результат політичної шумихи, що піднялася наприкінці минулого століття. Тоді іранський аятола Хомейні виступив у ролі піар-агента цієї книги, зажадавши голову письменника, нібито ображеного іслам. Популярність Рушді та його творіння злетіла до небачених висот. А ті, хто купував «Вірші», купившись на скандальну славу, мабуть, швидко з'ясовували, що нічого особливо провокаційного в його тексті немає. Також не щастить і Пауло Коельо — його «Алхімік», що валяється на будь-якому лотку, осів на сьомому місці списку.
Одночасно був складений і десяток недочитуваних книг у категорії non-fiction. Тут поза конкуренцією розповіді відставних політиків про їхнє ходіння у владу. На першому місці мемуари колишнього голови МВС Великобританії Девіда Бланкетта, на другому — спогади Білла Клінтона, на сьомому — книга Марґарет Тетчер «Роки на Даунінг-стріт». А третє місце дісталося юному мемуаристу Девіду Бекхему: його розповіді про життя у великому футболі закинули на середині 27% опитаних.
Дуже цікаво, що опитування Teletext з'явилося менш ніж через два тижні після публікації іншого книжкового десятка — рейтингу найулюбленіших книг, творів, «без яких британці не можуть уявити своє життя». За даними опитування, приуроченого до Всесвітнього дня книги, найпопулярнішим на Альбіоні літературним твором став роман Джейн Остін «Гордість і упередження». За нього проголосувало 20% опитаних читачів. А от не завжди дочитувана сага Джоан Роулінґ потрапила на почесне четверте місце з 12% голосів. Пригоди Гаррі Поттера ніжно любимі британським народом, незважаючи на всі труднощі сприйняття.